Відплата розуму

За два тижні два організовані вороги демократії та відкритого суспільства відступили дальше, ніж будь-коли

Їх дві. За п'ятнадцять днів надійшли дві чудові політичні новини для тих, хто вірить у свободу, у священний характер особистості та в закон. І надійшли вони із субконтиненту, який традиційно їх породжує менше, — з Латинської Америки. 22 листопада в Арґентині кандидат на президентський пост Маурісіо Макрі завдав смертельного удару своєму супротивнику Даніелю Сціолі, який намагався прийняти спадок Кіршнерів як президент Арґентини. Поразка перонізму у другому турі виборів стала справжнім богоявленням для тих, хто відмовляється вірити в історичний детермінізм, який прирікає певні нації на постійну скруту. Абсолютно нічого не визначає, вказує чи наводить на думку про те, що арґентинці повинні терпіти страждання, організації, політичні інституції, які є більш інфантильними, шкідливими, зіпсутими чи паралізованими, ніж в інших націй. Хоча протягом останнього півстоліття арґентинські еліти і маси намагалися змусити нас повірити, що так і є. Те саме треба сказати про Венесуелу, яка, як і Арґентина, є щедро обдарована всіма дарами, які може дати природа, вона також зуміла переконати нас, що природні багатства можуть бути найгіршим прокляттям для розвитку і співіснування. Через два тижні після розгрому перонізму в Арґентині цієї неділі ми побачили вражаюче і драматичне падіння чавізму, ще одного з найгірших збочень політичного мислення, які окопалися в Латинській Америці. Насправді це те саме збочення, хоча й отримало два різні тавра — за іменами генерала і диктатора, які надали їм форми. Ідеологічно об'єднані марксизмом й антиімперіалізмом, ці соціалістичні націоналізми змогли сплавити пустопорожню леґітимність вояччини ХІХ ст. з комуністичною революційною доктриною, що її Радянський Союз особливо просував в Латинській Америці через свій єдиний успіх — Кубу. Він міг розраховувати на фатальне політичне й культурне пособництво інтелектуалів та європейської лівиці, і це допомогло їм завдати шкоди, якої вони не були здатні зробити в Європі. Католицька Церква доклала руку, щоб погіршити справи.

Та сьогодні у нас є підстави для гарного настрою. Не будемо говорити про лиха, які стимулювали активістів цієї ідеології на всьому субконтиненті. Ані про колосальний біль, ріки крові й диктатури різного взірця, що їх породжували комуністичні рухи, банди, організації і партії, які перетворили Латинську Америку на останні підмостки революційної облоги. Тому що після п'ятнадцяти років постійної експансії завдяки талантові і нафтодоларам Уґо Чавеса наркодоларам і багатонаціональним компаніям та їхнім організаційним ширмам і бюджетам країн-членів Форуму Сан-Паулу, цього Комуністичного Інтернаціоналу для багатих, тоталітарним рухам в тому реґіоні завдано найжорстокішого удару з усіх ними пережитих. Арґентина і Венесуела покидають клуб міжнародних покидьків, соціалізму ХХІ ст. Це відплата розуму на противагу популістській ідеологічній отруті. З вражаючими результатами. Уявіть собі, що з FARC (Революційними озброєними силами Колумбії. — «Z») будуть боротися ті, хто досі були їхніми компаньйонами у цьому велетенському авіаносці для транспортування наркотиків у США та Європу, на який перетворили Венесуелу брати Кастро і Чавес з Мадуро. Уявіть собі, що Куба перестане отримувати щоденні 100 тис. барелів нафти задарма. Уявіть, що розкриються джерела й оплата підривних і терористичних операцій проти демократій у всьому світі: від Лівану до США, від Індонезії до Іспанії. За два тижні два організовані вороги демократії та відкритого суспільства відступили дальше, ніж будь-коли під час повстанських воєн. Лише завдяки голосуванню та інформації. Яка стимулює правду і здоровий глузд. Якщо вони можуть перемогти в Арґентині та Венесуелі, країнах, які призвичаєні до того, що багатство оплачує магію, це станеться також в інших, більш розсудливих суспільствах, які також потребують нового періоду свободи задля добробуту і розвитку.       

Hermann Tertsch
La venganza de la razón
АВС, 09/12/2015
Зреферувала Галина Грабовська