Зараз з’являється новий світовий порядок у сфері енергії, який змінює планету
Поки засоби масової інформації невідступно та обґрунтовано зосереджують увагу на масових убивствах в Сирії, європейській економічній кризі чи якомусь політичному скандалі, який неминуче домінує у заголовках, відбувається революція, яка змінює світ, однак мало хто це усвідомлює.
З’являється новий світовий порядок у сфері енергії. Перечислимо певні події, які глибоко змінили цю галузь, її ринки і врешті-решт планету.
1. Китай стає найбільшим споживачем енергії. У 2010 р. Китай наздогнав США як найбільшого споживача енергії у світі. Цього року азійський велетень спожив на 4% більше енергії, ніж США, посунувши їх з першого місця, яке вони займали від 1900 року. Китай також є лідером у виробництві чистої енергії, зокрема сонячної та вітрової. А 26 з 63 атомних електростанцій, які зараз будуються в цілому світі, розташовані на його території.
2. Революція сланцевого газу. Технологія видобутку енергії з даних гірських порід є найбільшою інновацією за багато років. Можливо, завдяки цим новим технологіям у 2020 р. Сполучені Штати стануть найбільшим експортером енергії у світі. Польща, Мексика, Китай і Франція також матимуть в своєму розпорядженні більше енергетичних ресурсів. Природно, є більш ніж достатньо причин для того, аби перейматися шкідливим впливом, що його може спричинити на довкілля цей тип видобутку. Є надія, що поєднання удосконалених технологій та державного регулювання зможе знизити ці ризики. Дай Боже.
3. Енергетичний протагонізм переходить від Близького Сходу до Америки. Нові продуценти вуглеводнів у західній півкулі кидають виклик енергетичній гегемонії Близького Сходу. В Бразилії знайдено велетенські поклади нафти у відкритому морі. В Канаді та Венесуелі є найбільші у світі запаси важкої нафти. Мексика знову стане важливим продуцентом, Колумбія з’явилась на енергетичній мапі, а США стоїть на шляху перетворення на експортера-нетто. Америка є новим енергетичним епіцентром планети.
4. Африканське нафтове відродження. Історично в Африці лише Нігерія, Лівія, Алжир та Габон були важливими експортерами газу та нафти. Тепер вже ні. Щоразу більше африканських країн долучаються до світової енергетичної мапи. Екваторіальна Гвінея та Республіка Конго перетворилися на продуцентів з певною вагою, а Гана, Судан та Уганда також тепер є нафтовими країнами. Танзанія та Мозамбік експортують природній газ. Кенія, Мадагаскар та Ефіопія проводять багатообіцяючі розвідницькі роботи. В Африці 17 країн є продуцентами нафти та газу. Цей континент зненацька набув безпрецедентної привабливості на енергетичних ринках.
5. Сім сестер нині стали сотнями сестричок. Впродовж значної частини ХХ ст. нафтова промисловість була сконцентрована в семи великих компаніях, відомих як «сім сестер» (Exxon, Shell тощо), які контролювали усі етапи бізнесу – від розвідки аж до мережі продажу споживачеві. Цей картель почав руйнуватися з появою так званих «незалежних» підприємств та внаслідок сильної експансії державних нафтових компаній, як от саудівська Aramco, венесуельська PDVSA чи компанії еміратів Перської затоки. У 90-ті роки декотрі з цих державних компаній почали інвестувати і видобувати нафту за межами своїх країн і нині в них зосереджено 52% світового видобутку нафти, а ще вони контролюють 88% запасів. Сотні «незалежних» компаній, які постали з семи сестер або державних підприємств, також змінюють конфігурацію конкуренції у даній галузі.
У нинішньому новому енергетичному світі панує люте суперництво поміж всіма компаніями з дуже різними власниками, завданнями, стратегіями і технологіями. Конкуренція є революційною зміною у даній галузі.
6. Світова експансія китайських нафтових компаній. До 90-х років китайських нафтових підприємств не було у списку важливих акторів. На нинішній день вони присутні всюди і мають величезну вагу в даній галузі. За дуже короткий час в активі таких гігантів, як CNPC, CNOOC та Sinopec, за межами Китаю опинилося близько 20% їх загального виробництва. Наприклад, PetroChina продукує більше нафти, ніж ExxonMobil. Метою стратегії китайського уряду є убезпечити ти диверсифікувати джерела постачання, тож природно, що нафтопереробні підприємства є зачинателями у цьому життєво важливому намаганні стабілізувати азійського велетня.
Однією з найбільших несподіванок в новому світовому енергетичному порядку, який потроху вимальовується, є те, що нестача енергоресурсів, можливо, перестане бути основним занепокоєнням. Згідно з дослідженням Citigroup попит на нафту наближається до свого максимуму і починаючи з 2020 р. почне знижуватися. Ці трансформації змінять життя більшої кількості людей у світі, ніж більшість з тих подій, які обговорюємо щодня.
Мойсес Наім, венесуельський письменник, економіст і аналітик, колишній головний редактор журналу Foreign Policy
Moisés Naím
El País, 25.05.2013
La revolución más importante
Галина Грабовська
28.05.2013