24 Травня 1919 року м. Тернопіль.
Для введення міцніщоі дісціпліни і карности в військах У.Н.Р., наказую керуватися на бойовий час слідуючим дісціплінарним статутом:
1. За невиконання наказу начальника в військовий час, згідно 105 ст. В.У. про кари, накладається каторга до 12 років;
2. За опір проти виконання наказу начальника, як озброєний так і не озброєний (ст. ст. 106, 107 В.У: про кари) накладається кара на смерть.
3. Напад на стійку або військову варту (117 ст. В.У. про кари) накладається кара на смерть;
4. За ушкодження на тілі і обману з метою ухилитись від військовоі служби (ст. ст. 126, 127 та 127-з В.У. про кари) накладається кара на смерть.
5. За дизерцію (ст. ст. 128 ч. 1, 131, 134 і 136 В.У. про кари) нaкладається кара на смерть.
6. За порушення службових обовязків під час варти (ст. ст. 154, 155, 157, 158 і 159 ч. 2 В.У. про кари) накладається кара на смерть.
7. За невиконанню бойового наказу (ст. 245 В.У. про кари) накладається кара на смерть,
8. За підбурювання за час бою других словами, прикладом або иншими діями до дизерціі, віддачі або іньшому ухиленню від бою (ст. 246 В.У. про кари) накладається кара на смерть.
9. За навмисне росповсюдження серед війська чуток, які можуть викликати боязність або непорядок у війську (246 ст. В.У. про кари) накладається кара на смерть.
10. За здачу до полону (248 ст. В.У. про кари) накладається кара на смерть.
11. За здачу начальником дорученого йому арміі або відділу (251 ст. В.У. про кари) накладається кара на смерть.
12. На підставі п. 5 ст. 277 В.У. про кари, начальник підлягає відповідальности, коли він, під час бою убьє або разе підлеглого, якій оперався йому або від бояскісти кинувся назад та підбив на це других, або росповсюджував між військовими страх та непорядок, коли начальник не має інакших засобів припинити опір чи попередити побіг і непорядок.
За вищезгадані подіі обвинувачені підлягають надзвичайному військовому суду на підставі закону 26 січня цього року.
Українські вісти
28.05.1919