Наша Вітчина переживає тепер найтяжші часи, від коли істнує. Поляки стягнули великі сили з Познаньщини і наступають на наші землі, палять села, граблять і мордують безбронних селян, вирізують безпощадно українську інтеліґенцію. Сей заборчий наступ відвічного ворога України викликує небувалий до тепер взрив нашого народу. В околицях, близьких фронту, цілі села, мущини до 60 року життя, навіть жінки і дівчата просять о зброю, щоби могли йти до бою з лютим ворогом. Деякі села всьо, що приготовили на свята, винесли до окопів для хоробрих жовнірів на фронті. Народ жертвує останне майно, щоби ратувати волю, землю і всі здобутки революції перед польською загладою в трівозі кличе всіх своїх синів на поміч.
Сини Тернопільської, Збаражської, Скалатської і Теребовельської Землі! До Вас звернений сей голос роспуки. Ваших братів на заході. Вас найменше знищено війною і Ви найменше жовнірів дали на польський фронт. Так довше не сміє бути, що тоді коли в одних околицях одного і тогосамого безталанного краю всьо що живе: старе і мале хапає за оруже і борониться перед вражим наїздником, тоді у других околицях волочаться безстидно по селах здорові і молоді хлопці і укриваються сотки дезертирів.
Начальна Команда нашої армії відкликала всі відпустки українських жовнірів з вишкою відпусток для ратовання здоровля. Виконуючи наказ Начальної Команди, взиваю всіх жовнірів, які ще не одержали сього приказу, иншою дорогою, щоби протягом 24-ох годин зголосилися у своїх відділах до служби.
Всіх, які до тепер з якої небудь причини від військової повинности відтягалися взиваю щоби безпроволочно зголосися у своїх Повітових Командах.*)
Звертаю увагу всім на те, що опустити в нещастю своїх братів і не поспішити їм на поміч, се найплюгавійша зрада, за яку чекає тяжкий проклін історії і грядучих поколінь.
Поляки з далеких Прус йдуть на поміч Полякам зі Львова, щоби спільно знищити Україну, а наш оден повіт мавби бути глухий на голос роспуки повіта сусідного?
До такої ганби кождий у кого совість і честь не завмерла, допустити не може.
Я, як Командант Тернопільського військового округа (Тернопіль, Збараж, Скалат і Теребовля) заповідаю, що в імя найвисшої служби для дорогої Вітчини, в імя тих тисячів українських жовнірів-героїв, що погинули за Вітчину, в імях тих, що проляли кров а тепер лічать свої рани по шпиталях і очікують Слави і Побіди для своєї Вітчини, як найострійше виступлю проти тих безсоромних, що тепер вітчину в нещастю опускають. Як буде треба то чесний жовнір піде проти зрадливого свого брата.
Вітчина мусить бути спасенна і дочекатися Волі і щасливого дня Слави і Побіди.
сотн. Др. Іл. Цьокан
Окружний військовий Командант.
Український голос
24.04.1919