Дні почесного громадянина Львова Яцека Куроня почалися з ранішньої дискусії довкола книги «Міти і стереотипи: поляки та українці» в Центрі імені Митрополита Шептицького УКУ за участю польських гостей Анни Домбровської, Петра Тими та Адама Бальцера.
По обіді в палаці Потоцьких пам’ять Яцека Куроня вшанували Меморіальним вечором «Спадщина Яцека Куроня: Україна – Польща» до 15-х роковин із дня його смерті, що минає в понеділок, 17 червня.
Спогадами про Куроня, його постать, візію і діяльність поділилися друзі Яцека Петро Тима, Іза Хруслінська, Мирослав Маринович та його вдова Данута, продемонстровано його відеофільм: «Мій заповіт» (1999) та презентовано друге видання книги українських текстів Яцека Куроня «Важкий діалог: поляки та українці» видавництва «Дух і літера».
В рамках днів у палаці Потоцьких відкрита виставка фотографій Яцека з архівів Gazety Wyborczej, окремо експонують його знамениту джинсову сорочку.
Продовження днів Яцека Куроня — завтра о 12-й на площі його імені: будуть запалені свічки пам’яті та прозвучить його текст.
Подаємо текст Ізи Хруслінської на відкриття виставки:
"Друзі та духовні спадкоємці з України та Польщі!
Яцек Куронь – один із найвидатніших поляків свого часу. За освітою він був істориком, за темпераментом і вподобаннями – педагогом, за своєю пристрастю – суспільним діячем і політиком.
Він – один із лідерів демократичної опозиції в комуністичну епоху, співзасновник Комітету Оборони Робітників (діяв з вересня 1976 по 23 вересня 1981 р.). Ця організація, крім своєї первісної мети, допомагала людям, що були репресовані владою Польської Народної Республіки, а також стала центром натхнення й формування засад ширшого руху демократичної частини опозиції в ПНР, вплинула на розвиток подій серпня 1980 р. і на створення Незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність».
Куроня заарештовували кілька разів, загалом він перебував у в'язниці більше дев'яти років. Це видатний активіст "Солідарності», один з головних архітекторів побудови незалежної
Польщі 1989 року. У 1989-2001 роках він був депутатом Сейму Республіки Польща упродовж трьох каденцій, двократним міністром праці та соціальної політики і надзвичайно популярним у суспільстві парламентарем. Як депутат, він створив Комітет національних меншин та етнічних груп і керував ним. Особливо турбували його долі й права національних та етнічних меншин, що проживають на території Польщі, – українців, білорусів і євреїв. Він брав активну участь у польсько-єврейському діалозі, захищав права ромів.
Протягом свого життя він був нонконформістом: умів протистояти громадській думці, якщо вважав, що цю думку охоплює шал національного шовінізму. Етнічний націоналізм був йому огидним; він зневажав звичку фальшування і ґлорифікації своєї історії; ксенофобія його відлякувала. Водночас він був людиною толерантною й діалогічною, завжди намагався зрозуміти точку зору іншої сторони, співрозмовника, супротивника.
Яцек Куронь, син львівської землі, вважав польсько-українське примирення однією з цілей своєї публічної діяльності. З цієї перспективи він говорив про акцію «Вісла», про УПА, про цвинтар Орлят у Львові, про трагедію на Волині, про польсько-українські конфлікти і право українського народу на важливу історичну пам’ять. І повторював, що треба спершу скласти іспит власного національного сумління, а не бити в чужі груди. Яцек умів запалити частину поляків розумною любов'ю до самостійної України. Його голос у цих питаннях був шляхетним і безкорисливим – він не вдавався до дипломатії, а йшов за голосом сумління, наражаючись на звинувачення польських українофобів. За свій нонконформізм платив дорогою ціною.
Куронь умів запалювати інших своєю пристрастю, своїм способом мислення у всіх питаннях, що їх він вважав важливими. Це також стосувалося польсько-українських відносин, ставлення до України й до української громади у Польщі. Його неймовірна відданість українській справі та польсько-українському примиренню – незалежно від обставин, навіть коли все здавалося втраченим або неможливим, – залишила по собі незабутню пам'ять і стимул до дії. Ще за свого життя Яцек Куронь сформував таку оцінку історичного контексту відносин між поляками та українцями, яка враховує всю їхню послідовність протягом століть і десятиліть і не вириває окремі події з їхнього контексту. Останніми роками значення такої оцінки лише зростає. Іншим дуже важливим аспектом його мислення було сприйняття долі та прав української громади в Польщі як невід’ємної частини польсько-українського діалогу.
Фотовиставка, яку ми пропонуємо, є спробою показати життя і діяльність Яцека Куроня, хоч і дуже схематично. Бачимо його активістом демократичної опозиції в ПНР, депутатом у вільній Польщі після 1989 року, з Михайлом Горинем (адже Яцек Куронь з кінця 1989 проводив інтенсивні контакти з українськими дисидентами, був на II З'їзді Руху в Києві), а також від час його останнього побуту у Львові 1 листопада 2002 року.
Виставка стала можливою завдяки тому, що Gazeta Wyborcza надала безоплатний доступ до свого архіву фотографій Яцека Куроня.
В Україні всі поліграфічні роботи на доброчинній основі взяла на себе рекламна компанія БРОКу Львові."
15.06.2019