(Фраґмент з Великої Лєґенди Сходу).
Початкуючим авторам лєґенд присвячую цю лєґенду
Синій боз і білий як сніг ясмин кидали свій чудовий таємничий запах на прекрасну столицю Падишаха. А з неба нечутною струєю лилося ясминове проміння місяця на парки кругом пишних палаців Володаря Османів. І заливало 12 мармурових палат Роксоляни, української салтанки, найкращих будівель Османських. І заливало сад біля Ільдіз-Кіоску, де в альтані говорили з собою Каді і Муфті, що любили свій Рідний Край.
Каді: Чи хочеш Ти, о Муфті, поговорити зі мною про державні справи?
Муфті: Хочу, о Каді, поговорити з Тобою про державні справи.
Каді: Чи признаєш Ти, о Муфті, перший прінціп усякої держави: Що важніща сила моральна чим матеряльна?
Муфті: Признаю. А чи признаєш Ти, о Каді, останній прінціп усякої держави: що кожда держава мусить упасти, коли в ній возьмуть верх злі над добрими, підхлібники над отвертими?
Каді: Признаю. І кажу, що сила держави залежить від того, щоб якнайдальше відсунути панування останнього прінціпу, о Муфті.
Муфті: І я так думаю, о Кзді. А тепер скажи мені щиро, що думаєш про Падишаха?
Каді: Скажу Тобі щиро, що думаю про Падишаха, о Муфті. Падишах перед часом посивів з журби за нашу державу. Але від того мало пожитку має держава Османів. А за те багато шкоди має від деяких дорадників, якими окружив себе Падишах, особливож від одного підхлібника. Він їздить з Падишахом і виголошує таку промову в присутности Його: "Наш Падишах вожд більший від Сулеймана Завойовника, а розум його більший, чим у всіх творців книги Шагнамег. І тому ви всі можете бути спокійні, бо думає за вас великий ум Падишаха, вожда над вождами. Нехай живе вічно!"
Муфті: Чи Ти чув це на свої вуха, о Каді?
Каді: Я чув це раз на свої вуха, о Муфті в палаті Великого Везира. А крім цего знаю про повторення цеї промови від одного з правдомовних пашів іспаганських, причім він додав, що всі полководці похнюплюють голови в часі цеї промови. А тепер скажи ти щиро, що думаєш про Падишаха.
Муфті: Він недобре робить, о Каді, що возить зі собою підхлібника. Великий Сулейман шанував навіть щирих ворогів, а не терпів підхлібників. І ще думаю, що той підхлібних осмішує Падишага своєю "знаменитою" промовою тай компромітує вже своєю присутністю при нім. А кождого члена держави Османів мусить боліти це, коли голова нашої дежави в такім товаристві.
Каді: І я так думаю, о Муфті! А що ти гадаєш про відношення Падишаха до Хана Нещасливої Арабії?
Муфті: Думаю, о Каді, що Хан уратував Падишаха і його державу від певної загибелі. І що Падишах недобре робить, коли допускає тепер останню лайку свого підхлібника на чесного Хана Нещасливої Арабії, о Каді.
Каді: І я так думаю, о Муфті.
Муфті: Думаєш? А що зробиш, о Каді?
Каді: Опущу державу Османів, о Муфті.
Муфті: Як опускає щур потопаючий корабель, о Каді? Так це правда, що Ти, Каді, вже давно спакований?
Каді: Як опускає птах вонючий сад під Дамаском, якого не чистять ті, що обовязані чистити, о Муфті. А спакований я вже дійсно давно: бо не маю що пакувати. Хоч довго був я високим урядовцем держави Османів, то гріш, який я зложив, не вистарчить навіть на кошти дороги в землю Франкістану. Але є такі, що везуть цілі чемодани напхані грішми держави Османів. Хоч недавно не мали нічого, о Муфті!
Муфті: Ти не гнівайся, о Каді! А я думаю, що Ти повинні остати. Хоч би Тебе далі лаяли як найбільшого ворога держави, о Каді.
Каді: Я зробив би це, о Муфті. Але я втратив віру, що моя праця направить що небудь в державі Османів. Ти чоловік високо освічений книгами Сааді. І розумієш, що це значить, о Муфті!
Муфті: Я розумію, що це значить, о Каді! Але може війська арабські, якими держиться держава Падишаха, привикли вже до Тебе і до Твого слова, о Каді?
Каді: Я не пророк, о Муфті. А війська Нещасної Арабії сповнять діло своє, як памятатимуть 55-тий уступ 8-ої глави Корану, який знає кождий Араб без виїмку.
Муфті: Тебе жде голод в землях Франкістану, о Каді!
Каді: Але не грязь і закид, що я ворог держави Османів. Хоч закид цей гірший від морду, але не карає за нього уряд Падишаха підхлібників своїх, о Муфті!
Муфті: Отож невідклична твоя постанова, о Каді?
Каді: Невідклична, о Муфті!
Місяць котився над цвитучими садами Стамбулу і своїм ясминовим блеском заливав палац салтанки Роксоляни з білого як сніг мармору, на якім пишався надпис: "Для найбільш нещасливих людей, яким ум поміщав Аллаг, побудувала цей палац жена Падишаха Сулеймана Великого, Завойовника і Законодавця — салтанка Роксоляна."*) А на тлі тих палаців цвив і пах ясмин, білий як сніг і боз, синій як уста конаючих у боях синів Арабії...
*) Автентичне.
[Стрілець, 19.10.1919]
19.10.1919