Хуст 22. січня 1919.
21. січня 1919 р. пережив угро-український город Хуст незвичайний день. Того дня відбувався в ньому національний зїзд закарпатських Українців. Перед зборами відправлено Службу Божу і посвячено український прапор. З церкви народ з синьо-жовтими прапорами, співаючи національні пісні, пійшов головною улицею міста на збори, які відкрив др. Юлій Бращайко, адвокат із Хуста. В промові представив історичне значіння хвилі, звертаючи особливу увагу на минувшину українського народу на Угорщині. Богато нашого народу погибло у мадярськім морі, але невдалося цілком знищити його. Він дотепер остався українським в комітатах: Унґ, Угоча, Берег, Мараморош, Земплин, Шариш, Спіж і Абоуйторна.
Предсідателем зїзду вибрано одноголосно дра Михайла Бращайка, адвоката з Рахова, який отворив зїзд питанням будучої приналежности угорських Українців. Пояснивши, що таке право самоозначення, зазначив, що при рішанню так важного питання від якого залежатиме доля всіх грядучих поколінь, нехай кождий делєґат вискаже свої погляди зовсім отверто.
Іван Волощук, господар з Нанкова є за зєдинення з Соборною Україною, що збори приймають окликами: "Слава! Най живе Україна!"
Василь Тимчук — господар з Хуста, вніс, щоби не вибирати послів до мадярського парляменту. Внесення одноголосно принято.
Таксамо принято внесення Михайла Філака з Хуста, щоби збори проголосили злуку з Україною без ніяких застережень або умов.
Др. Ю. Бращайко є за тим, щоби Соборна Україна узгляднила окремішне положення угорської України.
Предсідатель проголосив слідуючі резолюції:
1. Всенародні Збори угорських Українців з дня 21. січня 1919 р. ухвалюють зєдинення комітатів: Мараморош, Угоча, Берег Унг, Земплин, Шаріш, Спіж і Абауйторна з Соборною Україною, просячи, щоби нова держава при виконанню сеї злуки узгляднила окремішне положення угорських Українців.
Всенародні Збори заявляють, що український народ Угорщини не признає "десятого закону" про "Руську Країну", даного в Будапешті в 1918 р., бо ухвалено його без волі народа і без його заступництва.
2. Відповідно до повисшого рішення Збори постановляють, що український народ не вишле своїх послів до угорського парляменту.
3. Всенародні Збори просять, щоби українські війська обсадили комітати, заселені Українцями і щоби заосмотрили населення, живуче в тяжких обставинах, поживою.
4. Всенародні Збори вітають всі визволені народи Австро-Угорщини: Чехо-Словаків, Югославян, Румунів, Поляків і Німців.
5. Збори вітають мадярське народне правительство, що стоячи на демократичних основах, признало право самозначення народів і не уживало ніяких насильств проти політичного орґанізування українського народу і проти висказання його правдивої волі.
6. Збори висказують подяку всім державам антанти і їх союзникам, що боронили демократичний дух і вибороли пригнобленим народам свободу та просять, щоби помогли здійснити постанову всенародних зборів.
7. Народні Збори вибирають для ведення справ українського народу Центральну Народну Раду зі сто членів і дають їй повновласть заступати угорських Українців усе і всюди, де сего потрібно перед всіми народами і зробити все, що кождого часу в інтересі українського народу вважає за потрібне.
Потім одноголосно вибрано Центральну Народну Раду: Др. Михайло Бращайко предсідатель, Еміліян Невицький священик із Усєка (Шаріш), Евген Пуза сотник із Узи, Іван Волощук господар із Нанкова, заступники предсідателя. Писарами: Ю. Чучка зі Сигота і Василя Джумороша з Хуста, надзирателями Василя Тимчика і Юра Тока; скарбником др. Юлій Бращайко. Опісля вибрано членів Ради.
Презідії збори дали повновласть число членів Центральної Народної Ради доповнити заслуженими людьми до сто.
На внесення предсідателя вибрано делєґатів на мирову конференцію, а то: предсідателем д-ра Ю. Бращайка, його заступником д-ра Мих. Бращайка, членами делєґації: Е. Невицького, Е. Пузу.
Всенародні Збори на внесення д-ра Ю. Бращайка ухвалили основання Національного Фонду; кожда українська громада має зложити тільки корон, скільки душ в селі.
Вкінці пресідатель подякував делєґатам, що серед таких тяжких комунікаційних відносин, коли залізницею годі було приїхати, прибули чито возом чи пішки аж з четвертого комітату. Із комітатів Мараморош, Угоча, Берег і Унг явилося 420 делєґатів. А що вибори відбувалися так, що на кождих 1000 душ вибирано одного делєґата, то делєґати сі заступають 420.000 жителів; отже абсолютна більшість угорських Українців була заступлена.
Збори закінчилися грімкими окликами "Най живе Україна!" і відспіванєм пісень.
Постанову зборів відчитав перед церквою д-р Ю. Бращайко в присутности більшетисячної товпи народа.
Презідія і члени Центральної Ради зложили під українськими прапорами отсю присягу: "Божуся одному живому і всемогучому Богу, що права українського народа боронити, народ заступати і волю його сповняти буду. Так ми Боже помагай!"
Предсідатель короткими словами зясував історичне значіння дня, котрого:
"Встала наша славна Україна
Свобідна і вільна,
Та від Тиси аж по Кубань річку
Одна, нероздільна.
Просив присутних, щоби, коли звернуть домів, рознесли сю радісну вістку свого визволення. Доброму поведенню народа, говорив бесідник, маємо завдячити, що збори відбулися з такою повагою і достойністю, як сього наші вороги не сподівалися, що не потрібне було вмішування ніяких властий. Окликом "Най живе наша славна Україна!" закінчив бесідник свою промову, на що загомонів народний гимн "Вже воскресла Україна" і нарід тихо, втішно розходився з святочним настроєм, многі зі сльозами в очах а сильною надією в серці на кращу будуччину.
[Република, 04.02.1919]
04.02.1919