Константинополь потролив РПЦ і оприлюднив архівні документи з проханням Онуфрія про автокефалію.

Вселенський патріархат опублікував на своїй офіційній інтернет-сторінці архівні звернення від Української православної Церкви до російського патріарха Алексія, датовані 1991-1992 роком (ще до відокремлення в Українську православну Церкву Київського патріархату патріарха Філарета та однодумців), про дарування Україні автокефалії. Серед підписантів цих звернень є й тодішній єпископ Чернівецький і Буковинський Онуфрій, нині – предстоятель УПЦ Московського патріархату.

"У контексті дискусій про Українське церковне питання кажуть, що українські ієрархи не просили автокефалії (маються на увазі коментарі УПЦ МП про відмову підтримати звернення щодо томосу, – Z), отож, варто нагадати консеквентність рішень і звернень на вимогу повної церковної незалежності, відколи країна стала незалежною і суверенною державою", – йдеться в коментарі Константинопольського патріархату.

Вселенський патріархат акцентує увагу на тому, що звернення на адресу Московської церкви були підтримані й Онуфрієм.

"Хоча українська ієрархія мала би звернутись до Вселенського Патріархату, який єдиний має повноваження надавати автокефалію, на увагу заслуговує факт, що серед тих, хто підписався за надання автокефалії, є чинний нині Київський митрополит Онуфрій", – ідеться у коментарі Константинополя.

Водночас Вселенський патріархат зазначає: "Якби Москва тоді прийняла прохання українців і надіслала у Фанар, то не було би і нинішнього розколу, ні нинішніх проблем".

Константинопольський патріархат опублікував копії трьох документів:

– "Постанови Собору Української православної Церкви з питання повної самостійності Української православної Церкви", датовані 1-3 листопада 1991 року;

– "Звернення Собору Української православної Церкви до святійшого патріарха московського і всієї Русі Алексія II і єпископату Російської православної Церкви", датоване 1-3 листопада 1991 року;

– "Звернення єпископату Української православної Церкви до святійшого патріарха московського і всієї Русі Алексія II, священному синоду і всім архієреям Російської православної церкви", датоване 22 січня 1992 року.

Зокрема, собор УПЦ у листопаді 1991 року, котрий проводився під проводом Філарета, апелював: "Релігійна ситуація, що склалася в Україні в умовах виголошення Незалежності Української держави, вимагає від Української православної Церкви нового статусу. Собор вважає, що таким статусом має бути повна самостійність і незалежність, тобто автокефалія як подальше утвердження самостійності Української православної Церкви в дусі постанов вищезгаданих соборів, заради уникнення розколу та ізоляції від Вселенського Православ'я, без порушення священних канонів, в ім'я збереження любові та миру між нашими Церквами".

У січні 1992 року Українська православна Церква висловлювала невдоволення тим, що Москва все ще не відреаґувала на її звернення. Православні разом із Філаретом і, зокрема, Онуфрієм обурювалися тим, що "певні сили, в тім числі й із Москви", сіють сум'яття серед монашества, духовенства та мирян "і фактично працюють проти православ'я в Україні".

УПЦ була занепокоєна тим, що декотрі московські медії "розгорнули наклепницьку кампанію проти предстоятеля", трактуючи цей бруд як "випади проти нашої Незалежності".

"Ворожі до Православної Церкви сили, спіткнувшись на мучеництві в 20-ті та 30-ті роки, продовжують боротьбу з православ'ям новими методами: брехнею, наклепами, розколами, натравлюванням один на одного, іншими диявольськими засобами", – обурювався український єпископат.

УПЦ також запевняла Російську Церкву, що дійсно прагне автокефалії, і це не є примусом влади, й підтвердила інтерес до самостійності. "Ми смиренно заявляємо, що зумовлене новими історичними умовами наше прагнення отримати повну канонічну самостійність продиктоване винятково благом православ'я в Україні, а не тиском з боку держави", – йшлося у зверненні.

Нижче публікуємо текст згаданих звернень (мовою ориґіналу), а також копії документів.

ПОСТАНОВИ

СОБОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

З ПИТАННЯ ПОВНОЇ САМОСТІЙНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

1-3 листопада 1991 року

Собор Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Філарета розглянув і всебічно обговорив питання про повну самостійність Української Православної Церкви.

Керуючись священними канонами і принципами дарування автокефалії та бажаючи мати благословенний мир, богозаповідану любов Христову та братнє єднання як з Матір'ю-Церквою, так і з усіма Помісними Православними Церквами Божими, виконуючи волю православного народу України, Собор ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернутися до Святішого Патріарха Московського і всієї русі Алексія П та єпископату руської Православної Церкви з проханням дарувати Українській православній Церкві повну канонічну самостійність, тобто автокефалію, оскільки проголосити автокефалію може тільки вищий орган Помісної Церкви в особі собору єпископів.

2. Підставою для такого звернення є те, що Помісний Собор Руської Православної церкви 7-0 червня 1990 р. прийняв постанову, в якій говорилось: "Наша багатонаціональна Церква благословляє національно-культурне відродження народів, які входять до неї, але заперечує шовінізм, сепаратизм і національний розбрат. У відповідь на законне сподівання православних на Україні українські єпархії були об'єднані в самоврядну Українську Православну Церкву. Ця Церква, маючи широку самостійність, зберігає законний канонічний зв'язок як з Московським Патріархатом, так і з усіма іншими Православними Церквами. Утворення незалежної Української Православної Церкви відкриває можливість, уникаючи розколу та ізоляції від Вселенського Православ'я, здійснювати подальше утвердження своєї самостійності, не погрішаючи при цьому проти священних канонів і зберігаючи любов і мир між чадами церковними".

25-27 жовтня 1990 р. Архієрейський Собор Руської Православної Церкви під головуванням Святішого Патріарха Алексія II у складі 91 архієрея, ретельно вивчивши і всебічно обговоривши звернення українського єпископату, надав .українській Православній Церкві незалежність і самостійність в її управлінні. На основі цього рішення Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій П вручив благословенну Грамоту Митрополиту Київському і всієї України Філарету, який 9 червня 1990 р. був одностайно обраний Українським єпископатом Предстоятелем Української Православної Церкви.

Релігійна ситуація, що склалася на Україні в умовах виголошення незалежності української держави, вимагає від Української Православної церкви нового статусу. Собор вважає, що таким статутом має бути повна самостійність і незалежність, тобто автокефалія, як подальше утвердження самостійності Української Православної Церкви в дусі постанов вищезгаданих Соборів, заради уникнення розколу та ізоляції від Вселенського Православ"я, без порушення священних канонів, в ім'я збереження любові та миру між нашими Церквами.

3. Усвідомлюючи, то основною метою проголошення автономії є благо Церкви, тобто виконання нею спасенної місії в певних історичних умовах, Собор вважає, що дарування автокефалії Український Православній Церкві сприятиме зміцненню єдності Православ'я на Україні та ліквідації автокефального розколу, що виник, протидіятиме уніатській і католицькій експансії, служитиме примиренню та встановленню згоди між ворогуючими нині віросповіданнями, згуртуванню всіх національносте, які живуть на Україні, і тим самим вноситиме свій внесок у зміцнення єдності всього українського народу.

4. Оскільки до умов дарування автокефалії належить можливість незалежного існування частини церкви без допомоги іншої церковної влади, Собор одностайно засвідчує, що Українська Православна Церква має нині всі необхідні умови для свого повного самостійного буття.

На території України вона має: 22 єпархії, 23 єпископати, 35 мільйонів православних християн, три духовні семінарії і три духовних училища /в 1992 році відкривається київська духовна академія/, 32 монастирі, у тому числі дві лаври: Києво-Печерську і Почаївську, а також близько п'яти з половиною тисяч парафій з тенденцією до збільшення їх числа.

5. При обговоренні питання про дарування Руською Православною Церквою повної незалежності і самостійності Українській Православній Церкві Собор врахував інтереси нашого народу і проголошену державну незалежність України, тому незалежна Церква у незалежній державі є канонічно виправданою й історично неминучою.

6. Оскільки Помісні Православні Церкви можуть і діють не відокремлено, а як частина Єдиної, Святої, соборної і Апостольської Церкви, Українська Православна Церква після дарування їй повної канонічної незалежності від Матері-Церкви зберігатиме єдність духу в союзі миру з Руською Православною церквою й усіма помісними Церквами, керуватиметься Божественними і священними канонами і успадкованими від святих отців звичаям: Кафолічної Православної Церкви.

7. Беручи до уваги, що кожна заново утворена Помісна церква повинна бути визнана всіма іншими Помісними Церквами, Собор Української Православної Церкви водночас звертається з проханням до Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія П та єпископату Руської Православної Церкви сприяти визнанню Української Православної Церкви всіма Помісними Церквами як рівноправної Церкви-Сестри в сім'ї Православних Церков.

8. Зважаючи на тисячолітню історію Київської митрополії, прямою правонаступницею якої є вкраїнська Православна церква, яка має З5-мільйонну паству, Собор просить Руську Православну Церкву після дарування повної самостійності Українській Православній Церкві сприяти заснуванню Київського патріархату Східними патріархатами та і лавами інших помісних Церков.

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ФІЛАРЕТ

Київська єпархія

1. Протоієрей Борис Табачек

2. Михайло Капітан

3. Архімандрит Софроній

4. Ігуменя Маргарита, настоятельниця Покровського монастиря м.Києва

5. Ігуменя Антонія, настоятельниця Флорівського монастиря м.Києва

6. ігуменя Августа, настоятельниця Красногорського жіночого монастиря

7. Ігумен Даниїл, в.о. ректора Київської духовної семінарії

Вінницька єпархія

1. Архієпископ Вінницький і Брацлавський ФЕОДОСІЙ

2. Протоієрей Василь Рижко

3. Монахиня Іусинія, насельниця Браїловського монастиря

4. Ігор Лампицький

Волинська єпархія

1. Єпископ Волинський і Луцький ВАРФОЛОМІЙ

2. Протоієрей Петро Влодек

3. Протоієрей Никандр Цибель

4. Монахиня Стефана, в.о. настоятельниці Святогорського Успенського Зимненського монастиря монастиря

5. Євген Борусевич

Дніпропетровська єпархія

1. Єпископ Дніпропетровський і Запорізький ГЛІБ

2. Протоієрей Олег Семенчук

3. Дмитро Аврамович Васько

Донецька єпархія

1. Єпископ Донецький і слов"янський АЛІПІЙ

2. Протоієрей Сергій Кирієнко

3. Іван Васильович Толстих

Житомирська єпархія

1. Архієпископ житомирський і Овруцький ІОВ

2. Протоієрей Савва Якимчук

3. Архімандрит Олександр, намісник Свято-Георгіївського Городницького монастиря

4. Ігуменя Гавриїла, настоятельниця Свято-Василівського жіночого монастиря

5. Олексій Олександрович Стретович

Івано-Франківська єпархія

1. Єпископ Івано-Франківський і коломийський ІЛАРІОН

2. Протоієрей Орест Левицький 3. Масик Миихайло Васильович

Кіровоградська єпархія

1. Єпископ Кіровоградський і Миколаївський ВАСИЛІЙ

2. Протоієрей Андрій Сташишин

3. Володимир Степанович Мирченко

Луганська єпархія

1. Єпископ Луганський і Старобельський ІОАННИКІЙ

2. Протоієрей Василь Сомик

3. Іван Тихонович Часовський

Львівська єпархія

1. Єпископ Львівський і Дрогобицький АНДРІЙ

2. Протоієрей Павло Кочкодан

3. Микола Іванович Писяк

Мукачівська єпархія

1. Єпископ Мукачівський і Ужгородський ЄВФИМІЙ

2. Протоієрей Георгій Чулей

3. Архімандрит Єфрем, настоятель Свято-Троїцького монастиря

4. Ігуменя Євгенія, настоятельниця Свято-Вознесенського монастиря

5. Ігуменя Феодосія, настоятельниця Свято-Серафимівського монастиря

6. Ігуменя Валентина, настоятельниця Свято-Успенського монастиря

7. Ігуменя Митродора, настоятельниця Свято-Михайлівського монастиря

8. Ігуменя Катерина, настоятельниця Свято-Успенського монастиря

9. Ігуменя Ольга, настоятельниця Свято-Різдво-Богородичного монастиря

10. Ігуменя Феофанія, настоятельниця Свято-миколаївського монастиря

11. Михайло Іванович Васько

Одеська єпархія

1. Архієпископ Одеський та Ізмаїльський ЛАЗАР

2. Протоієрей Антонин Диаконський

3. Архімандрит Тихін, викладач Одеської духовної семінарії

4. Архімандрит Вадим, насельник Свято-Успенського чоловічого монастиря м. Одеси

5. Ігуменя Євфросинія, настоятельниця Свято-Різдва-Богородичного жіночого монастиря

6. Михайло Павлович Буряк

Полтавська єпархія

1. Архієпископ Полтавський і Кременчуцький САВВА

2. Ігумен Лаврентій

3. Монахиня Алевтина

4. Микола Андрійович Балась

Почаївська Лавра

1. Єпископ Почаївський ЯКІВ

2. Ігумен Петро, благочинний Почаївської Лаври

Рівненська єпархія

1. Архієпископ Рівненськиq і Острозький ІРИНЕЙ

2. Протоієрей Роман Максимчук

3. Ієромонах Феодор, в.о. намісника Свято-Троїцького монастиря с.Межирічи

4. Монахиня Вероніка, в.о. ігумені Свято-Троїцького монастиря с.Дермань

5. Олександр Леонідович Тарасенко

Сімферопольська єпархія

1. Єпископ Сімферопольський і Кримський ВАСИЛІЙ

2. Протоієрей Георгій Поляков

3. Микола Олександрович Видяшин

4. Монахиня Магдалина, настоятельниця монастиря "Усіх скорботних радість"

Сумська єпархія

1. Єпископ Сумським і Охтирський НИКАНОР

2. Протоієрей Богдан Пановик

3. Микола Федорович Капран

Тернопільська єпархія

1. Єпископ Тернопільський і Кременецький СЕРГІЙ

2. Протоієрей Сергія Слободянюк

3. Ігуменя Херувима, настоятельниця Кременецького Богоявленського монастиря

4. Микола Васильович Гайсан

Харківська єпархія

1. Митрополит Харківський і Богодухівський НИКОДИМ

2. Архімандрит Віталій, в.о. настоятеля Покровського чоловічого монастиря

3. Протоієрей Михайло Скорик

4. Володимир Іванович Зайко

Херсонська єпархія

1. митрополит Херсонський і Таврійський ЛЕОНТІЙ

2. Протоієрей Павло Галуненко

3. Марія Степанівна Рябченко

4. Протоієрей Віталій Дорошко

Хмельницька єпархія

1. Єпископ Хмельницький і Кам'ямець-Подільський НИФОНТ

2. Протоієрей Володимир Ровинський

3. Микола Васильови Ноянко

Чернігівська єпархія

1. Архієпископ Чернігівський і Ніжинський АНТОНІЙ

2. Протоієрей Петро Годун

3. Олександра Павлівна Погуляєва

Чернівецька єпархія

1. Єпископ Чернівецький і Буковинський ОНУФРІЙ

2. Протоієрей Іван Биволару

3. Ігумен Володимир, намісник Хрещатицького монастиря

4.Федір Анатолійович Паращук

==========================================

ОБРАЩЕНИЕ СОБОРА УКРАИНСКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ К СВЯТЕЙШЕМУ ПАТРИАРХУ МОСКОВСКОМУ И ВСЕЯ РУСИ АЛЕКСИЮ II И ЕПИСКОПАТУ РУССКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ

Ваше Святейшество !

Ваши Преосвященства !

Собор Украинской Православной Церкви, собравшийся 1 - 3 ноября 1991 года в богоспасаемом граде Киеве в древней святыне Свято-Успенской Киево-Печерской лавре под председательством Блаженнейшего Филарета, Митрополита Киевского и всея Украины, имел суждение по вопросам церковной жизни на Украине, в связи с новыми социально-политическими условиями, - приобретением Украиной статуса независимого государства.

Участники Собора, представляющие весь украинский епископат, клир, мирян, монастыри и духовные учебные заведения, единогласно определили обратиться к Вашему Святейшеству и епископату Русской Православной Церкви с просьбой даровать Украинской Православной Церкви полную каноническую самостоятельность, т.е. автокефалию, содействовать признанию Украинской Православной Церкви всеми Поместными Церквами как равноправной Церкви - Сестры в семье Православных Церквей ж способствовать учреждению Восточными Патриархами и Главами других Поместных Церквей Киевского Патриархата.

Во исполнение сего определения, мы смиренно обращаемся к Вам, Ваше Святейшество, я всему епископату Русской Православной Церкви с этой своевременной жизненно важной просьбой. мы верим, что положительное решение этого вопроса принесет то желанное умиротворение и единство, которого так ожидает наш верующий народ, перенесший множество различных испытаний на тернистом пути к своему возрождению.

При этом почтительно прилагаем Определения Собора Украинской Православной Церкви, в которых всесторонне обосновывается наша просьба. Мы выражаем надежду, что предоставление полной самостоятельности Украинской Православной Церкви позволит ей на современном этапе не только преодолеть возникшие разделения, но и благоуспешно вести народ Божий ко спасению, сохранять заповеданное Господом единство в союзе мира и молитвенное общение как с Матерью Русской Православной Церковью, так и со всеми Поместными Православными Церквами.

С любовью о Господе

От имени участников Собора Епископат Украинской Православной Церкви:

МИТРОПОЛИТ КИЕВСКИЙ И ВСЕЙ УКРАИНЫ

МИТРОПОЛИТ ХАРЬКОВСКИЙ И БОГОДУХОВСКИЙ

МИТРОПОЛИТ ХЕРСОНСКИЙ И ТАВРИЧЕСКИЙ

АРХИЕПИСКОП ЧЕРНИГОВСКИЙ И НЕЖИНСКИЙ

АРХИЕПИСКОП ВИННИЦКИЙ И БРАЦЛАВСКИЙ

АРХИЕПИСКОП ПОЛТАВСКИЙ И КРЕМЕНЧУГСКИЙ

АРХИЕПИСКОП ЖИТОМИРСКИЙ И ОВРУЧСКИЙ

АРХИЕПИСКОП РОВЕНСКИЙ И ОСТРОЖСКИЙ

АРХИЕПИСКОП ОДЕССКИЙ И ИЗМАИСЛЬКИЙ

ЕПИСКОП СУМСКОЙ И АКТЫРСКИЙ

ЕПИСКОП ЛУГАНСКИЙ И СТАРОБЕЛЬСКИЙ

ЕПИСКОП МУКАЧЕСКИИ И УЖГОРОДСКИЙ

ЕПИСКОП КИРОВОГРАДСКИЙ И НИКОЛАЕВСКИЙ

ЕПИСКОП ВОЛЬІНСКИЙ И ЛУЦКИЙ

ЕПИСКОП ХМЕЛЬНИЦКИЙ И КАМЕНЕЦ-ПОДОЛЬСКИЙ

ЕПИСКОП ЛЬВОВСКИЙ И ДРОГОБЫЧСКИЙ

ЕПИСКОП ДНЕПРОПЕТРОВСКИЙ И ЗАПОРОЖСКИЙ ЕПИСКОП СИМФЕРОПОЛЬСКИЙ И КРЫМСКИЙ

ЕПИСКОП ЧЕРНОВИЦКИЙ И БУКОВИНСКИЙ

ЕПИСКОП ТЕРНОПОЛЬСКИЙ И КРЕМЕНЕЦКИЙ

ЕПИСКОП ИВАНО-ФРАНКОВСКИЙ И КОЛОМЫЙСКИЙ

ЕПИСКОП ДОНЕЦКИЙ И СЛАВЯНСКИЙ

ЕПИСКОП ПОЧАЕВСКИЙ, ВИКАРИЙ КИЕВСКОЙ ЕПАРХИИ

==========================

ОБРАЩЕНИЕ

ЕПИСКОПАТА УКРАИНСКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ К СВЯТЕЙШЕМУ ПАТРИАРХУ МОСКОВСКОМУ И ВСЕЯ РУСИ АЛЕКСИЮ II. СВЯЩЕННОМУ СИНОДУ И ВСЕМ АРХИЕРЕЯМ РУССКОМ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ

Ваше Святейшество,

возлюбленные во Христе Преосвященные архиереи Русской Православной Церкви!

Прошло около трех месяцев после собора Украинской Православной Церкви /1-3 ноября 1991 г./, обратившегося к Вам с просьбой о даровании полной канонической самостоятельности нашей Церкви, но до сих пор мы не получили никакого ответа. У нас создается впечатление, что положительное решение этого вопроса умышленно затягивается.

А в это время религиозная обстановка, начавшаяся смягчаться после Собора УПЦ обостряется снова. Определенные силы, в том числе и из Москвы, сеют смуту среди монашествующих, духовенства и мирян в отдельных областях и тем самым фактически работают против православия на Украине. Некоторые московские средства массовой информации развернули клеветническую кампанию против Предстоятеля Украинской Православной Церкви, пытаясь путем грязной клеветы смущать умы и сердц несведущих людей.

Враждебные Православной Церкви силы, споткнувшись на мученичестве в 20-ые и 30-ые годы, продолжают борьбу с православием новыми методами: ложью, клеветой, расколами, натравливанием друг на друга, иными диавольскими средствами.

Уповая на Господа нашего Иисуса Христа, сказавшего: "создали Церковь Мою, и врата ада не одолеют Ее" /Мф. 16, 18/, мы отвергаем очернение нашей Церкви, которая в тяжелейших условиях государственного атеизма, когда мнящие себя праведниками оставили паству и бежали /Иоан. 10, 12-13/, продолжала свое спасительное служение, сохраняя в народе веру в Бога и нравственные устои, претерпевая различные унижения ради спасения человеческих душ. Мы также осуждаем продолжающиеся клеветнические нападки на Предстоятеля Украинской Православной Церкви, Митрополита Киевского и всея Украины Филарета, расценивая их как выпады против нашей независимости.

Как нам стало известно, на последнем заседании Священного Синода Русской Православной Церкви /25-27 декабря 1991 г./ высказывалось мнение будто бы наше обращение на Соборе Украинской Православной Церкви /1991 г./ было сделано под давлением государства и что якобы не все, подписавшие документы Собора украинские архиереи, согласны с принятыми решениями.

В связи с этим мы смиренно заявляем, что вынужденное новыми историческими условиями наше стремление получить полную каноническую самостоятельность продиктовано исключительно благом Православия на Украине, а не давлением со стороны государства. Мы также подтверждаем наше единодушие и единомыслие в этом вопросе, ибо считаем, что только полная каноническая независимость Украинской Православной Церкви, а также единение епископата вокруг своего Предстоятеля, между собой и с паствой может, Богу содействующу, предохранить Православную Церковь на Украине от разорения.

Некоторые русские архиереи высказывают желание провести на Украина церковный референдум по вопросу полной канонической независимости. Однако история древней Церкви, также как и история Русской Православной Церкви, не знают церковных референдумов, и каноны не предусматривают решение тех или иных вопросов путем референдумов. Поэтому мы считаем, что проводить на Украине церковный референдум неправомерно и неполезно, ибо он внесет в жизнь Церкви мирское начало.

Движимые заботой о благостоянии Украинской Православной Церкви, стремясь сохранить братское единение с Русской Православной Церковью в лоне Единой Святой Соборной и Апостольской Церкви, во имя мира и любви и во избежание противостояния между Украиной и Россией, мы снова обращаемся к Вашему Святейшеству и к нашим собратьям - русским архиереям с просьбой как можно скорее положительно решить вопрос о полной канонической самостоятельности Украинской Православной Церкви. Одновременно просим не рассматривать наше повторное обращение как признак слабости и неуверенности, а как братскую любовь и свидетельство уважения к нашим собратьям - епископам Русской Православной Церкви.

С любовью во Христе Иисусе Господе нашем

МИТРОПОЛИТ КИЕВСКИЙ И ВСЕЯ УКРАИНЫ