Хто, як не Садовий?..

До виборів на державному рівні ще рік, а до місцевих виборів – два, однак якщо почитати повідомлення в медіа, то враження таке, що в Україні передвиборча кампанія у самому зеніті. Порошенко облаштовує помісну Церкву, Тимошенко винайшла новий курс, а Садовий подався в урбаністи. Політики «окучують» електорат задовго до початку офіційної кампанії та перебувають в пошуку нових партнерів.

Для львів’ян не так цікаво, з ким пристане чинний мер до союзу на загальноукраїнських виборах, як те, чи піде він у 2020 році на вибори мера Львова. Здавалося б, зарано ще говорити про це, мовляв, за два роки все ще може змінитися сто разів. Однак йдеться не так про підписаний та підбитий печаткою список кандидатів на посаду міського голови, як про перелік політиків, бізнесменів чи громадських діячів, бодай гіпотетично спроможних стати альтернативою Садовому. Бо ж за декаду свого керівництва чинний мер добре попрацював над тим, щоби гідних конкурентів не з’явилося.

Одначе природа не терпить порожнечі, і львівська політика також. Попри всі старання, Садовий не зміг дотиснути ситуації і перемогти у першому турі виборів-2015, а другий тур видався злегка валідольним для переможця, бо ж голосували не так за Кошулинського, як проти Садового.

Два роки теперішньої каденції радше відняли, ніж додали плюсів львівському меру. І поки він думає, чи не махнути на все та батерфляєм поплисти по Дніпру аж за самі буйки, варто спробувати привідкрити завісу і побавитися у якбитологію.

Політикум

У першій шерензі претендентів – політичні опоненти мера Львова. І першим серед перших є його колишній побратим, а нині представник Президента у Львівській області Олег Синютка. На думку частини експертів різного калібру, Синютка засвідчив свою готовність піти на вибори мера Львова, коли "вирішив" сміттєву проблему міста після аварії в Грибовичах. Водночас Садовий (і не тільки) упевнений, що цю проблему Синютка створив при активній допомозі з Адміністрації Президента.

Та що би там колишні партнери не думали про себе та про етику, Синютка поки що залишається конкурентом номер один на цю посаду. Але є одне але – на рішення чи бажання Олега Синютки балотуватися в мери Львова вирішальний вплив матимуть вибори Президента.

Якщо Порошенко  переможе у виборах, то, скоріш за все, Синютка залишиться на своїй посаді або й піде на підвищення до Києва. Якщо ж Україна матиме нового Президента, то зміни на рівні голів ОДА неминучі. І саме тоді однією з альтернатив гідно продовжити кар’єру може стати участь в мерських перегонах. Партія імені колишнього президента в такій ситуації буде радше баластом, але Синютка може знайти підтримку у вельми несподіваних політичних колах, і тут все залежить від виборів до парламенту.

Якщо переможуть «Батьківщина» та «Громадянська позиція», то, скоріш за все, вони висуватимуть своїх кандидатів на мери Львова. Партія Тимошенко досі з львівськими очільниками мала пеха, а от в ГП такий кандидат вже є давно – Володимир Гірняк. Він кілька разів брав участь в перегонах на посаду мера, але весь час показував стабільний результат близький до 10%. Очевидно, що Гірняк може радикально змінити стратегію і тактику кампанії, а бонуси від перемоги у парламенті можуть частково перейти і на нього.

Також неминуче свого кандидата чи кандидатів представлять праві партії та рухи. Скоріш за все, що ВО «Свобода» висуватиме свого кандидата, але поки що не зрозуміло, чи це знову буде Руслан Кошулинський, чи місту запропонують когось іншого, Ірину Фаріон або Ігоря Кривецького, наприклад.

На цій стежині конкурентами умовному Кошулинському можуть стати інші праві, зокрема «Правий сектор» та «Азов». Як би це цинічно не звучало, але напади на ромські табори та ходження зі смолоскипами вечірнім Львовом мають свою аудиторію. Щоправда, вона геть недостатня для того, щоби набрати вагоме число голосів. А от «Національний корпус» може стати троянським конем у Львові, якщо їхньому куратору Авакову потрібно буде вирішити якесь своє партійне питання в місті Лева.

Скоріш за все, не стоятиме осторонь наступних виборів й автор мему про два Львова, народний депутат Ігор Васюник.

Думає над тим, щоби взяти участь у виборчих перегонах за крісло мера депутат міської ради від «Укропу» Ігор Зінкевич, який, крім громадської та волонтерської діяльності, має в активі мегапопулярний медіа-ресурс – сайт та фейсбучну групу «Варта-1».

Було би дивно, якби ці вибори пропустила і гіперактивна нині у ЛМР фракція Української Галицької партії.

Бізнес-середовище

Після смерті Богдана Федоришина та відмови від мерських амбіцій Петра Писарчука не було яскравих підприємців, які прагнули б зайняти головне крісло в Ратуші. Однак на наступних виборах ситуація може змінитися. Уже певний час міськими кулуарами циркулює думка, буцім одним із кандидатів може стати відомий у Львові підприємець Ярослав Рущишин, якого дуже активно до цього кроку припрошують. Восени минулого року Рущишин навіть зробив легкий старт, взявши участь в кількох акціях з політичним забарвленням та агітуючи за зміну системи. Однак на цьому активності і згорнулись. Хоча власне Ярослав Рущишин виглядає прийнятною і навіть привабливою кандидатурою для багатьох політичних сил, підприємницьких кіл та навіть виборців. Корупційних чи репутаційних скандалів за ним немає, проти податкової виступав, на державній службі не перебував, створив власний бізнес, допомагає УКУ – це така база, на якій за грамотного підходу можна незле створити потужний образ, що притягатиме виборців, втомлених засиллям Садового.

Не будемо відкидати ймовірності спроб поставити у Львові свого міського голову й найбагатших депутатів на Львівщині – братів Дубневичів. Їм і зараз незле живеться – міська влада дозволила зробити з двох будівель на проспекті Шевченка ще один готель, а нещодавно – погодила документи на будівництво комплексу з льодовою ареною в районі Гетьмана Мазепи. Але це невеликі крихти порівняно з тим, що можна було би отримати, маючи доступ до всієї міської господарки. Однак хто саме міг би бути ставлеником Дубневичів, поки що не зрозуміло. Це не обов’язково має бути представник БПП – Дубневичі вже дійшли до тієї фази свого політично-фінансового розвитку, що можуть розкладати яйця в різні кошики, щоби профіт не зменшувався. І політична приналежність тут відіграє геть не першу роль.

Ну і насамкінець згадаємо за «енфан терібль» місцевого політикуму – бізнесмена та депутата ЛМР від БПП Григорія Козловського. Цілком ймовірно, що епатажний пан захоче більшого, ніж місце секретаря бюджетної комісії, яке має зараз. Підприємницька група, яку представляє Козловський, останнім часом помітно набирає обертів і може шукати нові горизонти. Експресія публічних виступів та манера спілкування Григорія Козловського робить його чимось на кшталт місцевого Трампа. Тим більше, що усе це підкріплене певними фінансовими можливостями. Риторика цього потенційного кандидата, звісно, відлякує, але карта може зіграти з огляду на дещо невротичний стан суспільства. Нагадаємо, що Козловський – єдиний у фракції БПП «Солідарність», хто здобув перше місце після голосування. Решта депутатів зайшла завдяки особливостям чинного закону про місцеві вибори.