Людей щораз більше заполонює марновірство статистик та процентів, вони ставляться до них, як до пророцтва, забуваючи, що в усьому є деяка частка сумніву
Я знову змушений зробити зізнання про самого себе – із занепокоєнням і навіть деякою розгубленістю. Як це частенько відбувається зі мною останнім часом, опінія більшості відносно певної справи приводить мене до неминучої та скромної думки про те, який я, мабуть, ідіот та дурень. Який я недоумок, кретин, йолоп, і краще, аби так і було, бо інакше виявиться, що це світ не просто переповнений недоумками, йолопами та кретинами, вони у ньому домінують. Я волів би, щоб ґандж зводився до однієї людини або кількох, таких самих, як я.
Слід визнати, що відколи відома актриса Анджеліна Джолі заявила, що здійснила подвійну превентивну мастектомію і розмірковувала ще й над тим, аби видалити яєчники – знову ж таки для того, аби уникнути раку названих органів, в Іспанії я читав лише панегірики її рішенню (в Сполучених Штатах було більше розважливості), один з них навіть містився в редакційній статті цієї газети, яка була написана, гадаю, кимось, хто володіє медичними знаннями, яких у мене, ясна річ, нема. Очевидно, через хвороби предків та генетичні мутації в актриси була 87-відсоткова ймовірність розвитку раку грудей чи яєчників. Зрештою, Боже мене збав обговорювати її особисте рішення. У кожного свої страхи і способи їх заглушити. Однак навмисне розголошення цього настільки радикального рішення виводить його за рамки суто особистого, і саме таким був характер майже одноголосних дифірамбів: вихваляли не стільки те, що Джолі зробила зі своїм тілом чи певними його частинами, як те, що вона розповіла про це усьому світові, із безсумнівно прозелітських спонукань. Аргументація, яку я читав і тут і сям, зводиться до наступного: якщо одна з ікон сучасної краси готова про всяк випадок відрізати собі певні атрибути чи символи цієї краси, то чи не сприятиме це значною мірою тому, що тим самим шляхом піде маса жінок – не таких привабливих, не таких багатих та популярних? До того ж якщо взяти до уваги, що ми живемо у хворобливо наслідувальну епоху, коли величезна кількість людей сподіваються побачити, що роблять чи думають інші – особливо якщо це знаменитості, – аби привести у відповідність з цим свої дії чи думки. Доказом цієї епідемії наслідування є те, що нема дурниці, яка б не розповсюдилась і не запанувала, яка б в одну мить не здобула колосальної кількості адептів та послідовників.
Людей щораз більше заполонює марновірство статистик та процентів, вони ставляться до них, як до пророцтва, забуваючи, що в усьому є деяка частка сумніву. Колишній лідер комуністів Карільйо, який курив хтозна відколи аж до останнього дня свого життя, прожив дев’яносто сім років, і його фото також мало би бути представлене на цигаркових пачках, тому що існує ймовірність – хоча й невеличка в процентному відношенні – дожити до його віку у доброму здоров’ї в оточенні клубів диму. Слово «ймовірно» не є синонімом до слова «точно», і навіть 87% можливості не прирікають жодну людину на те, що вона достеменно захворіє на рак грудей. Мушу сказати, що дізнавшись про рішення актриси, я не зміг не згадати те, що запропонував Джордж Буш молодший – славнозвісний гігант думки – під час перебування на посаді президента: він порадив вирубати кілька лісів, аби запобігти лісовим пожежам. Його умовиводи були такі: нема дерев – нема ризику, що вони запалають. Звісно, коли нема молочних залоз ні яєчників, то рак їм не загрожує, але для чогось вони потрібні, поки є у тілі. Навіть коли не дуже потрібні, як от апендикс, що його люди вирізають з превентивною метою, щоб запобігти можливому апендициту, який, якщо не пощастить, може вилитися в смертельний перитоніт. Так можна сказати: відріжу-но я собі голову, а то ще виявлять у мене рак мозку. Чи хоча б тестикули, без яких, наскільки я розумію, можна жити (без голови ні, це вже відомо, вибачте за утрируваний приклад).
Схоже, що багато сучасних людей зреклися віри у долю та випадковість і піддалися фаталізму, що його містить в собі статистика. Як тільки з’являється новина про шкідливість певної речовини, мільйони людей рішуче відмовляються від неї. Не кажучи вже про харчовий продукт, який, можливо, «заражений», чи медикамент, що його поставлено під сумнів. Ми не беремо до уваги те, що деякі з цих кампаній зі створення поганої слави є замовними, розгорнутими через конкуренцію, і що за кілька місяців чи років буде «виявлена» корисність того, що колись затаврували і заборонили. Тривалий час вважалося, що цукор шкодить усьому, тепер виявляється, що він не аж такий вадливий. Молоко вважалося дуже цілющим і необхідним для росту, а тепер, виявляється, воно дає небажані наслідки. Є ті, хто піддає вино анафемі, і ті, хто радить його вживати в обмежених кількостях. Як мовиться в старому жарті: «Жити вкрай згубно для здоров’я». А в світлі нинішніх тенденцій слід піти ще далі. Перефразовуючи мадам дю Деффан: найкращий спосіб убезпечити себе від раку і будь-яких захворювань, нещасть і страждань – це без сумніву взагалі не народжуватись.
Хав’єр Маріас, іспанський письменник
Javier Marías
Lo mejor es no haber nacido
El País, 16. 06. 2013
Зреферувала Галина Грабовська
20.06.2013