Микола Бажан: сходження на вершину, катастрофа і одужання

Підготувала Марта Сомик

Це завдяки йому перша у світі «Енциклопедія кібернетики» вийшла саме українською мовою. Це Він разом з Павлом Тичиною написав гімн української РСР. А ще Він відмовився від можливості отримання Нобелівської премії з літератури. І все-таки, Микола Бажан був радянським чи українським поетом? Це лише кілька акцентів з нової книги літературознавиці та лауреатки Шевченківської премії Віри Агеєвої «Візерунок на камені: Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета» (ВСЛ). Про закулісся творення книжки авторка нещодавно розповіла у львівській книгарні «Є».

1940-ві: Микола Бажан визнаний поет, член комуністичної партії. Автор заборонених цензурою шедеврів і ненастанно тиражованих панегіриків можновладцям. Доля тих ув'язнених поем не може йому не боліти

Чому Бажан? Про те, звідки взялась ідея створити книгу

Бог щедро сипонув українцям поетами у першій половині ХХ століття. Ми у цьому багатстві вирішили – якщо їх є так багато, то можна когось і забувати. Останні 20 років ми відкривали для себе забуту літературу; це нормально, так мало бути. Я належу до того покоління, яке Миколу Хвильового та Валеріана Підмогильного читало як журнальні новинки поряд з Ігорем Римаруком чи Василем Герасим’юком – так вийшло. До того ж, у нас прокинулось співчуття до жертв.

Однак, з Бажаном усе дещо по-іншому, адже він прожив комфортне життя, оминувши репресії. З точки зору побуту у нього було абсолютно фешенебельне життя: розкішна квартира, автомобіль зі службовим водієм. Але чим за це платили? Перш за все, можливістю писати те, що хочеш. Між 1930 і 1957-им роками поета Миколи Бажана нема. (Впродовж цього часу поет обіймав різні посади у радянських органах влади, зокрема, був заступником голови Ради міністрів УРСР, і писав твори, які прославляли тодішній лад – ред.).

Микола Бажан з дружиною Ніною. 1960-ті роки були переважно щасливими для поета. Повернулась влада над словом. Відкрилися світи. Італійське мистецтво відновило віру в могутність творчого генія людини.

Про 27 років відсутності?

У Миколи Бажана є багато гріхів; у багатьох він покаявся, у деяких не міг покаятись, але гібридну війну він вів дуже гідно, і багато битв у цій війні виграв. Серед інших розповім про три такі епізоди.

Разом з Олександром Довженком у 1943 році Микола Бажан склав список за різними даними з 10 чи 12 прізвищ тих, кого просили повернути з таборів як жертв помилок радянського справедливого правосуддя. На чолі цього списку були Микола Куліш та Лесь Курбас. Микита Хрущов, який був з Бажаном у дуже добрих стосунках (крім цього, донька майбутнього керівника СРСР була підлеглою дружини поета в Інституті фізіології ім. О. Богомольця – ред.) передав цей список Йосипу Сталіну. У таборах знайшли лише одного з фігурантів – письменника Павла Губенка (Остапа Вишню) і повернули, всі інші на той момент уже були розстріляні у Сандармоху.

Інша історія про те, що саме Микола Бажан приніс в кабінет Йосипа Сталіна проект Ордену Богдана Хмельницького.

І звісно ж найбільша заслуга Бажана як культурного менеджера – це те, що під час Другої світової війни він вибив у влади відновлення видання Української радянської енциклопедії. Саме йому ми завдячуємо тим, що українці є енциклопедичним народом.

І завдяки йому також перша в світі «Енциклопедія кібернетики» вийшла українською мовою (1973 р.). Першу версію енциклопедії написали російською мовою. Втім Бажан потайки зібрав весь колектив і заставив повністю виробити нову термінологію та перекласти видання українською. А далі пішла хитрість. Академік і директор Обчислювального центру АН УРСР Віктор Глушков хотів, щоб енциклопедія вийшла російською мовою. Бажан переконав його спершу видати книгу українською: мовляв, вона поки не досконала, а друге покращене видання уже зробимо російським. І Глушков згодився.

Юрій Яновський і Микола Бажан — найближчі друзі юності. Майже однолітки, вони разом входили в літературу під зичливою опікою футуристичного метра Михайля Семенка. Це Яновському Бажан в очікуванні арешту віддав переховати рукопис опальної поеми «Сліпці».

Радянський орден як індульгенція

Чимало людей думають: хто вижив у часи СРСР – були найпідлішими. Втім, там була і колода карт, і випадок, і стратегія виживання. Микола Бажан обрав непогану стратегію. Його цькують, викликають на нічні допити, за історичну поему «Сліпці» звинувачують в «українському буржуазному націоналізмі». А тим часом у 1937 році в грузинському Тбілісі мали святкувати річницю створення «Витязя у тигровій шкурі» Шота Руставеллі; і всі в СРСР почали масово перекладати поему – а раптом головному грузину СРСР сподобається? Бажан спеціально для цього вивчив грузинську і зробив так само. Два роки після цього у кабінеті Сталіна обговорювали літераторів, яких мали відзначити орденами. Тоді така відзнака продовжувала життя ще як мінімум на рік. І Бажан, який з дня на день чекав арешту, раптово отримує найвищий орден в СРСР – Орден. ім. Леніна. Сталін згадав про перекладача «Витязя у тигровій шкурі», а коли йому сказали, що автором є Микола Бажан, вождь особисто вписав його прізвище поверх списку номінантів.

Служба чи дружба: про втрату найближчого друга

На біографії Бажана я зробила висновок: якщо тобі Бог дав талант, то не треба йти у владу. Ідеться про епізод, якого поет соромився найбільше. Кажуть, навіть мама Миколи Бажана Галина Аркадіївна сказала йому: «Усе тобі прощу, а от Юрочку не прощу». Так називали письменника Юрія Яновського, з яким Бажан дружив ще зі студентських років. У 1947 році у київському Педагогічному музеї відбувся письменницький пленум. Втекти від нього Бажан не міг, адже, коли ти заступник голови Ради міністрів УРСР, мусиш йти на сцену і поливати брудом своїх товаришів. Бажан стоїть на трибуні і виголошує текст, в якому викриває «буржуазно-націоналістичні» ухили в текстах Максима Рильського. У стенограмі навіть написано, що, коли поет пафосно звинувачував свого товариша, то Рильський з місця кричав: «Правильно, правильно!» (посміхається). Тоді як Яновський сидів мовчки, біля нього навіть ніхто не сидів – усі боялись. І ось Бажан пафосно звинувачує свого найближчого друга – просто знищуючи його. Згодом вони помирились; але попередньої дружби повернути так і не вдалось.

Закриття Всесоюзної конференції енциклопедисті, осінь 1983 р. Це останнє фото поета,який завжди вірив: лише в труді примножується життєва енергія, творча праця наснажує й уздоровлює.

Старий новий початок

1957 рік. У Миколи Бажана виходить цикл віршів «Міцкевич в Одесі». Музи повернулись до нього і більшу частину найкращих текстів поет написав в останні 20 років життя, це незрівнянно.

Бажана відродила Італія. Він був віце-президентом Європейської співдружності письменників, свого часу у його київській квартирі гостював віце-президент цього об’єднання від Франції філософ Жан-Поль Сартр. У віршах Бажана, які він писав у 60-ті роки, він ставить митця як творця поруч з Богом. Зокрема, у 1961-му році виходить його збірка «Італійські зустрічі», де він описує свої враження від подорожі цією країною.

Пізній Бажан шукає трансцендентного і вічного. Одна з моїх ризикованих гіпотез, які я вклала у цю книгу, – бачення Миколи Бажана як релігійного поета. Окрім того, Бажан початку 60-их переосмислює колективні травми українців – Голодомор та Голокост. Тоді як поема «Політ крізь бурю» – це проговорювання арештів та репресій 1937-го року.

Бажан та шістдесятники

Шістдесятники не мали літературних батьків; та я розповім про епізод, який пояснить, ким Бажан був для тієї нової генерації літераторів. У грудні 1962-го року у Києві Клуб творчої молоді в тодішньому Жовтневому палаці проводить ювілейний вечір Миколи Куліша. Захід узгоджувався на найвищому рівні. Вечір міг відбутись за умови, що своєю присутністю гарантуватиме порядок хтось з авторитетних людей. Було два варіанти – Микола Бажан або Михайло Стельмах.

Якщо простежити, то можна помітити, що саме Бажан або Стельмах постійно прикривали у схожих епізодах шістдесятників. Бажан вийшов на сцену, а аудиторія почала скандувати рядки з його вірша про Йосипа Сталіна: «Людина стоїть в зореноснім Кремлі». Бажан не розумів, що відбувається навколо. Молодь заспокоїти йому вдалося лише сказавши, що саме у підвалах Жовтневого палацу колись катували Миколу Куліша.