Валерій Пекар – український підприємець, лектор.
Учасник низки ініціатив («Нова країна», «21 листопада», «Виборча рада UA»).
Валерій Пекар вважає, що цьогорічна виборча кампанія не подібна до жодної іншої: вперше в українській історії на президентство підходить кандидат, якого можна назвати віртуальним. Володимир Зеленський побудував виборчу кампанію на уявних образах і не вступив у живе спілкування зі суспільством, констатує Пекар. Пан Валерій непокоїться за те, що в Зеленського нема компетенцій і команди – це створює загрози для спроможності держави і формує передумови для вірогідного реваншу сильніших старих і олігархічних сил у рамках нової системи.
В інтерв’ю для Z Валерій Пекар розповідає про помилки Порошенка, про крихкість здобутків Революції гідності і дає поради «фіналістам» на випадок їхньої перемоги.
«ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЗАПРОПОНУВАВ ДИВИТИСЯ НА ВИБОРИ ЧЕРЕЗ ДЗЕРКАЛО»
– Як пояснити появу низки одіозних суддівських рішень впродовж цього тижня? Зокрема, про націоналізацію "Приватбанку"?
– Схоже, відбувається масове "перевзування" еліт у "зелені капці". Чиновники, члени парламенту, судді стоять у черзі, щоб засвідчити свою лояльність. Судові рішення – частина цього процесу. Поспішають, бо ще можна встигнути звалити все на стару "злочинну владу".
– На своїй сторінці у Facebook Ви констатували: іде реванш. По яких лініях це відбувається?
– Скоріше треба говорити про реванш у найближчому майбутньому. Перше – повернення одіозних персонажів з попередніх режимів. Друге – повернення впливу олігархів, які втратили вплив в останні роки. Третє – відкат назад реформ, переважно тих, що стосуються зменшення поля для корупції. Четверте – у питаннях мови і декомунізації. Ознаки цих майбутніх процесів ми вже бачимо.
Що стосується реваншу Росії в її впливі на Україну, про це навіть думати не хочеться.
– Які здобутки Революції гідності, на Вашу думку, зараз перебувають під найвищим ризиком? Які стали незворотніми?
– Жодні зміни не стали незворотніми. І в цьому слабкість нинішньої України.
У зоні ризику – все без винятку, всі зміни та всі інституції. Найбільше турбуюся про Національний банк та «Нафтогаз», про медичну реформу та реформу державного управління. Та ні, насправді переживаю за все. Можливо, найскладніше буде відкотити назад децентралізацію, але й це теоретично можливо.
– Чи те, що виборець не підтримав гасла "Віра. Армія. Мова", свідчить про зміну пріоритетів суспільства?
– Ці гасла щось важать для невеликої кількості громадян, як би не хотілося вірити у протилежне. Робити ставку лише на цю одну групу – велика помилка штабу Порошенка. Нічого не було запропоновано ні лібералам, ні молоді, ні іншим важливим групам.
– Яка ключова емоція українського виборця на цих виборах? Яка ключова дилема, яка змусила виборців обирати різні табори?
– Основний фактор – незадоволення владою. Але причини цього незадоволення дуже різні. Одних не влаштовує повільний темп реформ, інших, навпаки – вже зроблені реформи. Треті – проти українізації, четвертим хочеться швидкого миру з Росією, а п'ятим – швидкого і рішучого розриву з нею. Всі хочуть різного, і всіх не влаштовує те, що є.
Реальні помилки нинішнього президента і його команди, передусім у кадровій політиці та в публічній комунікації, наклалися на потужний інформаційний вплив Росії та вдалу кампанію Зеленського. Порошенко сильно сконцентрувався на патріотичному консервативному електораті й зібрав у першому турі лише його голоси, втративши інші соціальні групи.
– Чи цьогорічні вибори схожі на якісь попередні, що відбувалися в Україні? Ви бачите аналогії?
– Ні, не бачу. Головна риса нинішньої кампанії – "дзеркальна технологія": коли один із кандидатів ухиляється від прямих відповідей, чітких позицій, дебатів, зустрічей з виборцями, тікає від журналістів, і в результаті кожен виборець малює собі власний образ майбутнього президента, фактично дивлячись у дзеркало – цей підхід використано вперше. Вперше реальному політику, який має свої переваги і недоліки, протистоїть повністю віртуальний персонаж.
– Чи тепер, маючи певну перспективу для спостережень, Ви могли би відповісти на питання: коли і з чого почався "проект Зеленський"?
– Мені важко сказати, коли це сталося, я при цьому свічку не тримав. Основні вдалі прийоми Зеленського: телесеріал як інструмент (люди з некритичним мисленням ототожнюють актора і його роль), активна робота у соціальних мережах, згадана вже "дзеркальна технологія", комунікація "дитина до дитини" замість традиційної для української політики патерналістської риторики.
Порошенко робив усе, як завжди, а Зеленський – все навпаки. Він зіграв на втомі і невдоволенні, а штаб Порошенка відірвався від реальності й не помітив, що час змінився.
– Перед другим туром оглядачі казали, що великою помилкою президентства Порошенка була відсутність комунікації зі суспільством. Але парадокс у тому, що на іншому полюсі (в іншому кандидаті) ми комунікації теж не бачимо – бачимо симулякр у формі інтернет-активності і телевізійного образу.
– Очевидно, навіть така віртуальна комунікація краще, ніж її відсутність. Комунікації зі суспільством не буває забагато. Окрім того, важливий стиль комунікації: традиційний важкий пишномовний консервативний стиль не влаштовує надто багатьох.
– Чому виборець не потребував від Зеленського виходити в реальність?
– Виборців Зеленського, очевидно, все влаштовує, тому вони не висувають до нього вимог. Виборці Порошенка налаштовані до свого кандидата більш критично. А зараз вже Зеленський може йти на дебати й обіцяти там все, що завгодно: критична маса виборців зібрана, а "дзеркальна технологія" мовчанки та ухиляння не дала їм розчаруватися та розпорошитися.
– Зараз багато хто говорить про розкол серед виборців. Чи такий розкол є проблемою? Які він несе ризики? Як його долати?
– Розкол суспільства завжди несе ризики, і ми бачимо такий розкол у багатьох країнах світу – а потім з'ясовується, що до нього доклалася Росія, тиснучи на больові точки, підтримуючи крайні погляди і роздмухуючи ненависть, як це бувало в США, Великій Британії, Франції тощо. Нам всім разом доведеться долати проблеми, що перед нами постали, у тому числі створювати громадянські противаги майбутньому президенту, хто би ним не став.
– Якби Ви могли радити майбутньому президентові, то що би рекомендували зробити насамперед, у перші дні після інавгурації?
– Якщо президентом буде обраний Порошенко, я би порадив в першу чергу виправити помилки попередньої каденції: суттєво оновити команду і змінити стиль публічної комунікації. Інакше буде дуже важко протистояти громадському спротиву, адже його антирейтинг вже дуже високий. Також важливо повернутися до порядку денного реформ і протиснути все, що загальмувало, включно з виборчим законодавством, економічною свободою, напівпроваленою судовою реформою. Щоб увійти в історію реформатором, треба стати лідером реформ, як він робив у 2015-му.
Набагато важче давати пораду президенту Зеленському, адже я не знаю його мотивації. У нього немає команди, і зараз буде багато охочих "допомогти" йому її сформувати, а в нього немає ресурсу їм протистояти. У нього немає знань і навичок, немає чітких позицій по ключових питаннях, щоб самостійно сформувати свою команду, обираючи достойних людей із сотень тих, що крутяться навколо, почувши запах влади. Від самого початку він зустрінеться з потужною опозицією з боку громадських організацій. Найгірше, що він може зробити, – це увійти з ними у жорстке протистояння.
Кажуть, що Зеленський "зшив" країну, отримавши більшість голосів майже у всіх регіонах. Так, він зшив її по горизонталі, географічно, але сильно розколов по вертикалі, по цінностях. Подолати цей розкол буде основним завданням Зеленського-президента.
Підготував Володимир СЕМКІВ
19.04.2019