Піти, піти без цілі і мети,
Вбирати в себе вітер і простори,
І ліс, і лан, і небо неозоре, —
Душі лише співать: "Цвіти, цвіти!"
Аж власний світ у ній почне рости,
В якому будуть теж сонця і зорі,
І води тихі, чисті і прозорі.
Прекрасний шлях ясної самоти.
Іти у сніг і вітер, в дощ і хуґу,
І мудрости вином розбавить тугу,
Бо може це нам вічний заповіт,
Оці мандрівки дальні і безкраї.
І може іншого шляху немає,
Щоб з хаоса душі створити світ.
[Земля, 05.11.1944]
05.11.1944