Травень 1945-го у моїй пам'яті

Травень 1945-го у моїй пам´яті

У моїй пам´яті добре зберігся травень 1945 року, до того ж я таємно вів щоденник. Мій 421-й Гаубичний артилерійський полк, що входив до складу 1-ої Артилерійської дивізії прориву резерву головного командування, яка підтримувала у танковому рейді на захід 3-ій гвардійський танковий корпус. Я був рядовим солдатом-телефоністом батареї.

Василь ШПАРИК, ветеран-фронтовик Другої світової війни,
полковник у відставці, 94 роки, галичанин ще довоєнного гарту, до пенсії – інженер-геолог, публіцист

3-го травня 1945 р. в районі містечка Кріфіц, неподалік міста Шверін моя дивізія зістикувалася з військами союзників (як дізнався згодом – 18 корпусом армії США). На цьому наш бойовий шлях закінчився. Мене перевели в штаб полку. Таким чином, я міг набагато більше знати, ніж солдати і навіть офіцери бойових підрозділів. Офіцери штабу і я з ними прослуховували таємно радіопередачі Бі-Бі-Сі із Лондона та із Фленсбурґу, де знаходився новий німецький уряд адмірала Деніца.

Цей уряд уже 5 травня вирішив капітулювати перед союзниками. Проте головнокомандувач союзних військ американський генерал Айзенгавер, що мав штаб у французькому місті Реймс, наполягав на капітуляції перед усіма союзниками.

Виходячи з цього, 7 травня 1945 року в 2 годині 41 хвилині (за Ґринвічем) начальник німецького генерального штабу генерал-полковник Йодль і начальник штабу західних військ генерал Сміт у присутності представника СРСР генерала Суслопарова та представника Франції бригадного генерала Франсуа Севеза підписали в Реймсі акт про капітуляцію німецьких збройних сил на всіх фронтах і перед усіма союзниками. Бойові дії припинялися опівночі 8 травня. Це означало закінчення Другої світової війни в Європі.

Відомість із Реймса Сталін сприйняв із великим невдоволенням. У нього був інший сценарій підписання цього документа. Він вважав, що СРСР виніс основний тягар війни, а союзники зробили капітуляцію практично односторонньою. Він був переконаний, що капітуляція мала відбутися тільки в Берліні, звідки прийшла агресія.

7 травня йшов інтенсивний обмін поглядами між Москвою і Вашингтоном стосовно організації церемонії капітуляції в Берліні та про повідомлення про капітуляцію.

8 травня Айзенгавер не поїхав до Берліна, як обіцяв. На церемонію в Берлін він вислав англійського маршала Теддера, американського генерала Спатза і французького маршала Латр де Тассіньї. При підготовці документа політичний представник СРСР вносив низку суттєвих змін до тексту, який був підписаний у Реймсі. Це викликало дискусії. Вкінці погодилися, що акт підпишуть: маршал Жуков – як представник СРСР і англійський маршал Теддер – як представник західних військ, а французький представник Лотре де Тассіні та американський генерал Спатз – як свідки. Це сталося 8 травня 1945 року о 22 годин 43 хвилини середньоєвропейського часу, бо ж у Берліні. У Москві вважали, що це відповідає 00 год 43 хв. 9 травня московського часу. Бойові дії за цим документом закінчувалися о 24 год. 00 хв. теж середньоєвропейського часу.

Як виявилося, така маніпуляція з часовими поясами була потрібна Росії. Адже радянські війська із заходу у високому темпі поспішали зайняти столицю Чехословаччини Прагу. Вони зробили це 9 травня 1945 року. То як уважати: це сталося у воєнний час чи вже в мирний? Якщо вважати, що війна закінчилася за середньоєвропейським часом 8 травня, то Прага була зайнята в мирний час, бо 9 травня. Щоб такої інтерпретації подій уникнути, вирішили в Москві продовжити на день воєнний час, тобто 9 травня, бо буцімто акт про капітуляцію був підписаний у Берліні за московським часом 9 травня о 00 год.43 хв.

Факт подвійного підписання акту про капітуляцію – у Реймсі і Берліні – свідчив про глибокі розбіжності в антигітлерівській коаліції. Визнати, що капітуляція в Реймсі стосувалася лише Західного фронту, було неможливо, бо вона відбулася за згодою представника СРСР Отже, Радянському Союзові довелося задовольнятися лише повтором цього історичного акту.

Окремо, у різний час, було повідомлено про капітуляцію:

у Лондоні та Вашинґтоні – 8 травня у 15 год. за Ґринвічем;

у Москві – 9 травня у 2 год. московського часу.

Звідси і святкування цієї дати окреме: 8 травня – у західних державах; 9 травня – у колишньому СРСР, а тепер у Росії. Не бажаючи сказати правду, чому в різні дні, тлумачать це різницею часових поясів.

Як зустріли цю подію ми, військові 421 гаубичного артилерійського полку, що знаходилися в с. Лецен, що на східному узбережжі Шверінського озера?

Передусім, нам не сказали нічого про події в Реймсі, бо мовчала Москва, хоча ми вже знали, що Німеччина капітулювала. Сказали тільки про підписання акту капітуляції у Берліні наче 9 травня, хоча насправді це було 8 травня. Виходячи із реального факту зустрічі з військами союзників, для нас не сталося чогось неординарного, бо було ясно, що війні кінець.

Крім того, як стверджували політпрацівники підписання акту про капітуляцію, це – лише кінець війни проти Німеччини, а не взагалі. Нас налаштовували на можливий (і то дуже реальний) виступ проти союзників. Як казали: підемо на Францію, англійці втечуть за Ла-Манш, а американці – за океан, нас чекає французький народ та багатостраждальна Іспанія. Тому не було ейфорії, а лише – осмислення невідомого найближчого часу. Ми чекали, чи союзники відійдуть на захід, зокрема на нашій ділянці фронту з близько 30-кілометрової смуги між фактичним виходом радянських військ до Шверінського озера і передбаченою домовленістю про зону окупації СРСР по Шаальському озеру. Проблемним було надання зон окупації США, Великобританії і Франції у Берліні. Стосовно останнього пропаганда стверджувала, що Берлін зайнятий радянськими військами з великим втратами, а тому «Ні зонам окупації союзників у Берліні!», бо ж не дали СРСР зони окупації в Італії, яку звільнили війська союзників. Ось так, а не інакше, то чого чекати?

Таким чином, перший День перемоги для нас був звичайним днем. Заглядаючи в історію, знаємо, що особисто Сталін скасував у 1948 році відзначення 9 травня як святкового дня (вихідного). Він був невдоволений, що Червона армія не дійшла хоча б до межі зони окупації, що для СРСР перемога не стала більш широкою щодо територій на заході, що союзники першими домоглися капітуляції Німеччини тощо. Тільки генсек Брежнєв в 20-ту річницю 1965 року відновив 9 травня як святковий День перемоги. У той час стали випинати 18 армію, у якій служив Брежнєв, тому, мабуть, захотілося «примазатися» до перемоги.

ВИСНОВКИ:

1. Капітуляція збройних сил Німеччини (ІІІ Райху) сталася 7 травня 1945 року. Повтор цієї події 8 травня 1945 року в Берліні не несе в собі новизни факту.

2. Бойові дії припинялися о 24:00 8 травня 1945 року середньоєвропейського часу. Це був офіційний кінець Другої світової війни в Європі.

3. 9 травня 1945 року є першим днем мирного часу, до війни він не має відношення.

4. 9 травня 1945 року, фактично після війни, радянські війська звільнили столицю Чехословаччини Прагу.

5. Своїми діями Айзенгавер позбавив Сталіна лаврів першості в перемозі над Гітлером.