Сковорода.

 

Піти, піти без цілі і мети,

Вбирати в себе вітер і простори,

І ліс, і лан, і небо неозоре, —

Душі лише співать: "Цвіти, цвіти!"

 

Аж власний світ у ній почне рости,

В якому будуть теж сонця і зорі,

І води тихі, чисті і прозорі.

Прекрасний шлях ясної самоти.

 

Іти у сніг і вітер, в дощ і хуґу,

І мудрости вином розбавить тугу,

Бо може це нам вічний заповіт,

 

Оці мандрівки дальні і безкраї.

І може іншого шляху немає,

Щоб з хаоса душі створити світ.

 

[Земля, 05.11.1944]

05.11.1944