Перейдїм цїлий наш край, а мало в котрій церкві знайдемо образ, котрий би мав яку-таку артистичну стійність. Мальовила по наших церквах по найбільшій части не видержують критики, а се длятого, бо виконанє иконостасів і других робіт малярских в наших церквах поручає ся з реґули ремісникам, а не малярям-артистам.
В селї Т. будували церков та хотїли поставити красний иконостас. Комітет запросив маляря. Маляр, оглянувши все, каже, що підіймесь роботи, і кладе свои услівя: Плян на роботу різьбарску мусить виготовити архітект — і такій плян буде коштувати 300 зр. Що-до самого иконостасу то — каже маляр — найлїпше би було вималювати у вижній части лише чотири празники, а 12 апостолів в двох ґрупах і так само пророків. Образів буде менше, нїж звичайно, але за то будуть красні. Центральним пунктом иконостасу буде Тайна вечеря. На вимальованє такого образу потребую — каже маляр — найменше рік часу. За все те дасте менї 6.000 зр.
Комітет передовсїм не згодив ся з услівями що-до редукції числа образів, бо се — на гадку комітету — не відповідає приписам обряду, та уважаючи цїну 6.000 зр. за високу, оглянув ся за иншим малярем і зараз єго найшов. Той, довідавшись о тім, що зайшло, критикує то все в свій спосіб, і виграє справу. "По що — каже він — менї архітекта до иконостасу? прецїнь я не будую анї каменицї, анї церкви. Той, що так радив, був видно непрактичним чоловіком та й не розумів нашого обряду, коли хотїв лише чотири празники вималювати. Прецїнь кождий хлопець знає, що в иконостасї має бути 12 празничних образів. Я малював уже кілька иконостасів, а недавно ту в сусїдстві в селї X., в селї Z., і всюди иконостас такій, як приписує обряд." Приходить до згоди — і наш ремісник за 2.000 зр. т. є. за третину цїни робить усе: і намалює три рази тілько образів, нїж тамтой, що хотїв 6.000 зр. Чистий интерес! Комітет дуже рад, що доконав такого великого дїла...
Дальше перейдїм наші рускі интеліґентні доми. О оріґінальних мальовилах нема що й говорити, бо на то серед нинїшних економічних обставин нас ще не стати, але й копій та репродукцій добрих найдемо не много. Мешканя украшують ся у нас по-найбільше лихими олїєдруками або дереворитами.
На поли штуки малярскої ми від часу нашого відродженя починаємо робити доперва перші кроки, коли тимчасом наші сусїди Поляки станули вже в тім взглядї на дуже високім ступени. Артисти-малярі польскі змогли устроїти недавно на виставі в Берлинї осібний віддїл штуки польскої, а дїла Ґротґера, Семирадского і Матейка суть і будуть все окрасою найперших ґалєрій. Центральним огнищем штуки польскої єсть тепер Краків. В послїдних лїтах зачинають малярі осїдати і у Львові, де єсть их тепер досить поважна громадка. Рух той, що, як видимо, йде від заходу на всхід, мусить вплинути користно і на Русь. Нарід рускій має много змислу артистичного, а тим самим і підставу до витвореня питомої штуки. Длятого-ж ми Русини повинні се завчасу пізнати і використати, тим більше, що відносини сприяючі: у Львові громада польских малярів, а в Кракові огнище штуки польскої і школа малярска.
Передовсїм треба би заснувати руске товариство приятелїв штук красних у Львові на взір зєдинених таких польских товариств у Львові і в Кракові, бо тілько в той спосіб можна би усунути згадані на початку анормальні відносини. Проживаючі у Львові малярі певно не відмовлять нам помочи.
Товариство таке удержувало би постійну комісію, котрої задачею було би плеканє малярства реліґійного в той спосіб, що удїляли би своїх указок що-до украшеня церквей в нашім краю. Дїяльність такої комісії була би дуже хосенна, бо украшенє церквей відповідало би вимогам естетичним, артистичним, артисти наші мали би поле до попису, а по-при них вироблялись би і молодші сили.
Дальше товариство се розсилало би щороку своїм членам на премій образи або альбоми, як се чинять товариства польскі, а з часом могло би давати стіпендії здібним молодцям — і в той спосіб підпирати розвій малярства.
Щоби сповнити ті всї задачі, товариство таке мусить від разу мати до розпорядку значнійшій капітал. Такій капітал має літературне тепер товариство "Галицко-руска Матиця", котре від довгих лїт не розвиває майже нїякої дїяльности, а серед змагань, які тепер там истнують, і о розвитку якім-небудь на будучність бесїди бути не може. Длятого товариство се поступило би дуже патріотично, сли би зрозуміло теперішний час і перетворило ся в руске товариство приятелїв штук красних, котре серед днешних обставин мало би всякі услівя до розвитку. Коли Русини — загально взявши — згідно поступають на поли розвою економічного, то тим більше можуть згідно йти на поли штуки. Тут можемо всї, без різницї сторонництв, працювати для добра загалу.
Коли-б остаточно Матиця не хотїла перетворити ся в спосіб висше вказаний, то треба погадати доконче о заснованю нового товариства.
В Самборі д. 10 н. ст. цвітня 1893.
[Дѣло]
13.04.1893