Вже семий місяць бореться український нарід в східній Галичині за своє державне істнування не тільки з оружною ляцькою навалою з заходу, але і з моральною проказою, що під знамям большевизму суне на нас зі сходу.
Нерозвинені господарські і суспільні відносини у нас, брак політичної освіти, а тим самим незвичайна легкість підпадати під чужі впливи, частинне неповодження на полі битв, повний розгром Наддніпрянської України — кинули декого з наших молодших людей в обійми большевизму. Се сталося тим лекше, що сі люде доси з політичним життям не мали нічого спільного. Без сумніву, що помогли тут і гроші зі сходу, бо наші голі і босі приклонники большевизму самі чейже не мали гроша на видавання часописей і на політичну аґітацію.
На щастя, їх робота не вінчалася доси бажаним для них успіхом, хоч принесла вже нам безпримірно тяжкі шкоди.
Живучи близько пів року під польським пануванням у Львові і слідячи весь час політичні події в Польщі та читаючи пильно майже всю польську пресу, завважав я два цікаві для нас явища — здержування большевизму в Польщі і радість, що він знайшов прибіжище на Наддніпрянській Україні та перекрадається вже і в Західню Область Української Народньої Републики.
Звісно, що національно-політична свідомість стояла у Поляків все дуже високо і що в сій війні виявилася стремлінням сотворити самостійну польську державу. Мимо великих — нераз непоборимих — ріжниць в програмі і тактиці, всі польські партії кладуть згідно основи під польську державну будівлю, поклавши сю справу як найпильнійшу і найголовнійшу в своїй роботі.
Мимо величезної аґітації, скріплюваної масою гроша, що його привозять висланники Лєніна і Троцького, мимо попертя сеї струї більшостю численного в Польщі жидівства і повертаючими домів утікачами — большевизм в Польщі не проявив ніякої більшої активности. А пригожого для себе матеріялу має він без порівнання більше, чим у нас. Один міліон душ безробітних родин (десята частина теперішного населення т. зв. Королівства) без праці і хліба — на удержанню держави, голод в містах і давнійших фабричних осередках, майже повний застій господарського життя, невідрадні відносини двірської служби і безземельних — здавалосьби, що повинні творити аж надто пригожий ґрунт для большевицької аґітації.
Мимо всего того в Польщі спокій. Спокій є там тому, що і оба дотеперішні правительства, соціялістичне Морачевського і теперішне скрайно націоналістичне Падеревського та всі польські політичні партії згідно поборюють всякі большевицькі затії, знаючи добре, що большевизм як фактичне заперечення всеї творчої орґанічної роботи є загладою для польської державности. Большевицьких аґітаторів замкнено у вязниці, всі їхні часописи завішено, а для успішнішого здавлення большевицьких замахів введено в цілій Польщі стан облоги. На операційних областях проголошено кару смерти за поширювання большевицьких думок; се зробив пр. ґенерал Івашкевич на занятій польськими військами области східної Галичини. Наконець введено заказ ширення політичної аґітації серед війська — передовсім на фронті, та переведено строгу цензуру часописей і брошур, виключаючи від достави такі друки, що відносяться неприхильно до заряджень властей, або своїм змістом можуть внести замішання в ряди війська.
Висліди сих заряджень — хоч нераз твердих і менше приємних — є слідні в тім, що страшний червак большевицького розкладу не підточив доси польського державного орґанізму, який тужіє і посувається на схід. Одна з тайн польських успіхів на сxоді, безпощадна боротьба з всякого рода большевицькими затіями.
А як икакше у нас. Виставлені на безпосередну грозу большевицького заливу, що заляв вже цілу Наддніпрянщину, обходимося в рукавичках з безпощадним ворогом української державности, що вже до нині наніс нам богато, дуже богато шкоди.
Треба знати, що Поляки зорґанізували незвичайно справно вивідну службу і про кождий наш крок є вповні поінформовані тими Поляками, що на український пашпорт їдуть до Відня, а звідси до Львова, дещо роблять тут і т. зв. місії. Передовсім стараються видістати всі часописи і друки, що завдяки справности пресового бюра при польській Начальній Команді у Львові — їм вповні удається. Згадане пресове бюро інформує польську пресу про події за фронтом, а з другої сторони достарчає обтяжуючий матеріял про нас перебуваючим у Львові політичним місіям Антанти і пересилає сей матеріял прямо до Парижа, де його використовують проти нашої державности. Всі статі і замітки писані в "Новім Життю" або "Республіканці" з аплявзом для большевизму, не тільки сейчас обігали в повнім перекладі цілу польську пресу, але перекладалися сейчас на француську мову і разом з ориґіналом мандрували на мирову конференцію як доказ проти нас. Автори сих большевизмом надиханих статей і заміток з фаху поети і музиканти, отже люде не от міра сего — не здавали собі справи з того, що їх власних слів і діл ужиють наші вороги проти української державности.
Так само широко описувала польська преса і подала, куди слід, про заходи наших домородних большевиків вдертися до Укр. Нац. Ради, про приготовлювані політичні бучі в Станиславові і Дрогобичі, подрібний перебіг нарад на т. зв. Селянсько-робітничім З'їзді, про аґітацію між військом і т. д.
Одним словом, шкоди, які нам спричинили наші домородні большевики, люди доси зовсім непричасні в ніякій політичній роботі і орґанізації, є вже нині безмежно великі. Коли нині західна Европа підозріває нас о азійський большевизм, коли нам ще далеко до міждержавного признання, то в великій мірі треба се завдячити нашим приклонникам большевицької анархії, що мабуть не здають собі справи з того, що пишуть і роблять...
Не ждати нам одначе, аж наші будучі історики осудять їх вину в можливім поваленню української державности, але сотворити один твердий і безпощадний фронт проти большевицького розкладу.
В сій справі берім собі примір від Поляків.
[Република, 17.05.1919]
17.05.1919