Через масовий наплив імміґрантів Європа переживає трансформацію, яку уряди зовсім не контролюють
Відраза. Саме це відчуття стає дедалі повнішим через оту політичну правильність усіх традиційних партій в Європі, які — через страх перед власними людьми — намагаються приховати найочевиднішу реальність. Давні партії і консервативна преса так бояться ксенофобії, що самі її провокують. Своєю дурнуватою фальшивою радістю з приводу прибуття біженців, яку більшість могла смиренно прийняти як обов'язок. Завжди наводячи допустимі цифри, які вже залишилися позаду. А також своїми звинуваченнями в расизмі і навіть нацизмі усіх тих, хто реалізує своє право на свободу слова, щоб навести докази, продемонструвати свою прихильність до інших рішень і своє неприйняття політики відкритих дверей, щодо якої ніхто не радився. Політичні результати вже відчутні і в ближчій перспективі будуть нищівними. Тиждень тому був Відень, цієї неділі — Швейцарія. Скоро відбудуться вибори у Франції. Тут і там по всіх фронтах наступають партії, які хочуть змінити імміґраційну політику в Європі. Тим часом не спадає найбільша після Другої світової війни міґраційна хвиля, інтенсивність якої зросла у серпні і не зменшується. Хоча вона зникла з новин тут, в Іспанії. Тому що нас відволікає наш заколотник, який досі безкарно хизується в Каталонії. Наш прем'єр, який заявляє, що задоволений своєю партією, яка йде на дно, і міністерськими юнґами, які чубляться. Наші соціалісти, які вдають зі себе комуністів і сепаратистів, комуністи, які прикидаються соціал-демократами і послідовниками Кастро, і вся Іспанія, яка, здається, вже готова стати у 2016 році некерованою державою. Тому що безтурботність одних і реваншистська маячня інших як ніколи унеможливлюють існування сильної Іспанії, яка поважає свої закони і сама себе. Тож нас, іспанців, збитих з пантелику, ніхто не готує, до того, що також звалиться на нас найближчими роками.
Сум'яття. Його породжує впевненість у тому, що з масовим напливом імміґрантів Європа переживає трансформацію, яку уряди зовсім не контролюють. І що ми маємо справу з вторгненням, хай яким неприємним є для нас приймати не завжди бездоганний добір слів єпископа Каньїсареса. Жодного дня в Європі не минає без тривожних новин. Тисячі біженців застрягли на Балканах і в Центральній Європі — під дощем і за щораз нижчих температур. Тим часом між країнами, які зачепила міґраційна хвиля, виникає напруження. У Швеції комунальні підприємства міст і сіл перебувають у колапсі. Прихід зими спричинив надзвичайний стан, який вже вкрай неґативно впливає на життя місцевого населення. Умови погіршуються, біженці протестують і ворохобляться, безпека слабшає. Є місця, де жінки вже не виходять на вулицю самі, про що сповіщають тисячі листів на адресу шведського уряду, розгубленого і переляканого тоном тих послань.
В Німеччині відбувається те саме, і добра воля мільйонів волонтерів не може запобігти тому, щоб соціальна проблема і проблема безпеки набули драматичного забарвлення. Анґела Меркель поїхала в Туреччину попросити Ердогана, щоб той перекрив цей потік. Подорож величезного значення, про яку багато говоритимуть. Будь-яка угода буде важкою і дорогою. І небезпечною. Відчинити зараз двері ЄУ перед Туреччиною, як виглядає, є ще одним кроком в неправильному напрямку. Для того, щоб спробувати запобігти — без жодної ґарантії — прибуттю десяти чи п'ятнадцяти мільйонів сирійців, відчинять двері перед 80 мільйонами турків. Коли маячня Ердогана, війна у сусідстві й реґіональний конфлікт штовхають Туреччину до межі дестабілізації і внутрішнього та зовнішнього конфлікту. Це не виглядає як багатонадійний геніальний хід.
Hermann Tertsch
Hastío y angustia
АВС, 20/10/2015
Зреферувала Галина Грабовська
22.10.2015