Нині на боротьбу проти вільного суспільства кинуто сотні батальйонів
Італійська актриса і режисерка Азія Ардженто є рупором MeToo, однієї з тих асоціацій, організацій і рухів, що нині множаться, й основоположною суспільною метою яких – будьмо відверті – є залякування і цькування. Починаючи з найбільш безличного лицемірства, яке нещодавно проявила сама Ардженто, войовниця супроти мачистського насильства і насильниця неповнолітніх. Багато з цих асоціацій з їхніми добрими гаслами і гуманістичними мотиваціями мають подвійну аґенду. Бо їхня кінцева мета – здолати опір вільного суспільства насильному нав’язуванню тоталітарних ідеологічних постулатів. Тотожних тим, які намагалися нав’язати силою в ХХ сторіччі. В експериментах і демонстраціях суспільної інженерії, які всі без винятку потонули в морях крові, нужди і болю. Ці асоціації здаються новими. На Заході їх є ціла купа. Утім, ідея є старою. Своїми витоками вона сягає тих фантомних асоціацій, що їх засновував інкоґніто геніальний Віллі Мюнценберг на гроші, які отримував від Москви для підтримки на Заході більшовицької революції, а потім Сталіна. Тоді ці революційні «лобі», групи тиску, агітації і пропаганди називалися «Інтелектуали за справедливість», «Адвокати за розрядку», «Біологи за мир», «Антифашистська дружба», «Матері проти мілітаризму» тощо. Вони претендують на такий моральний авторитет, що кожен, хто наважиться їх критикувати, ставити під сумнів їхню роботу чи наміри, засвідчує свій злочинний і фашистський характер.
Того, хто критикував «Асоціацію антифашистських інтелектуалів» за те, що вона була комуністичною організацією на службі радянської політичної поліції НКВС, оголошували фашистом. І він назавжди міг зникнути в ГУЛАГу. Нині сучим сином і потенційним ґвалтівником є той, хто не аплодує MeToo. І це говорять так звані «серйозні медіа». Того, хто не допомагає таким рухам, підозрюють у тому, що він – погана людина. Хоча самі вони застосовують насильство, порушують закон, чинять сваволю щодо інших. Моральний авторитет лівиці не ставиться під сумнів. Багато з цих асоціацій відомі як неурядові організації – лицемірна назва для рухів, що живуть якраз за гроші з державної скарбниці, які виділяють національні, реґіональні і місцеві уряди та партії. Усі це роблять для того, аби жити в мирі і злагоді з мас-медіа, великими спільниками деяких неурядових організацій у цьому велетенському бізнесі, які, до того ж, нині є найефективнішою машиною пропаганди й агітації крайньої лівиці у світі.
Віктимізм є улюбленою і найважливішою зброєю в цій культурній війні, якої багато захисників демократії і свободи ще не осмислили. Усі групи, з яких сформовані батальйони неомарксизму в цій ударній війні проти демократії, кажуть, що стали жертвами жорстокого поводження. З боку якогось чоловіка, колоніаліста, фашиста, білого супремасиста, військового чи підприємця; жертвами обставин, суспільства, історії чи капіталізму, жертвами гетеропатріархату, священиків, Франко, Вайнштайна чи Трампа.
Звісно, є неурядові організації, які проводять велику роботу з допомоги найбільш потребуючим у всьому світі, використовуючи приватні внески. Проте ті великі, які щодня з’являються в медіа, аби підбурювати – за допомогою віктимізму фальшивого біженця – до систематичного порушення кордонів і суверенності європейських держав, є привілейованими політичними агентами великого неомарксистського проекту, що вилився в залякування західного населення і його історичної тожсамості. Аби довершити мультикультурну атаку ліквідацією національних держав і кончиною відкритого і демократичного суспільства. Метою є знищення демосу – суб’єкта суверенності й національної ідентичності, єдиного гаранта свободи. Джованні Сарторі ще тридцять років тому попередив, що мультикультуризм підриває демократію, вбиває здоровий глузд і свободу. Ми знову переживаємо культурну революцію, і багато хто не здає собі з цього справи.
Hermann Tertsch
De Münzenberg a Argento
АВС, 23.08.2018
Зреферувала Галина Грабовська
04.09.2018