На територію західньої У.Н.Р. приїздить щораз більше зі Сходу людий, які не мають нічого спільного ні з подіями на західньому фронті, ні з місцевим населенням. Теж видно із нотатки в сегодняшнім числі, ба навіть ми вже на се самі звертали увагу, в Тернополі появляється щораз більше людей, подібних до тих, що то прийшли в 1914. р. "визволяти нас з під ига". На вулицях, по кавярнях і ресторанах чути російську мову, хотяй ще місяць тому назад сього не було. Всі ті особи балакаючи між собою по московськи, вставляють для насмішки і українські слова. Як поводити ся Українцям, які по неволі мусять деякий час слухати московщини? Чи уважати їх за гостей, чи ворогів, які прийшли сюда з точно обдуманою метою? Україна находиться з стані війни з Московщиною, але війська наші московських бранців в полон не беруть і не вивозять силоміць Москалів далеко поза боєву лінію. Чого властиво поприїздили і приїздять далі на територію західньої У.Н.Р. Москвини і Москвинки? Певно, що нічого доброго вони не несуть! Всякий ворог стараєть ся передовсім зробити нелад за боєвою лінією противника; в даному разі нема мабуть сумніву, що поява у нас людей обого пола з московською мовою на устах, є поганим для нас вістуном.
Ми скажемо навіть більше. В державних установах Центрального Уряду сидять люде, які ворожо відносяться до Української держави. Як держава при своїй будові послугується людьми, які їй бажають загину, то гарної будуччини сподіватися годі.
Нехай нас ніхто не посуджує о шовінізм, але коли ведеться завзята боротьба, коли перед нами стоїть вибір між буттям або небуттям, то в сантименти бавитися годі. В тім ціла наша дотеперішна програна, що ми бавилися в сентименти, а ворог з того тільки користав. При своїй сантиментальности можна би навіть дійти до показування фронту нашим ворогам в спідницях і штанах; а при тій "гостинности", на яку навіть військова влада не звертає пильної уваги, може се легко статися. Гетьман Скоропадський спроваджував тисячами "Українців" з Московщини, а наші центральні установи ніяк не можуть чи не хочуть позбутися сих "Українців" і ощасливлюють ними західну територію У.Н.Р.
Ми не звертаємо ся до влади, але до нашої cycпільности, щоби вона вжила найбільш рішучих заходів для дальшого припливу ворожого нам елєменту. Між військовими кругами чути дуже часто негодовання на перебування у нас великого числа Москвинів, але се поки що між рядовим стрілецтвом і деякими старшинами; тому треба ужити всіх засобів, аби негодування не прибрало небажаних форм.
Тільки меньше сантиментів і симпатій до ворожих елєментів, а більш рішучости.
Бо війна війною...
Український голос
04.03.1919