Від нині і до 21 жовтня у Львові відбувається унікальна подія — перший в Україні Бієнале довіри. Що більше, схожий формат є також не типовим для Європи та світу. Підприємці, науковці, громадські діячі, львів’яни та гості протягом трьох днів говорять про довіру та не—до—віру.
«Світ змушують крутитися не гроші, а довіра», — сказав під час відкриття британський науковець, урбаніст, автор концепції креативних міст та один з ідейників Бієнале Чарльз Лендрі.
За словами програмної директорки Бієнале Євгенії Нестерович, ідея цілком оригінальна, однак орієнтиром є скандинавські країни, де показники довіри одні з найвищих у світі.
«Бієнале — це про довіру, як її будувати тут і зараз і як над нею працювати, не чекаючи, поки все стане добре, економічно успішно та щасливо. Нам здається, що власне такою м’якою силою ми можемо змінювати ситуацію, яка врешті вплине на економіку та політичну ситуацію. Але говорячи про довіру, ми не маємо на увазі лише щось добре і світле. Ми маємо на увазі також щось ризиковане, відповідальне і страшне. Бо брати відповідальність — це страшно. Тому ми дуже по-різному показуємо й осмислюємо цей настрій і цю тему», — коментує Євгенія Нестерович.
Ідею заходів, що сприятимуть підняттю рівня довіри у суспільстві, громадські діячі обговорювати кілька років. А от натхненником проведення саме Бієнале довіри у нинішньому форматі став Чарльз Лендрі (на світлині), який вперше приїхав до міста у березні цього року. Півроку команда Бієнале готувала три виміри події — дискусійний, мистецький та суспільний. Відбуваються події одразу в кількох локаціях Львова. Основні місця — Центр Шептицького та LEM STATION (вул. Вітовського, 57), однак програма ширша, й ознайомитись з нею можна на сайті.
За словами кураторки дискусійної програми Бієнале Ірини Старовойт, в Україні питання довіри досліджується мало, хоча соціологи ставлять діагноз, що довіра повільно падає, і до багатьох інституцій вона сьогодні майже на рівні нуля. Водночас ми — країна, яка практикує довіру, і проведення Бієнале було би неможливе без великого соціального руху та презумпції довіри після Майдану.
«Слово довіра — ключове. Здається, що кожен його розуміє, але кожен його розуміє дещо по-своєму. Я дуже тішусь, що теоретики довіри тут зустрінуться з практиками, й одні навчаться в інших. Ми привезли багато експертів з України, але також позичили кількох з країн Європи. Нам хотілося подивитися вглиб і зрозуміти, як у різних дисциплінах це поняття досліджувалось, осмислювалось і до чого зараз прийшла наука. Де є межа нашого знання і розуміння довіри. Тому перший день — це погляд на довіру більше з філософської точки зору, другий день — з позиції психології, нейрофізіології і когнітивних практик. А третій день — можливо, найважчий: третій день про те, як з недовіри можна будувати порозуміння і поступово відкриватися на довіру. Тобто як ми з мінус площини поступово переходимо на плюс», — пояснює Ірина Старовойт.
Події Бієнале вийдуть і за межі аудиторій та обговорень. Кілька десятків кав’ярень і ресторанів Львова сьогодні проводять незвичну акцію — пропонують своїм клієнтам розраховуватися без чеків. Оплатити замовлення можна буде сумою за власним бажанням. Заклади, які долучились до акції, мають спеціальну наліпку «Повір у довіру» — загалом це три десятки кнайп.
А вже завтра львів`ян запрошують на сніданок. Однак цей сніданок — це не лише про їжу. Ресторатори, які працюють на вулиці Староєврейській, пропонують зібратися за одним великим столом. Страви можна буде придбати за звичними цінами львівських кав’ярень, а також — що чи не найважливіше у цій події — принести їжу з собою та поділитися з тим, з ким снідатимете за спільним столом. У неділю ще один сніданок довіри відбудеться на території LEM STATION.
Практика схожих сніданків була випробувана у Львові в серпні цього року. Тоді за великим столом зібралися сотні львів’ян — мешканці міста, ресторатори, політики і чиновники.
Протягом трьох днів організатори Бієнале також запрошують на мистецькі акції, які будуть рефлексією на тему довіри.
«Я запрошую у неділю прийти на інтервенцію Алевтини Кахідзе — це буде щось несподіване, дуже дружнє і водночас безпосереднє, але на гостросоціальну тему, — каже Євгенія Нестерович. — У нас є три арт-об’єкти, які можна оглянути. Це проект Сергія Якуніна в УКУ, проект Влодка Кауфмана в музеї Пінзеля і проект Олеся Дзиндри, який відкриється на закриття Бієнале і триватиме дуже довго. Це підкреслення того, що нинішня подія — тільки старт. Все триватиме далі».
Бієнале довіри планують проводити у Львові щодва роки. Однак це лише частина середовища та дій, які мають підвищити довіру в суспільстві. У місті засновують Фонд довіри, який на системних засадах буде допомагати організовувати заходи та підвищувати рівень довіри, тож і після 21 жовтня Бієнале триватиме у часі.
«Якщо ми говоримо про антонім до довіри — це не недовіра, а страх та невизначеність. У таких умовах контрактів не підписують і бізнес не починають. Поляки порахували, що польська економіка втрачає від 50 до 70 млрд євро щорічно на недовірі. І це дуже практичний вимір. Але мій досвід дозволяє говорити, що через те, що ми чіпляємось часто передусім за практичні речі, у нас немає поступу вперед і фундаменту. Довіра — це не що інше, як підстава для поступального руху суспільства. Спершу треба побудувати фундамент, а далі вже надбудовувати все інше», — прокоментував один з ініціаторів Бієнале львівський підприємець Ярослав Рущишин.
19.10.2018