ПАРАФІЯ УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ТА ЇЇ УПРАВЛЯЮЧІ СОПОМІЧНИКИ ДО о.ВАСИЛЯ АНТОНИЧА
Одним із головних настоятелів-довгожителів бортятинської парафії за весь період існування, як випливає з «Шематизмів» Перемишльської єпархії, був, о. Григорій Лев, який очолював її 43 роки (1883-1926)¹. Проте фактично свої душпастирські та адміністративні функції він виконував до 1908 р., коли управляючим сопомочником був призначений о. Микола Кишакевич², через прогресуючу психічну недугу отця. Парафією сотрудники (кооператори) управляли аж до смерті настоятеля, хоча місцеві прихожани й домагалися заміщення о. Лева.
З тих же «Шематизмів» випливає, що бортятинська греко-католицька парафія не була бідною, проте в роки воєнного лихоліття та одразу після закінчення війни жилося місцевим священикам важко. Кишакевичу доводилося працювати на три парафії, оскільки на місцях з різних причин залишилось мало священиків.³ Для о. Миколи це був час злигоднів та випробувань на моральну стійкість. Він постійно відчував гостру нестачу коштів, про що неодноразово скаржився. Приблизно наприкінці 1915 року (не пізніше листопада) о. Кишакевич звернувся до Цісарсько-королівського намісництва з проханням посприяти йому в отриманні заборгованої зарплатні. Подаємо текст заяви:
Високе ц.к. Намісництво!
Нижче підписаний сотрудник управляючий в Бортятині повіт Мостиська до нинішнього дня не одержав асигнати⁴ на пенсію за рік 1915.
Позаяк часи воєнні діткнули і підписаного – відтак […] в повіті всі присутні священики одержували належачу їм ся платню – проте і я смиренно підписаний думаю, що Високе ц.к. Намісництво зволить ласкаво поручити ц.к. Уряду податковому в Судовій Вишні виплатити мені залягаючу пенсію від 19 грудня 1914 і рівночасно виставити асигнату на рік 1916, щоб знову від 19 грудня 1915 р. пенсія не залягала.
о. Николай Кишакевич, сотр. управляючий⁵.
Є звістка, що 14 серпня 1915 р. до ц.к Намісництва звернулася Єпископська консисторія з проханням продовжити виплату платні управляючому сопомічнику у Бортятині Кишакевичу, «так як парох в Бортятині о. Григорій Лев єсть і дальше умово хорий». Бортятинському настоятелю було тоді 67 років⁶. Очевидно, прохання з боку Консисторії залишилось без відповіді, бо 13 листопада 1915 року у Намісництві зареєстрували ще одну (уже третю) заяву о. Кишакевича:
Високе ц.к. Намісництво!
Низше підписаний звертаєсь по третій раз з просьбою о ласкаве виданє асигнати на пенсию, котра залягає від 19 грудня 1914 року.
Мотивую свою просьбу тим, що нема ні одного чоловіка в окрузі, котрий би сповняючи службу державну, не одержав дотепер своєї пенсії і дальше: Підписаний серед незвичайної доріжні має на виживленню 11 осіб – а в кінци – що парохія сама як і підписаний совершенно знищений інвазією російською.
Осміляюсь просити о ласкаве увзгляднєнє мого прошеня і не лишати священика – що одинокий ратував округ через 9 місяців від право- і цареславія – на голодову загибель.
о. Николай Кишакевич, сотрудник управляючий в Бортятині⁷
21 листопада 1915 році о. Кишакевичу таки призначили зарплатню. Впродовж 1916 року він отримав 1173 крони і 26 геллери – 19 грудня цього ж священник після важкої хвороби помер. Зберігся лист вдови Кишакевича Олександри до Намісництва, у якому вона просить виплатити оплату за грудень:
Високе ц.к. Намісництво!
Розпорядженням з дня 21/11 1915 р. зістала признана платня для сопомочника управляючого в Бортятині пов. Мостиська по день 18 грудня 1916 р. Обов’язки того сопомочника повнив о. Николай Кишакевич і побирав платню конец листопада 1916. За грудень не побрав платні понежи сподівався в коротці надійде продовження платні і буде міг побрати за цілий місяць.
Тимчасом в дни 19 грудня 1916 р. о Николай Кишакевич помер, не побравши навіть призначеної і належачої єму платні по день 18 грудня.
В виду сего підписана вдова по о. Николаю Кишакевичу, яко одинока спадкоємчині і опікунка малолітніх 6 дітей просить Високе ц.к. Намісництво о порученє ц.к. урядови податковому в Судовій Вишні виплатити до рук сю платню бл.п. мужа за цілий місяць грудень 1916 р.
Бортятин, 16 лютого 1917.
Олександра Кишакевич⁸
Відомо, що вдова о. Миколи Кишакевича отримувала пенсію у розмірі 420 польських марок упродовж 1917 -1921 рр⁹.
2 січня 1917 р. до ц.к. Намісництва надійшов лист з греко-католицької Консисторії про смерть о. Кишакевича. Відтак повідомлялось, що «доїжджаючим» управляючим сопомічником буде сотрудник із Судової Вишні о. Михаїл Трохимчук¹⁰. Ці функції він виконував недовго, бо вже 24 травня 1917 р. ця ж Консисторія повідомляла Намісництво, що новим тимчасовим управляючим сопомічником у Бортятині від 16 травня став о. Якуб Борковський, колишній парох в Висоцьку Нижньому (Височанський повіт), який, як читаємо у листі, не мав права туди повертатись¹¹. Трохимчука звільнили з цього обов’язку напередодні, 15 травня. Борковський управляв парафією у Бортятині до 18 вересня 1917 р., після чого новим управляючим сотрудником у Консисторії призначили пароха із сусідніх Довгомостиськ о. Йосифа Круликовського, щоправда також ненадовго, всього до 30 листопада того ж року, після чого у село прибув ще один управляючий сопомочник – о. Іван Малецький (з 1 грудня)¹².
Таке блискавичне чергування сотрудників на бортятинській парафії, очевидно, слід пов’язувати з матеріальним забезпеченням місцевих священиків. Настоятель отримував скромні прибутки (iura stolae¹³), бо селяни упродовж воєнних лихоліть зубожіли, тому з місцевих коштів навіть частково не можна було забезпечити платню «кооператору», себто управляючому сотруднику. Відомо, що 2 травня 1918 р. о. Іван Малецький скаржився у Намісництво, що від 1 грудня 1917 р. не отримав ще жодних виплат. Очевидно, він їх і не дочекався, бо 31 липня того ж року покинув бортятинську парафію¹⁴. Уже 1 серпня у Консисторії призначили нового управляючого – о. Косму Малика.
Місцевим жителям ситуація з управлінням парафією, напевно, добре набридла, отож вони 24 жовтня 1918 р. направили звернення до Мостиського староства щодо ситуації з настоятелем о. Григорієм Левом і калейдоскопом сотрудників (Трохимчук, Борковський, Круликовський, Малецький, Малик). Текст писаний польською мовою, подаю у перекладі українською:
Світле ц.к. Староство в Мостиськах, в даний час у Судовій Вишні
Нижче підписані парафіяни греко-католицького обряду ґміни Бортятин просять нинішнім листом світле ц.к. староство про здійснення спенсіонування місцевого греко-католицького настоятеля о. Григорія Лева через наступні причини:
о. Григорій Лев, старець 70 літ, близько 14 років як психічно хворий та перебуває у лікарні на Кульпаркові і з того часу не виконує жодних душпастерских обов’язків. Його заступає сотрудник, але той ніколи не може надовше затриматись у парафії, бо немає ані відповідного приміщення, ані прибутків, які дозволили б забезпечити себе з сім’єю.
Парафія через […] зміну священників дуже терпить, оскільки тратяться непотрібні кошти, а що найважливіше – немає кому заопікуватися парафіяльним полем у 100 моргів, лісом, церквою та парафіяльними будинками, які за цей період дуже підупали.
Оскільки хвороба о. Григорія Лева була неодноразово офіційно підтверджена повітовим лікарем (Емілем Лебедовичем – М. Х.) і визнана невиліковною, підписані греко-католицькі парафіяни ґміни Бортятин просять світле ц.к. староство про розпорядження щодо спенсіонування о. Григорія Лева у найближчий час – для добра всієї парафії¹⁵.
Цей лист підписали (послідовність збережено): Іван Бехта, Анна Бехта, Павло Луць, Марина Павлів, […], Стефан Гнатів, Тацька Гнатів, Михайло Костецький, […] Костецька, […] Бехта, Михайло Гнатів, Іван Чехович, […] Юраз, Іван Смажило, Олекса Балабан, Іван Хоміць, Андрій Бать, Михайло Бать, Анна Бать, Михайло Кушик, Катерина Кушик, Іван Голдак, Антоній Вуйціцький, Іван Козак, Орест […], Іван Андрушко, Данько Хоміць, Онуфрій Голдак, Андрух Мороз, Андрух Кушик, Михайло Мацик, Іван Лецько, Гринько Павлів, Гринько Лущак, Іван Голдак, Василь Кушик, Іван Захарко, Каська Голдак, Василь Шевчишин, Іван Сидор, Марія Войціцька, Стефан Голдак, Рузалія Балабан, Марця Голдак, Юлія Голдак, Пазя Балабан, Павлінка Балабан, Каська Балабан, Марина Балабан, Каська Сидор, Марія Андрушко, Параня Андрушко, Сенько Андрушко, Каська Лесько, Федько Лесько, Марина Козак, Юліана Козак, Анна Козак, Михайло Бартко, Каська Бартко, Марина Бартко, Гаврило Бартко¹⁶.
Звернення парафіян очевидно направили у Намісництво. 8 листопада 1919 р. Єпископська консисторія направила туди запит, стосовно того, яке «становиско заняло би Високе Намісництво, наколиби Єп. Консисторія предложила о. Льва до спенсіонованя». У цьому листі також зазначено, що прохання парафіян є доцільним, а хворого о. Григорія Лева Консисторія може спенсіонувати згідно папаського декрету «Maxima cura»¹⁷. У Намісництві відповіли, що таку згоду дадуть, але лише у тому випадку, якщо священник сам зречеться парафії, або ж якщо Консисторія пред’явить таке зречення, зроблене від імені о. Льва судовим куратором у встановленому порядку¹⁸.
Справа, однак, не вирішувалася, бо 31 липня 1920 р. Консисторія і надалі просила про дотацію для сотрудника Косми Малика, отож о. Лев залишався настоятелем парафії у Бортятині. Подібне звернення надійшло і 19 листопада 1923 р. У Намісництві справу розглядали і, очевидно, направляли відповідні запити у староство. Про це, зокрема, свідчить поліційне донесення постерунку у Судовій Вишні від 11 лютого 1924 р. у якому зазначали, що потреба у сотруднику є доконечною, а «оплата кооператора може бути цілком чи принаймні частково покрита із місцевих джерел, беручи до уваги значні прибутки, які дає ерекціональний (церковний – М.Х.) маєток парафії і cura stolae». Напередодні, 17 грудня 1923 р., з того ж поліційного постерунку звітували у староство, що парафія у Бортятині «посідає 80 моргів поля та 20 моргів лісу, Косма Малик провадить господарство, має 4 коні та декілька корів, а загалом з господарки черпає усілякі прибутки, а також має церковні прибутки, а тому плата кооператора може бути цілком покрита з доходу церковного маєтку»¹⁹.
Косма Малик залишався управляючим сопомочником до 1926 р.,²⁰ до смерті о. Григорія Лева (12 березня 1926 р.)²¹. У 1927 р. бортятинська парафія Успіння Пр. Богородиці отримала настоятеля – о. Василя Антонича, батька Ігора-Богдана Антонича.
Ольга Антонич (1883 – 1953) з дому Волошинович, мати поета, Богдан Ігор Антонич у дитячому віці, о.Василь Антонич (1879 – 1947), батько поета
______________
¹ Схиматісмъ всего клира руско-каѳолического епархіи Перемыскои на годъ отъ Рожд. Хр. 1883. Перемышль, 1883. С. 242. В 1893 р. о. Лев став вдівцем (Шематисмъ всего клира греко-католического Епархій соединеныхъ Перемыской, Самборской и Сяноцкой на рокъ отъ Рожд. Хр. 1893. Перемышль, 1893. С. 288.).
² Шематизмъ всего клира греко-католического Епархій соединеныхъ Перемыской, Самборской и Сяноцкой на рокъ отъ Рожд. Хр. 1893. Перемышль, 1907. С. 387.
³ Див.: Хомяк М. «Його праці завдячує Вишенщина свою честь» // Збруч. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/58557.
⁴ Асигнати – паперові гроші.
⁵ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 14. Спр. 1197. Арк. 3.
⁶ Ibidem. Арк. 5, 7.
⁷ Ibidem. Арк. 10 – 10 зв.
⁸ Ibidem. Арк. 28-28зв.
⁹ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 14. Спр. 1103. Арк. 1,2.
¹⁰ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 14. Спр. 1197. Арк. 15.
¹¹ Ibidem. Арк. 27.
¹² Ibidem. 39, 47.
¹³ Іura stolae – одна із форм матеріального забезпечення духовенства. Це пожертви вірян, що надаються за релігійні послуги (хрещення, вінчання, похорони та ін.).
¹⁴ Ibidem. Арк. 50, 56, 59.
¹⁵ Ibidem. 73-73зв.
¹⁶ Ibidem. Арк. 73зв. – 74.
¹⁷ Ibidem. Арк. 75. Йдеться про декрет Папи Пія Х, виданий у 1910 р. В документі докладно розглянуті ситуації, коли настоятеля храма можна усунути з парафії. Причинами можуть бути некомпетентність священника, важка хвороба (фізична чи психічна), небажання парафіян, втрата доброго імені, погане управлінням церковним майном та ін. Зокрема, в декреті зазначено, що священнику, який страждав від психічної недуги, але вилікувався, не належить залишатись на попередньому місці. Див.: Grabowski I. Prawo kanoniczne według nowego kodeksu. Lwów, 1927. S. 687-688.
¹⁸ Ibidem. Арк. 82зв.
¹⁹ Ibidem. Арк. 89, 88зв.
²⁰ Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1926. Перемишль, 1926. С. 220.
²¹ Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1928. Перемишль, 1928.
Церква Успіння Пр. Богородиці (збудована 1936 р.)