Перший музей Богдана Гаврилишина відкрили в селі Коропець Тернопільської області, де Богдан Дмитрович народився й де зараз покоїться його прах. Кімната-музей Богдана Гаврилишина розташована на першому поверсі Коропецького міського будинку культури, а ініціатива її відкриття належить активістам громади Коропця, особливо членам родини, коропчанам Володимиру та Тетяні Гаврилишиним. Про це йдеться на fb-сторінці Фонд родини Богдана Гаврилишина / Bohdan Hawrylyshyn Family Foundation.
У музеї можна побачити стіл, за яким працював Богдан Гаврилишин, його особисті речі, нагороди та багато світлин з різних етапів його життя. На прикладі життєвого шляху пана Богдана вони демонструють, що «потрібно буйно мріяти, а ще вчитися і діяти»!
Урочисте відкриття музею відбулося 17 жовтня. Крім представників місцевої влади та громади, на відкриття приїхали студенти й викладачі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Тернопільського національного економічного університету, Чортківської гімназії, пластуни, давні друзі й колеги пана Богдана.
18.10.2019Для довідки:
Богдан-Володимир Дмитрович Гаврилишин – український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, колишній член Римського клубу, президент Фонду Богдана Гаврилишина – народився 19 жовтня 1926 року в містечку (нині смт) Коропець на Тернопіллі.
1930 року його батько придбав близько 10 гектарів землі між Бучачем і Жизномиром, де згодом збудував дім, який зберігся донині.
Три роки Богдан навчався в початковій школі в с. Жизномирі, згодом – у польськомовній Бучацькій державній гімназії, яку після приходу радянської влади перетворили на середню школу. З вересня 1941 року – в Чортківській гімназії, а 1943/44 рр. – у Дрогобицькій гімназії.
Під час Другої світової війни 1944 року Гаврилишина вивезли до Третього рейху. Після 1945 року він перебував у таборі для переміщених осіб, а 1947-го виїхав до Канади, де працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, брав участь у діяльності профспілок. Мав громадянство Канади.
1952 року Богдан Гаврилишин здобув ступінь бакалавра, а 1954 року – магістра за спеціальністю «інженер-механік» в Університеті Торонто. У 1954–1960 роках обіймав посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року мешкав у Швейцарії. 1976 року здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському університеті.
З 1988 року працював на громадських засадах в Україні. Від моменту здобуття Україною незалежності Б.Д. Гаврилишин був радником кількох Президентів України, прем'єр-міністрів, Голів Верховної Ради.
Майже тридцять років свого життя Богдан Гаврилишин присвятив Міжнародному інституту менеджменту МІМ-Женева, де обіймав посади директора з навчання (1960–1968 роки), директора (1968–1986 роки), почесного науковця (1986–1989 роки). За час проживання в Женеві викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.
1990 року Гаврилишин заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. У 1996–1997 роках обіймав посаду директора Міжнародної академії довкілля в Женеві.
Протягом цього часу активно проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців, брав участь як доповідач на міжнародних конференціях у понад 70 країнах світу.
Член Пласту від 1937 р., належав до куреня «Лісові Чорти» від 1946 року. У 2006–2008 роках – голова Крайової пластової ради (законодавчого органу Пласту).
2010 року Богдан Гаврилишин заснував Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина», місією якого є підготовка нової генерації молодих українців, здатних на власному досвіді осягнули особливості функціонування найкращих країни Європи та сформувати критичну масу людей, яка трансформує Україну.
Був одним з учасників ініціативної групи «Першого грудня».
Богдан Гаврилишин помер 24 жовтня 2016 року в Києві.
