(Про значіння традиції).
Як дійде до Вас, — Галичане, розкинені по Великій Україні, — отсе число "Стрільця", — прийде в нестримнім упливі часу великий для Вас день: прийде перша річниця 1 листопада 1918 року. Це найбільший історичний день Галицької України. Це день, в котрім Вона підняла боротьбу за свободу.
Того дня рано ранесенько в старій столиці Льва, залитій ворогами, піднялося українське військо і кинулося на город. А було того війська всего 800 (вісім сот) душ. І та невеличка горстка кинулася до бою проти чвертьміліонового міста і застромила над ним золото-голубий прапор України. По 578 літах ляцької неволі, по півтисячелітнім гнеті не забули ми, що Львів — стара столиця князів україньських, де стояли їх золоті престоли. Не забули ми, що це найдорожша земля України.
Мало їх було — тих наших борців у той великий, той найбільший день. Бо Галицькі полки стояли тоді на італійськім фронті. Але тих 800 Галичан, які підняли зброю за свободу Галицької Землі, доконали такого великого діла, що воно ніколи не зітреться на сторінках історії Галицької Землі.
Хто з них остав при життю — з Них, з тих Борців наших, що в той памятний день застромили високо над Львовом синій як небо, золотий як сонце прапор України? І вступили в бій... В бій, що тревав без уговку 21 днів і 21 ночей... Бій горстки українських Борців за свободу проти величезної навали чужих гнобителів... Бій безпощадний, який сипав огнем безнастанним з усіх улиць і всіх вікон великого міста...
Галичанки! Не сльози смутку а сльози радости належать Тим Синам Галицької Землі, що Своєю кровю полили в ті дні листопада камяний брук города Льва. І Ви, яких доля загнала далеко від святої Галицької Землі, без пристановища, без дому і може без шматочка хліба — піднесіть гордо чоло в той день, у ту найбільшу річницю Галицької Землі! І одягніть в той день діточок Ваших в останній чистий одяг. І виясніть їм з лицем ясним і погідним, що це не є звичайний день. І скажіть їм, що ні церква наша, ні історія Галицької Землі не знає більшого свята, як те, що припадає в перший день листопада. І скажіть дітям Вашим, чому той крівавий день, що заяснів над Львовом, такий гарний і великий для нас і для всіх поколінь, що прийдуть по нас нестримними филями. Скажіть їм, що в цей Великдень Галицької Землі наші герої не дивилися на це, що їх горстка і що вони серед моря ворогів, але підняли зброю за право України. І вщіпіть в той день у душу дітей Ваших любов до України. І ненависть до гнобителів її, яка перенесеться од рода в род. І тріватиме так довго, поки над Городом Льва не повіє на віки вічні синій як небо, золотий як сонце прапор України. А за це діло Ваше одержите найбільшу нагороду, яка судилася Матерям, одержите певність в душі, що в роді Вашім виростати-муть не нікчемні зрадники і торговці совістю, але чисті серцем Борці за правду і за свій народ, що терпінням і кровю послужать йому. Таку найвисщу муку-надгороду мала й Та, до Якої Ви молитеся в тяжкі години смутку — а якої Син умів вступити на Голгофту...
Галичане! Деб Ви не були в той памятний для нас день, чи в наступі, чи в відвороті, чи в щастю, чи в горю — нехай очі Ваші сіяють втіхою, нехай ряди Ваші виказують як найбільший лад і порядок, нехай серця Ваші бються радісно в ту річницю! Бо в перший день листопада Ваші Товариші, — Ті, що лягли головами на камянім бруку города Льва, зложили незбитий доказ вартости Галичан. В той великий день Галицької Землі написала Вам історія найкраще свідоцтво, яке можна написати народови. Вона написала, що Ви походите — з доброї раси....
Святкуйте цей Великий День 1 Листопада — поважно і скромно, як святкують свої свята всі ізгої. А як не забудете того дня, то доля не забуде Вас. І поверне Вам Святу Галицьку Землю, Землю Батьків і Прадідів Ваших...
Бо велика і незглибима сила традиції. Її не зломить ніяка міць, ніякий цар, ніяке насильство...
[Стрілець, 18.10.1919]
18.10.1919