Наш ворог має хвилевий успіх. У війні це річ зовсім звичайна. І тільки слабодух паде духом під вагою хвилевоі невдачі. Німці повинні були скласти збрую вже в 1914 р. після іхньоі катастрофи над Марною, якби вони були слабодухами. Серби і Румуни втратили були цілу власну теріторію. А одначе в цю пору і одні і другі тріюмфують. Поляки впиваються успіхами на полі діпльоматіі, а від кількох день так само успіхами воєнними. А одначе іхня побіда тільки хвилева.
Парижський мировий конгрес є порожним плодом.
Німці умов мира не підпишуть під ніякою умовою — значиться, війна ще не покінчена. А в слід за сим виринає на овиді західньоі Европи марево революції, як вислів протесту мас проти імперіялізму антанти, що не допускає до мира. Західня Европа, а навіть Америка, дріжить перед страхіттєм большевізму і анархіі. Перший мая дав передсмак сього, що в Европі є неминучим. В самому Парижі звиш 800 поліцаів було вбитих і ранених. А що буде, як "рада чотирьох" роз'ідесь з Парижа без результату мира? Тай у самої коаліціі виринають щораз більші непорозуміння і спори. Італія грозить війною проти усіх. А тимчасом в Польщі йде революція "хлопських" мас. Як доносять польські часописі з першої неділі сього місяця, шість повітів зах. Галичини (між иншими ряшівський, ліманівськии округ, крешовицький і др.) почали порахунки з дворами і з жидами. Границя Зах. Галичини є щільно замкнута від Королівства, в якому шириться большевізм. Ярмія Галлєра числить всього 35 тис. мужа. Вона розпливеться швидко.
Oтce все наші союзники: дальша війна, майбутні революціі в зах. Європі, револьти і большевизм в Польщі.
А тимчасом большевизм на Украіні доживає своі останні дні. Ідея національної держави шириться більше і більше, вникає навіть в серце украінського большевізму та точить його сили. А з другого боку Вільсон заявив нашій делєгаціі, що самостійна Україна в іі етнографічних границях є річю певною. Вільсон не уміє говорити на вітер, і дав доказ сього, коли розходилось о Фюме.
І колиб нам навіть судилось втратити хвилево Галичину, то це, дивлячись з точки дальшоі будуччини, може бути тільки нашим плюсом. Це буде наша тверда школа, яка веде нас зі стадіі мріянь, половичности байдужности — і викреше з нас вогонь, в якому згорить сила нашого ворога. Тверда це буде школа, та ми на неі заслужили. Одначе ми вийдемо з неі побідно! Ми мусимо побідити! Бо побіда насильства імперіялістів належить вже до історіі. Сьогодня диктують побіду маси, а маси ніколи не стануть підмогою імперіялізму і капіталізму, що готовить ім кайдани.
Тому не падаймо духом, хоч наша віра засуджена на хвилеву важку пробу!
Те, що я бачив і вичув, живучи недавно у Швайцаріі, дає мені повне право говорити до всіх: Ще не вмерла Украіна!" Вона буде неподільна, зі східньою Галичиною, Львовом і Дрогобичем — і буде вільною! Тільки не хилім голови і не опускаймо рук.
[Український голос, 25.05.1919]
25.05.1919