Ймовірність реваншу на президентських виборах додала бадьорості п’ятій колоні в Україні. Якщо раніше вони сиділи тихо, то тепер уже публічно зловтішаються і вкотре показують свій хижий оскал.
У перших рядах – Юрій Володарський, який днями написав у своєму фейсбуці: «Электорат Порошенко по большей части состоит из людей, для которых коррупция – очень плохо, а корупція – нормально». Цю маніпуляцію навіть примітивною не назвеш – вона просто огидна. І в найкращих традиціях російського шовінізму перекладає з хворої голови на здорову, тобто з корупції – на українську мову.
З цього посту, який у коментарях влучно назвали «висером», напрошується висновок про зв’язок української мови й корупції. Володарський намагається переконати нас, що українськомовні люди готові схвалювати корупцію чи інші злодійства, тільки б усе це відбувалося українською мовою. Мовляв, примітивних хохлів обкрадають, а вони тільки тішаться, задурені обіцянками підтримувати українську мову на державному рівні.
Ціле щастя, що знайшовся російськомовний інтелектуал, який могутньою мовою Толстого й Достоєвського зверхньо пояснив нам, українськомовній голоті, що й до чого. Без Володарського ми б і далі співали українські народні пісні й наминали вареники за обидва вуха, поки нас обкрадають злодії у вишиванках. Десь так він це уявляє?
Маскуючись під борця з корупцією, Володарський насправді атакує українську мову за давно апробованими лекалами: пригадайте, як у різноманітних російськомовних гумористичних програмах українськомовні люди – сільські недотепи, недалекі простаки, що тільки гигочують і дозволяють себе пошити в дурні кожному зустрічному. Так і тут – хохлята все схавають, якщо їм страву присмачити патріотичним соусом. От примітивні!
І тільки Володарський знає, що головна наша біда – корупція. Або ж коррупция, бо він намагається нас переконати, що між цими двома словами немає ніякої різниці. А як на мене, різниця є. Вона, ця різниця, величезна. Бо це два слова з різних мов, все просто. Корупція є й у Греції, і в Польщі, і навіть у Штатах вона є, але тільки нам російські шовіністи намагаються впарити, що слід забути про українську мову, поки не здолаємо корупції. А до тих пір – хай усе буде по-рускі.
Маніпулятивне протиставлення мови й корупції просто не витримує критики. Ясно, що більшість українців проти корупції (а незначна меншість за, бо вона з неї живе). Але чи означає це, що ми маємо про все забути, поки корупції не настане гаплик?
«Мова чи корупція, що для вас важливіше?» – немов запитує російськомовний борець із розкраданням бюджету.
А я перепитаю: «Риба чи м’ясо, мсьє Володарський? Гарбуз чи окуляри? Коньяк чи викрутка? Ключі від квартири, де гроші лежать, чи томик Пушкіна? Що одне має до іншого?».
Настраханий перспективою прийняття закону про державну мову, Володарський закликає нас забути про українську мову і кинутися на амбразуру корупції. Спочатку, мовляв, покінчимо з розкраданням бюджету, а вже потім кожен хай своїм ділом займається.
Але чому тоді сам Володарський продовжує писати свої театральні рецензії, якщо в країні процвітає корупція? Який сенс у театральній критиці й статтях, коли в державі хабарі й відкати?
Навіщо діти ходять у школу, якщо в країні корупція? Вони ж виростуть і будуть жити в корумпованій державі. Ні, хай краще борються з корупцією, а вже потім сядуть за парту!
Пощо лікарі рятують життя людей? Хай спочатку борються з корупцією, а вже після перемоги повернуться в лікарняні палати!
Для чого українська армія захищає країну від російських убивць? Хай краще покине окопи і піде наводити лад із корупцією на Банковій!
І тут, здається, я поцілив у яблучко. Бо єдиною метою таких маніпуляцій є реванш русского міра в Україні. Коли за часів Януковича ухвалили сумнозвісний закон Колесніченка-Ківалова, Володарський не бив на сполох про засилля корупції. Тоді його все влаштовувало.
Я не бачу причин, чому не можна одночасно боротися з корупцією і наводити лад у мовній сфері, будувати заводи і вчити дітей у школах, захищати Україну в окопах і писати вірші, ремонтувати дороги і садити квіти на подвір’ях, ловити рибу і ставити сонячні електростанції.
Та Володарського насправді цікавить зовсім не корупція. Мета і мрія таких людей – за будь-яку ціну зберегти русскій мір в Україні. Сьогодні їм муляє корупція, завтра добробут, післязавтра епідемія кору – та що завгодно, тільки б руки не дійшли до закону про державну мову!
13.03.2019