Протягом чотирьох днів уся Україна слухала джаз зі Львова. На третій наймасштабніший джаз-фестиваль країни Alfa Jazz Fest 2013 з'їхалися дослівно усі — від представників еліти музичного простору до керівників найбільших медіа-компаній та політиків. Концентрація відомих облич, які львів'яни звикли бачити радше на екранах телевізорів, а не на вулицях міста на відстані витягнутої руки, зашкалювала. А що, свята ж хочеться усім! Наприклад, відома рестораторка Маргарита Січкар зізналась, що на фестиваль потрапила спонтанно, і так витанцьовувала під сценою, аж коліно пошкодила. Каже, містом справжнього джазу звикла вважати лише Нью-Йорк. Тепер у цьому списку є ще й Львів...
Напередодні офіційного старту Alfa Jazz Fest один із цьогорічних хедлайнерів — ізраїльський контрабасист Авішай Коен — зустрівся з меломанами у «Львівській копальні кави» на майстер-класі, аби налаштувати публіку на правильну фестивальну хвилю. Втім, попри освітню мету заходу, якихось спеціальних порад від знаменитості намотати на вус не вдалося. Слухачі жадали музики, музиканти — теж. «Звісно, можемо поспілкуватися про багато речей, але мені так кортить пограти». Тож Авішай разом зі своїми музикантами — фантастичним 19-річним перкусіоністом та прекрасним клавішником — запрезентували аудиторії ще одну композицію...
Та кілька слів з музиканта таки вдалося витягти. Наприклад, про свою першу композицію: «Я чудово її пам'ятаю, це була дуже дурна дитяча мелодія... Перепрошую, але грати її сьогодні для вас я не буду», — віджартувався Авішай. Щодо сучасних мелодій — улюбленої згадати не зміг, бо, як він сказав, все залежить від настрою, від моменту. Натомість улюблених музикантів — безліч. Наразі це джазмени з його колективу. Що ж до процесу творчості, то Авішай переконаний: словами пояснити його неможливо, але, безумовно, вплив на це мають освіта та стовідсоткова відданість своїй справі.
А вже наступного дня до Авішая Коена та його музикантів приєдналися струнний квартет та гобоїст. У такому незвичному складі артисти відкривали Alfa Jazz Fest на головній сцені ім. Е. Рознера з новим проектом Avishai Cohen with Strings. Струнні, клавішні та ударні — чи ж не ідеальне поєднання для world music, насиченої ізраїльською мелодикою? Справжня магія! Більшість нових композицій, пояснив Коен, створено під впливом різних культур — американської, арабської і навіть російської. «Російська та українська мелодика мали відчутний вплив на ізраїльську музику, — зазначив контрабасист. — Тому в нашій програмі з'явилася "Russian song". Але сьогодні, оскільки ми у Львові, хай вона називатиметься "Українська пісня"».
Вечоріло і ставало прохолодно, тож саме наставав час розрухати замріяні тіла. Наступними на сцену вийшли гарячі хлопці з Нового Орлеану (до слова, також з новою програмою) і влаштували справжнє джазове, м'яко кажучи, божевілля під гаслом: «Танцюють всі!».
«Колись я поцікавився, котре з американських міст можна назвати побратимом Львова, — розповів творчий куратор фестивалю Олексій Коган. — Це Лос-Анджелес. У Львові виступало багато музикантів з Лос-Анджелеса, але мені видається дуже символічним, що в перший день третього Alfa Jazz Fest’у на цій сцені грають музиканти з Нового Орлеану — колиски американського джазу». До того ж лідер колективу — трубач і вокаліст Ґреґорі Девіс — є арт-директором New Orleans Jazz & Heritage Festival, найбільшого джазового фестивалю, що проходить просто неба.
Отак гучно, гаряче і з акордом шаленства, тобто в найкращих традиціях міжнародних джазових опен-ейрів, стартував Alfa Jazz Fest: музиканти чарували, слухачі співали, танцювали і вимагали від джазменів «біс» за «бісом», а найприємніше, що, на відміну від торішньої негоди, цим разом навіть погода джазувала на всі сто. Одне слово, неймовірно теплими видалися і день, і виступи джазменів, що з'їхалися до Львова з різних країн Європи, Близького Сходу та зі США...
А вже наступного дня на майстер-клас запросив видатний американський гітарист Ел Ді Меола. У «Львівській копальні кави» чекали на аншлаґ, але ніхто не сподівався такої кількості публіки, що ладна була на півпальці стояти, аби лишень побачити кумира. Бо коли ще трапиться нагода поспілкуватися з леґендою світового джазу й розпитати його про наболіле?
Пропхавшись крізь натовп до сцени, Ел розпочав майстер-клас, не витрачаючи час на зайві балачки, відповідаючи на запитання аудиторії лаконічно і змістовно. Поділився враженнями від співпраці з українськими музикантами, розповів, на що треба звертати увагу, граючи фламенко, і привідкрив завісу таємниці власного творення музики. «Для мене головне ритм, а мелодію ви завжди зможете підібрати, взявши елементарні музичні фрази, — переконував Ел. — І якщо ви правильно працюєте з ритмом, ці фрази можна складати у неймовірні комбінації. Коли граєте — задавайте ритм ногою, а синкопа має створюватися у верхній частині тіла. Компонуючи, я намагаюся зробити так, щоб ритм кожного учасника колективу був самостійним — навіть у перкусії, яка зазвичай дублює ритм соліста. Постійне створення контр-ритму — це моя філософія», — усміхнувся гітарист.
Увечері на головній сцені, де культового музиканта зал зустрічав стоячи, гітарист презентував нову програму Al Di Meola Plays The Beatles and More, створену з кавер-версій композицій леґендарної ліверпульської четвірки.
«У дитинстві я заслуховувався The Веаtles, тож коли мені було років 8, сказав батькам, що дуже хочу грати на гітарі. "Що завгодно, тільки не гітара!" — відповіли батьки і віддали мене на акордеон. Я не витримав жодного заняття, а згодом вони таки віддали мене на гітару. Мій перший викладач навчав мене джазової музики, але паралельно я слухав The Beatles — вони давали мені особливе натхнення. Згодом, років у 14–15, мені їх стало замало — я почав захоплюватись Колтрейном, Девісом... У травні минулого року я вирішив поєднати ці моменти і записати альбом, в якому відобразиться моє бачення Тhe Beatles. Це давня мрія, на реалізацію якої досі постійно не вистачало часу. Записувати платівку я вирішив на леґендарній Abbey Road, а допрацьовувати записане довелося у студії в Нью-Йорку. І, як з'ясувалося згодом, місцевий саунд не витримує жодного порівняння із саундом в Британії, а тому я винайняв будинок у Гемптоні, де й збирався доводили записане до ладу. А ще якийсь час по тому я дізнався, що поруч живе Пол Маккартні... Це була найдивовіжніша новина у моєму житті — я розплакався...».
Виступ видатного гітариста закривав другий день фестивалю. А відкривати його випала нагода бендові німецького музиканта Тіля Брьоннера — відомого трубача, вокаліста і композитора. Один з найвідоміших джазменів Європи привіз програму, побудовану на композиціях альбому «імені себе» — Till Brönner, записаного у 2012-му. В нових творах, постановивши не зраджувати себе, музикант не змінив звички експериментувати з джазовими стилями.
Тим часом в центрі міста працював ще один майданчик Alfa Jazz Fest — сцена «Площа Ринок». Відкриваючи її, ведуча Марта Більська повідомила, що цей день на сцені умовно можна вважати скандинавським, адже тут сподівалися почути норвезьких та шведських музикантів. Міжнародний септет Bugge'n'Friends продемонстрував, що виходить, коли серйозні музиканти бавляться з «несерйозними» електронними стилями сучасної музики, поєднуючи їх з акустичним джазом. Квартет відомого російського піаніста, композитора і викладача Леоніда Вінцкевича передав глядачам музичне вітання від російського фестивалю Джазовая провинция, арт-директором якого пан Вінцкевич працює вже багато років. А на завершення колектив Nils Landgren Funk Unit довів, що шведський фанк — це дуже навіть реально. Та ще й кайфово. Попереду залишалося два дні джазової ейфорії.
В суботу джазу на фестивалі стало ще більше: вже опівдні запрацював новий майданчик — сцена на площі перед Палацом Потоцьких. Тож цього дня на обід у меломанів був бадьорий фанк від молодої львівської команди Free Breath, які заряджали енергією на довгий джазовий день. Далі глядачі танцювали під джипсі-джаз та різноплановий і багатомовний репертуар від київського колективу Lush Life — чи не єдиних представників цього напряму на український джаз-сцені. Згодом кричали «браво» музикантам з проекту 8ttitude, що виконували джазові стандарти у власному і дуже несподіваному аранжуванні.
На підвечірок у меню фестивалю — сцена на пл. Ринок. Тут можна було почути фьюжн від тріо Олександра Муренка, Руслана Болатова та Ширхана Агабейли. Минулого року хлопці випустили дебютний альбом Live in Kiev, композиції з якого піаніст, басист та ударник і представили у Львові. Далі естафету передали гостям з Нью-Йорка — формації More Standarts та її бенд-лідеру Міші Циганову. А ті, своєю чергою, — колективу Gera Band, що його зібрав київський гітарист і вокаліст Володимир Герасимович. Отже, другий день на сцені «Площа Ринок» закінчився чуттєвим блюзом.
Емоційним видався вечір і на головній сцені фестивалю. Спершу тут вітали одного з найвідоміших джазменів сучасності — контрабасиста Чарлі Гейдена, старшого пана з паличкою і в окулярах, якому присудили цьогорічну премію Alfa Jazz Fest Awards. Музикант «розтанув» і зізнався: «Я люблю кожного з вас». А тоді взяв до рук контрабас... і всі думки про поважний вік музиканта як рукою зняло — сцена таки має якусь чудодійну силу, якою наповнює людей по обидва її боки. Разом з формацію Quartet West (Ерні Воттс — саксофон, Алан Бродбент — рояль, Родні Ґрін — барабани) новоспечений лауреат добрих півтори години дивував кількатисячну аудиторію залу, адже цього року зал головної сцени розширили до 3000 місць, а також численну публіку, що стояла перед екранами в парку на джазовій галявині...
Не варто, мабуть, і казати, що найочікуванішим гостем цьогорічної програми був леґендарний творець «Don't worry, be happy» Боббі Макферрін, який також привіз до Львова свіжий матеріал — програму SpiritYouAll, яку перед тим виконував лише в кількох містах Європи. Родзинка нового репертуару — поява поруч з вокалістом, який звик бути на сцені сам, постійних музикантів. Те, що цей гурточок творив на сцені, словами не описати, зрештою, назва програми говорить сама за себе: внутрішнє світло Макферріна та його музики розлилося по залу теплою хвилею, а декого і взагалі розчулило до сліз...
Боббі пройшовся по багатьох стилях — від фанку до кантрі, представив кавер-версію композиції The Beatles «Black Bird» (він став третім музикантом цьогорічного «Альфа Джазу», що звернувся до творчості ліверпульської четвірки), а на «біс» заспівав справжній госпел. Після такого слухачі не могли відпустити вокаліста, але той, тримаючись власних традицій, не став дарувати фанам ще один вихід. Публіці, з якої вихлюпувалися емоції, ведучий сцени Олексій Коган мусив пообіцяти, що Макферрін неодмінно повернеться в Україну, і то вже незабаром.
Останній день фестивалю почався з доброї справи — благодійного пробігу «Джазова миля», учасники якого збирали кошти на придбання музичних інструментів для талановитих дітей-сиріт. За попередніми підрахунками, до акції приєдналися близько 300 учасників, які, долаючи численні перешкоди, мчали до мети проспектом Свободи.
Коли перший учасник марафону дістався фінішної стрічки, секундомір показував лише 1 хвилину 49 секунд. Як з'ясувалося згодом, хлопець пробіг власним маршрутом, скоротивши відстань майже вдвічі. За ориґінальне мислення легкоатлет отримав від організаторів пам'ятну футболку. А найшвидшим став київський журналіст Віктор Жора — переможець минулорічного забігу, а отже, незмінний номер один. Він подолав марафон за 3 хвилини 17 секунд й отримав пам'ятний кубок з рук Олександра Луканова — президента «Альфа Банку», який також брав участь у марафоні.
Годину по тому, віддихавшись, учасники забігу та численні меломани підтягувалися до сцени біля Палацу Потоцьких. Недільний полудень відкривав Z-Band, колектив відомого українського бас-гітариста Ігоря Закуса. Далі на слухачів, що зручно влаштувалися на газонах або блукали в пошуках тіні, чекали виступи гостей з Росії — іркутської формації «Доктор Джаз», які привезли до Львова композиції з нового альбому Дыхание большого моря, присвяченого їхній рідній землі, та з Австрії — групи знаного скрипаля Руді Берґера, який одним виступом на AlfaJazzFest спростував міф про те, що скрипка не джазовий інструмент, а також довів, що австрійці грають латинський джаз не гірше за бразильців.
Сцена ім. Е. Рознера закінчила свою роботу напередодні, зберігаючи теплі спогади про неймовірний концерт Боббі Макферріна до наступного року, тож ставити фінальний акорд цьогорічного, третього, Alfa Jazz Fest випало на сцені «Площа Ринок», де виступили дуже самобутня акапельна формація Camerata з Білорусі та запальна польська музична родина Blues Family. А за кілька хвилин на сцені з'явилась Джамала — остання зірка цього вечора, яку ведуча Марта Більська, представляючи, назвала співачкою, що ніколи не йшла на компроміси зі своїм музичним смаком. «Чесно кажучи, заздрю людям, які можуть робити те, що хочуть, заздрю цій свободі», — зізналась ведуча, передаючи слово одному з переможців ранкового марафону. Спортсмен, що подолав «Джазову милю» й отримав право закривати Alfa Jazz Fest 2013 не знайшов інших слів, крім «Вітайте! Джамала!».
Що було потім — не переказати. Двогодинне свято чудової музики у стилі Alfa Jazz. Площа Ринок танула в людському морі, люд розчинявся у пісні, якась суцільна ейфорія... До речі, Джамала також привезла до Львова абсолютно нову програму з композицій альбому All Or Nothing — свіжої платівки, яку бенд випустив у 2013-му. Тендітна дівчина зібрала найбільше слухачів на площі Ринок за всі ці джазові дні. «Чарівниця», «молодчинка», «справжній талант», «богиня» — шкода, що співачка не чула компліментів, якими сипала публіка під час її виступу... Одне слово, це був гідний фінальний акорд цьогорічного джазового марафону.
Фото – Мирослав Трофимук
21.06.2013