Чи уряд не бачить, що триває війна?

Петро Тима

Деякі польські фалангісти є учасниками бойових діях батальйону "Русич" на Донбасі — воюють під польським прапором, на снарядах пишуть "За Волинь!”

З Петром Тимою розмовляє Павел Смоленський

— Недавній лист до прем'єра Об'єднання українців у Польщі починається: "Міністерство фінансів РП підготувало доповідь «Державна оцінка ризику відмивання коштів та фінансування тероризму». В ньому є фрази, які обурили громадян Польщі української національності та інші меншини".

— Ця доповідь не тільки стиґматизує лояльних громадян непольських національностей, але також затуманює ситуацію. Загрози перебувають зовсім деінде, а не серед меншин. Ми написали до прем'єра, щоби вказати на дійсно небезпечні місця та явища. Ми не оперуємо жодною таємною інформацією, а загальновідомими фактами і доказами: кілька років у Польщі реалізовується стратегія гібридної війни та її важливого елемента — інформаційної війни. Те, що робиться у польсько-українських відносинах, є цьому прекрасним прикладом.

— А що до того має доповідь міністерства?

— Погано описує реальність. У ній згадується про абсурдну ісламську загрозу — йдеться, мабуть, про чеченську діаспору. Ніби ці чеченці збирали гроші, які мали йти на війну в Сирії, але достовірно нічого не відомо.

Стосовно ж східного польського порубіжжя і всього, що там, починаючи від 2014 року, діється, в доповіді зяє чорна діра. 2014 рік — це символічна дата, бо тоді Росія окуповує Крим. І раптом починаємо спостерігати гіперактивність Москви і проросійських середовищ у всіляких варіаціях — від медійного та фінансового до провокацій та дезінформацій. Гра точиться на багатьох полях: Польща, Україна, країни Центральної і Східної Європи, Євроунія. Ця діяльність не стосується тільки політики — бо посилюється також і активність, наприклад, рухів проти щеплень, що критикують (зовсім як Москва) бюрократію у Брюсселі і Євроунію.

Ну, і вони прекрасно продають історію. Варто сягнути по Бандеру, по Волинь, а навіть до віршів Тараса Шевченка чи польсько-української війни 1918 р., щоби продемонструвати, що українці завжди мали чорне піднебіння.

База, вибудована ще перед 1939 р. ендеками та підсилена режимом ПНР, призводить до того, що не потрібно вигадувати нічого нового. Застосовуються класичні і старомодні методи: газети, інтерв'ю, книжки. Але найважливішим є інтернет. Наприклад, колишній ксьондз Мендляр є активним у всіх сферах — від мітингів і листівок до YouTube і сайтів у мережі.

Таке масоване і різноманітне розповсюдження — так само, як у випадку російського втручання у вибори в США — діє на різні групи з різних регіонів Польщі з різною освітою.

— Це погляд на світ через теорію змов.

— На жаль, ні, бо базується на фактах. У доповіді про них навіть не згадується.

І то все робиться вже після достовірної публікації гакерів на сайті InformNapalm, де оприлюднено прізвища, номери рахунків, суми, що плинуть з Росії до польських громадян, і організації. І ми ж маємо перевірену інформацію про поляків, які беруть участь в антиукраїнських діях.

Двох членів ультранаціоналістичної "Фаланги" підозрюють у підпалі в Ужгороді Центру угорської культури. Вони зробили це за гроші, передані через помічника німецького депутата, який у Берліні кричить за Росію вдень і вночі. Москва розуміє, що треба роздмухувати українсько-угорську напругу.

Ми знаємо про пропагандистську діяльність Давіда Гудза з Обозу Великої Польщі, який, сидячи з промосковськими терористами в Донбасі, веде польську версію порталу Novorossia Today, прославляє "русский мир" — путінську формулу російського світу, пов'язаних із Росією країн під керівництвом Кремля.

Це його слова: "Я приїхав до Донецька, бо не буду бездіяльно спостерігати, як Європейська Унія хоче пожерти наступну слов'янську країну і вбивати росіян, бо вони прагнуть волі. Я приїхав, бо вирішив, що інтересом Польщі є підтримувати кожного, хто воює з силами, що окуповують Польщу".

Ми маємо політолога Бартоша Бекєра, що колись був в ОНР і в партії "Зміна", а нині стоїть на чолі "Фаланги". Їздить від Сирії по Донецьк, робить собі фото з сепаратистами, провадить інтерв'ю з їхніми лідерами, поширює тезу про єврейсько-натовсько-американсько-європейську змову в нашій частині континенту, бере участь у конференціях на підтримку Асада. Існують виразні докази, що деякі польські фалангісти беруть участь у бойових діях батальйону "Русич" на Донбасі — воюють під польським прапором, на снарядах пишуть "За Волинь!"

— Однак, це ж марґінес.

— І так, і ні. Ще недавно сидів у польському арешті Матеуш Піскорський зі "Зміни", а раніше із "Самооборони" — депутат, затриманий у 2005-2007 роках за звинуваченнями шпигунства на користь Росії. Відомо про кількох громадян Росії, видворених із Польщі, та про підозрілі російські контакти — наприклад, середовища Конфедерації.

Поокремо ці випадки, може, нічого не означають, але в масі своїй це вже зовсім інакше. До того ж, ці середовища вміло грають на емоціях, використовуючи "доробок" інших гравців, у т. ч. головний нурт історичної політики держави. На публічному рівні є це явне декларування підтримки Росії всупереч польським інтересам. Візьмімо хоч би декларації покійного вже Корнеля Моравецького про необхідність дружби з Росією.

А з іншого боку ми маємо поляків, що працюють у російських інституціях, окреслюваних як агентура впливу, транслятори російських наративів, — наприклад, в інформаційному агентстві "Спутник". Або їх наймає Організація спостереження за виборами СНД, яку наше Агентство внутрішньої безпеки окреслює як "російський суб'єкт операцій і спецпроєктів".

Я не знаю жодної загрозливої для Польщі спектакулярної діяльності, яка була б однозначно мотивована ісламістською ідеологією, натомість читаю коментарі, що суперечать польським інтересам на "Спутнику", знаю прізвища найбільш активних коментаторів. Багато цих поляків беруть участь у суспільному житті.

Від 2014 р. ми маємо все більше провокацій, пов'язаних з українськими пам'ятками, — знищують пам'ятники і могили. За нашою інформацією, переданою владі, на пам'ятнику в Молодичу в Підкарпатському воєводстві, який потім патріотично "потрактували" молотами, заклали вибухівку. Жодна з таких провокацій, незважаючи на знимки, відео, свідчення свідків, не була розслідувана.

Натомість відбуваються наступні девастації, здійснювані точно так само. В селі Верхрата український пам'ятник руйнували кілька годин — фацети приїхали з генератором і пневматичними молотками, а цвинтар розташований в центрі села. І донині не знайдено злочинців, винуватих нема.

Для мене це є зразки провокацій, а з іншого боку — інформаційної війни, бо руйнування часто супроводжують записи, що вкидаються в мережу з логотипом організації польських націоналістів.

— Чи мізерний "Обоз Великої Польщі" або "Фаланга", разом взяті, можуть зіпсувати польсько-українські взаємини?

— У пікетах під українським посольством і консульствами, під час маніфестацій, наприклад, в Перемишлі ці люди вміють творити спілки, мобілізувати структури з різних реґіонів країни — тому зненацька їх стає не кільканадцять, а кількохсот. Напад на процесію, що йшла на воєнний цвинтар 26 червня 2016 р. в Перемишлі — це просто зразковий приклад: у ньому брала участь накачана молодь з Перемишля, Сталевої Волі, Ряшева, Ланьцута. Частину з них організовували структури "Всепольської Молоді".

Дехто із залучених у ці провокації любить притулитися до легально діючих парамілітарних організацій — наприклад, "Стрілця" або структур територіальної оборони. Інші підкріплюються антиукраїнською риторикою державних чиновників — наприклад, колишнього люблінського воєводи, тепер депутата-електа Пшемислава Чарнека.

Коли ми дивимося на це все поокремо, то бачимо недовчених істориків, надстаранних державних функціонерів і, перш за все, нестрашних прихильників "русского мира", неопоганства, бо часто це йде попід руку з польським ультранаціоналізмом. Не помічаємо, що ними можна відповідно покерувати — і тоді раптом вони починають цікавитися зброєю, муштрою, силою.

— Захід більше, ніж ІДІЛ, боїться рідних ісламістів, що повертаються з Сирії домів.

— Не знаємо, скільки поляків служить на Донбасі, але знаємо, що вони там постійно присутні. Це, зрештою, європейський феномен — сепаратистів підтримують найманці з Італії, Сербії.

А на російській стороні в їхній орбіті з'являється багато підозрілих осіб – наприклад, Владімір Антуфєєв, розшукуваний за злочин у Латвії, коли наприкінці "перестройки" радянська ще Росія пацифікувала латишів. Був шефом КҐБ в Придністров'ї, брав участь у війні в Абхазії, є активним на Донбасі. Коли почалися конфлікти між сепаратистами, Антуфєєв з'явився в Донецьку, став віцепрем'єром. Саме тоді "відстрілювали" найбільш незручних місцевих ватажків — наприклад, "Бетмана" чи "Ґіві", а вкінці і самого лідера "Донецької народної республіки" Олександра Захарченка.

Я пам'ятаю інтерв'ю Антуфєєва по донецькому телебаченні. Говорив, що світ знає ісламський тероризм і правильно його боїться, але якщо Європа занадто сильно натискатиме на Донецьк, то переконається у силі "слов'янського тероризму".

— А звідки гроші на таких людей?

— Росія має багато заначок для особливих випадків. Наприклад, є в Польщі Східноєвропейська культурна ініціатива лобіста Алєксандра Усовського, білоруса за походженням, зареєстрована в Словаччині. Своєю діяльністю підтримує промосковські угруповання в Східній Європі, а такожі — що було доведене — Усовський є дружнім до польської радикальної правиці. Це людина олігарха Костянтина Малофєєва. А Малофєєв, своєю чергою, є сполучною ланкою між Донбасом і Москвою, просуває тезу про православно-слов'янську єдність.

Багато російських національно-релігійних фанатиків включилися у війну на Донбасі. Це вони рекрутували добровольців, давали гроші. Деякі роками були в опозиції, розповідали, що Путін запродався масонам, Америці, євреям. Але війна в Україні призвела до того, що Кремль вміло вплутав їх у цю гру, як і регулярних більшовиків чи православних прихильників "русского мира". Якщо корисні, то ok. Як занадто брикаються, то будуть застрелені — як половина козацьких командирів на Донбасі, "Бетман", "Моторола" чи "Ґіві".

В українському Закарпатті функціонує отець Сидор, православний проповідник з Ужгорода. Бував у нашому Низькому Бескиді, виголошував осанну "русскому миру", брав з Москви гроші. Це вже не далекий Донбас, а Польща.

Були в нас так звані "антибандерівські патрулі" у Бещадах. Можна сказати, що це видурнювання навіжених, але ці люди діяли й у сфері інформації, покликуючись до антиукраїнського і націоналістичного польського стереотипу. Це якось дивно співпало, зокрема у часі, з висловлюваннями кількох польських політиків, що на межі з Україною потрібно вибудувати стіну.

Вибухонебезпечні місця на польсько-українському стику множаться. Нещодавно понищено пам'ятник в Харкові — розмалювали його на біло-червоно та написали: "УПА курви". Це дуже близько від Донбасу і кордону з Росією. Те саме не так давно зроблено з могилою Степана Бандери в Мюнхені, де крім польських барв хтось додав символ Польської котвиці.

— А як в інших країнах реґіону?

— У Словаччині, в Чехії виглядає це дуже подібно: антиєвропейська риторика, антисемітизм, замість українців можуть бути роми, але схема є такою самою. Ну, і скрізь присутній Усовский. Його діяльність — як спрут.

Виступи хору Алєксандрова — ці мундири, червоні зірки, пісні часів II Світової війни, радянський стафаж, змінений на великоросійський, — заповнюють польські концертні зали, незважаючи на те, що хор леґітимізував захоплення Криму. Це не є ансамбль народного танцю десь з Сибіру — це елемент російської пропаганди, делікатно подана імперська ідея.

Дослідження громадської думки вказують, що поляки щораз приязніше дивляться на Росію. Не на російських демократів, а на Кремль.

Ці всі бздури про диктат Євроунї, про "гей-загрозу", про безрелігійність Заходу – це щораз ширша площина порозуміння. За східним кордоном сидять фахівці з інформаційних воєн з мішками грошей на свою діяльність, висококласними професіоналами і вміло б'ють в чутливі точки.

Мобілізувати на якусь акцію всілякого роду вар'ятів, панславістів, фалангістів і всіх, кого ми вважаємо марґінесом, найпростіше. Вистарчає кількох місяців відповідного пропагандистського бомбардування.

Як проводять таку масовану акцію, показали експерименти в Німеччині: з'явилася інформація, що мусульмани напали на неповнолітню росіянку, тому у відповідь вибухнула буря в медіа і суспільна істерія, хоча швидко виявилося, що нічого такого не сталося. Або розповідь про збитий малайзійський літак над Україною. Про цю справу все вже відомо, частково відомі навіть прізвища російських офіцерів, що є відповідальними за злочин, — а всупереч цьому постійно знаходяться люди, які вірять в російські казки про іспанського авіадиспетчера, який бачив на радарі український винищувач.

Їм вдалося втулити думку, що Україна є простором російського домінування. Тож привітаємося зі старим дотепом: СРСР, а вслід за ним і Росія, межує з тим, з ким хоче. Але переконання, що Кремлю досить того, що має нині, може бути дуже короткозорим. Віра, що апетити Москви сягають тільки Бугу, — це хотіння, а не аксіома.

Петро Тима, н. у 1966 р., історик і публіцист, голова Об'єднання українців в Польщі