Автор – доктор юридичних наук, професор, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Академік Національної академії правових наук України.
Відповідно до «інструментальної концепції законодавства», будь-яка конституція – це інструмент для забезпечення правопорядку у суспільстві, не більше і не менше. Цей «інструмент» не є самодіючим, він «працює» лише так, як його використовують люди. Тобто навіть найдосконалішою на світі конституцією (як і будь-яким інструментом!) можна або зловживати, або використовувати її на благо. Тут усе залежить від «політичної волі» і «політичної свідомості» користувачів! Це стосується і Конституції України…
Проте це не означає, що властивості самої конституції не мають значення. Тому так важливо правильно розуміти суть нашої Конституції і визначити конституційні перспективи на майбутнє.
Конституція України 1996 року є пострадянською за своєю суттю. Вона і не могла бути іншою в пострадянському суспільстві. Ця Конституція, закривши радянську епоху українського суспільства, мала своєю місією «відкрити двері» для руху України по шляху соціального прогресу. Вона цю місію і виконала!
Особливістю Конституції України 1996 року є «родимі плями» радянської епохи. Поряд з тим, що у ст. 1 було задекларовано прогресивну перспективу для України, відповідно до якої «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава», в ній є данина радянському минулому, а саме: вона сконструйована так, що допускає реалізацію «радянського» принципу «залежності громадян від держави і незалежності держави від громадян». Одним із наслідків цього є така соціальна аномалія, як системна корупція, здолати яку не можна одними лише репресивними чи адміністративними засобами, без глибоких соціальних, у тому числі конституційних, реформ.
Образно кажучи, за своєю «конструкцією» конституції можуть бути двох типів: конституція типу «вудки» і конституція типу «рибки».
Для конституції типу «вудки» суттю є те, що в ній на державу покладаються повноваження забезпечувати усіляким чином свободу своїм громадянам, а ця свобода вже є джерелом для здійснення самими громадянами будь-яких своїх прав і обов’язків. Завдяки цьому в суспільстві реалізується принцип «незалежності громадян від держави і залежності держави від громадян». Така конституція, як свідчить досвід, і забезпечує соціальний прогрес. Саме такою є, наприклад, Конституція США.
Суть конституції типу «рибки» полягає в тому, що в ній реалізується «конструкція», відповідно до якої держава уповноважується конституційними нормами монопольно надавати «із своїх рук» права громадянам і накладати на них обов'язки, а фактично ці повноваження опиняються («узурпуються») в руках тих осіб, які отримують доступ до державної влади. Такою конституцією типу «рибки» і є Конституція України. Саме цим можна пояснити те, що Конституція України 1996 року не стала ефективним інструментом для забезпечення соціального прогресу в Україні.
Отже, на мою думку, перспектива чинної Конституції України полягає, зокрема, в перетворенні її з конституції типу «рибки» в конституцію типу «вудки».
30.06.2018