Людський мозок на диво добре запам’ятовує навіть, здавалося б, неважливі повсякденні шуми. Гудіння холодильника, шипіння мінеральної води: експеримент довів, що ми в деталях запам’ятаємо такі шуми, навіть якщо цілком відволікаємося й зосереджуємося на чомусь іншому. Тобто мозок сприймає не тільки ті подразники, на які людина активно звертає увагу.
Зображення: Agrobacter/ istock.
Людина живе серед звуків: вдома, на вулиці чи на роботі її постійно оточують шуми. Й чимало серед цих акустичних сигналів ми сприймаємо цілком несвідомо. Адже з потоку шумів, голосів тощо мозок відфільтровує лише те, що йому здається важливим у цей момент. Той, хто зосереджено розмовляє в кафе зі знайомим, мимоволі фіксує шипіння мінеральної води за сусіднім столиком. Хоча звук досягає вуха, але мозок його активно не опрацьовує.
Що ж відбувається в мозку за цього непоміченого та мимовільного сприйняття повсякденних шумів? Їх одразу стирають та забувають – чи, може, запам’ятовують?
Цим питанням задалися Фабіан Гутмахер (Fabian Hutmacher) та Крістоф Кубанднер (Christof Kuhbandner) з Регенбурзького університету. Аби з’ясувати, що ми запам’ятовуємо з того, що повсякдень сприймаємо органами чуттів, учені здійснили експеримент з 51 піддослідним.
Учасники дослідження сиділи перед екраном, на якому їм кожні 250 мілісекунд показували короткі слова. Якщо слово виринало вдруге, вони мали натиснути кнопку. Поки учасники виконували це завдання, їм у навушниках включали повсякденні шуми – звук води, яку наливають у склянку, гудіння холодильника, пральної машини.
При цьому учасники отримували вказівки зосереджуватися тільки на словах, а на шуми, що на фоні, не зважати. Тобто піддослідні вважали, що на них тестують, наскільки добре люди можуть зосередитися, навіть якщо їх відволікають.
Потім відбувався власне експеримент: науковці програвали піддослідним два шуми однієї категорії: наприклад, гудіння двох холодильників. Кожен учасник мав визначити, який з двох аудіозаписів він уже чув. Половина учасників цей тест пройшла одразу, інша половина – через 24 години.
Як добре піддослідні пригадували звуки? Результат засвідчив, що ми помічаємо більше, здавалось би, неважливих подразників наших органів чуттів, ніж вважали раніше. Так, коефіцієнт збігів у тесті, який здійснили одразу, становив 57%, а в тому, який мав місце на день пізніше, – 56%. Тобто учасники дослідження могли безпомилково визначити раніше сприйняті звуки дещо частіше, ніж це було б просто випадковістю.
Науковці наголошують: на перший погляд ці показники можуть здатися незначними. Але вони унікальні з двох причин: передусім, в експерименті учасники дослідження зробили все, щоб запобігти запам’ятовуванню фонових звуків. По-друге, попередні дослідження встановили, що відволікання суттєво ускладнює запам’ятовування шумів.
На думку Гутмахера та Кубанднера, нові результати підтверджують: зі всього потоку подразників, що впливають на органи чуття людини, у пам’яті залишаються не тільки ті, які активно відбирає наша увага. У мозку також виникають спогади про, здавалося б, неважливі шуми.
Крім того, ці спогади дуже детальні – адже звуки, які відбирали для дослідження, відрізнялися одне від одного дрібницями. «Незважаючи на це, не всі враження зберігаються в довгостроковій пам’яті. В наступних дослідницьких проектах ми б хотіли виявити механізми, які визначають, що зберігати, а що – ні», – резюмував Гутмахер.
Daniela Albat
Wir merken uns mehr Geräusche als gedacht
Universität Regensburg, 7. August 2019
Зреферувала С. К.
10.08.2019