Мейгалейський ярус — найвищий і наймолодший ярус епохи голоцену (остання геологічна епоха, що розпочалась 11,7 тис. років тому) — вже потрапив до Міжнародної стратиграфічної таблиці. Що ж такого тоді сталося?
Живемо в антропоцен — епоху людини. Але коли геологи це визнають?
Експерти Міжнародної стратиграфічної комісії вказують на те, що по всьому світу близько чотирьох тисяч років тому відбулися масштабні зміни. Після глобального потепління, яке наступило після льодовикового періоду епохи плейстоцену, 11,7 тис. років тому настав миттєвий (з геологічного погляду) період похолодання.
Як наслідок, на землі протягом 200 років тривала безпрецедентна посуха, яку зумовило те, що величезна кількість води накопичилась в льодовиках і, отже, була “витягнута” з геологічного циклу. Всі ці процеси кардинально змінили молоду, але вже досить розвинену сільськогосподарську цивілізацію і вплинули на всю наступну історію.
Науковці підкреслюють, що через посуху занепали землеробські культури в тогочасних Єгипті, Греції, Сирії, Палестині, Месопотамії, а також долинах Інду та Янцзи. Одночасно настала експансія кочових племен так званої “ямної культури”, які відомі завдяки своїй традиції курганного поховання (хоча їх переміщення розпочалось дещо раніше, але зміна клімату надала йому крила).
Люди, які належали до цієї культури, жили на степах Євразії, були високі й темноокі. Найважливіші їхні винаход — колесо і приборкання коней. Похолодання і посуха зумовили перетворення полів і лісів на степи. Для аграріїв це нічого доброго не означало, але для пастухів це був справжній дарунок з неба.
Внаслідок блискавичної інвазії кочовики дійшли як до Європи, так і до Індії. На обох субконтинентах вони змішалися зі завойованими сільськогосподарськими народами (а ті, своєю чергою, ще раніше змішались із народами збирачів-мисливців, які першими дійшли до Європи та Індії). Генетичні ж дослідження вказують, що у цих зв’язках переважали войовничі чоловіки — представники ямної культури.
Їхнім “дарунком” новим суспільствам було не тільки колесо, а й мова — праіндоєвропейська. Через чотири тисячі років після цієї міграції індоєвропейськими мовами говоритимуть 45% усіх мешканців Землі.
Вчені з Міжнародної стратиграфічної комісії знайшли сліди, які свідчать про початок формування нового геологічного ярусу в осадових породах на всіх континентах. Раптове охолодження клімату і посуха 4,2 тисячі років тому були глобальними і заслуговують на нову класифікацію голоцену.
Символом нового геологічного кордону вчені обрали сталагміт з печери Мавмлюг у штаті Меґхалая в Північно-Східній Індії. Сталагміти ростуть унаслідок виділення карбонату кальцію з води, що капає зі склепіння печери. Їхні рівні, що нагадують кільця дерев, є цінним джерелом знань про доісторичний клімат.
Разом із мейгалейським ярусом геологи виділили ще два нижчих (раніших) яруси в голоценських відкладеннях — північногріппський і гренландський. Північногріппський ярус ідентифікували в рамках проекту North Greenland Ice Core Project (абревіатура NorthGRIP). Вивчаючи, як наростають шари льоду, і стежачи за замкненими в них бульбашками повітря, вчені можуть добувати інформацію про стародавній клімат.
Початок цього ярусу 8,3 тисячі років тому характеризує охолодження клімату, до якого, можливо, призвело потрапляння в океан величезної кількості води з льодовиків, які плавились в Арктиці. Прісна вода з льодовиків, легша від морської, скоріше за все, ослабила течії в Атлантичному океані, які несуть тепло з екваторіальних регіонів у сторону Північного полюса.
Своєю чергою, гренландський ярус 11,7 тисячі років тому був започаткований глобальним потеплінням, яке розпочало цілу голоценську епоху, завдяки якому настала аграрна революція на Близькому Сході.
“Ідея поділу голоцену на три яруси визрівала кілька останніх десятиліть, — коментує професор Ян Заласієвич, геолог із Лестерського університету (Сполучене Королівство). — Більшість геологів уже її приймає. Пертурбації в ярусах голоцену були насправді короткими, адже тривали кілька століть. Але вони зумовлювали зміни клімату, що впливали на людські спільноти, котрі жили в різних куточках земної кулі”.
Професор Заласієвич очолює робочу групу з вивчення антропоцену, яка працює під егідою Міжнародної стратиграфічної комісії. За даними групи, людство вже так змінило Землю, що його сліди видно в геологічних відкладеннях. З ХХ століття Земля перейшла в нову геологічну еру — антропоцен (епоху людини).
Коли Міжнародний союз геологічних наук офіційно запровадить голоцен до стратиграфічної таблиці, ми перескочимо з меґхалаянського ярусу голоцену ще вище. Утім, і надалі житимемо в фанерозойському еоні, який розпочався 541 млн років тому, кайнозойській ері, яка почалася 66 млн років тому, і в четвертинний період, який налічує 2,6 млн років.
Tomasz Ułanowski
Awans na trzecie piętro
Gazeta Wyborcza, 24.07.2018
Зреферував Є. Л.
26.07.2018