19 січня на 99-му році життя відійшов у вічність український громадський діяч, член проводу Організації українських націоналістів, один із президентів Світового Конґресу Українців Омелян Коваль. Про це повідомляє прес-служба ЛОДА.
Омелян Коваль (псевдо «Дир», «Дем'ян») народився 24 лютого 1920 року у селі Рахиня на Івано-Франківщині. З 1938 року – член ОУН. 1 липня 1941 року брав участь у проголошенні в Долині Акту відновлення Української держави. Ув’язнений гестапо та перебував у Тюрмі на Лонцького у Львові. Пізніше сидів у в’язниці Монтелюпіх у Кракові, звідти його відправили 20 липня 1942 року до концтабору Аушвіц з першою групою 25 українських політв'язнів, названих «Bandera Gruppe», серед яких він був наймолодшим, і в якій були Василь Бандера, Степан Ленкавський і Петро Мірчук. Член редколегії таборового альманаху. Після евакуації Аушвіцу 18 січня 1945 відправлений до концаборів у Мавтгавзен, Мельк і Ебензе. 6 травня звільнений американцями.
Після Другої світової війни закінчив студії в Лювенському католицькому університеті (магістр економічно-консульських наук) і став активним громадсько-політичним діячем української діаспори у Бельгії, Європі та світі.
З 1951 по 1963 рік очолює Спілку української молоді (СУМ) у Бельгії, з 1958 протягом 20 років очолює Центральну (світову) Управу СУМ, опісля «Центральну виховну раду» СУМ. У 1962 році засновує журнал для молоді «Крилаті», в 1964 році – видавництво та друкарню в Брюсселі.
Був секретарем (1970–1991) і головою (1991–2006) Головної ради Українських громадських організацій Бельгії (ГРУГОБ), одним із президентів Європейського Конґресу Українців (1992–1995), а згодом почесним головою, довголітнім членом Ради директорів Світового Конґресу Українців.
Мав статус біженця ООН (Женевська конвенція). Після незалежності України попросив громадянство України, яке отримав із дружиною Іванною-Катериною Куропась у 1997 році.
У 2009 році видав «Ювілейний альманах (1945–2005) Українського Допомогового Комітету й організованого українського громадського життя в Бельгії».
Улітку 2013 року разом з дружиною Іванною повернувся до України, жив у Львові. Дружина Іванна відійшла у вічність 15 березня 2016 року у Львові. 16 грудня 2016 року в Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (Львів) відбулася презентація книги Омеляна Коваля «Спомини мого життя».
21.01.2019