Загадка безсмертя

Юваль Ной Гарарі

Відомий ізраїльський мислитель Юваль Ной Гарарі пояснює, як ми можемо вирішити проблему смерті та чому homo sapiens мусить зникнути з лиця землі

– Ви нещодавно сказали, що смерть є тільки одним із можливих варіантів. Про що йшлося?

– Люди завше прагнули безсмертя. Або принаймні чергових десять чи двадцять років при доброму здоров'ї. Однак вважали, що це неможливо, і смерть сприймалась як метафізичний феномен. Вирішили, що ми вмираємо, бо так вирішив Бог, і нічого з цим не вдасться зробити. Але тепер це змінилося.

– Яким чином?

– Смерть, безумовно, і далі є дуже складною проблемою, але лише технічною проблемою. А наука закладає, що кожна технічна проблема має технічне вирішення. Ми вже не мусимо чекати на Ісуса, щоби подолати смерть. Цим може зайнятися кілька ґіків у лабораторії. Традиційно смерть була завданням священиків і теологів, тепер це переймають інженери. Кілька років тому Google заснував компанію Calico, метою якої є вирішення проблеми смерті. Google розв’язав технічну проблему пошуку в мережі. Може, їм вдасться також вирішити технічну проблему смерті.

– Недавно я розмовляв із письменницею Зеді Сміт, яка – як і мільйони людей на світі – читає ваші книжки. Вона сказала мені, що "проект безсмертя" викликає в неї фізичну огиду. У вас це викликає якісь емоції?

– Треба зрозуміти одне – тут не йдеться про пігулку, яку ковтнеш один раз, а потім живеш мільйон років. У близькому майбутньому сценарій виглядатиме радше так: раз на 10 років ми йдемо до лікарні, проходимо комплексну терапію, в рамках якої не тільки лікуємо хвороби, а й регенеруємо відмираючі тканини, робимо "апґрейд" рук, очей чи мозку. А потім, до нашого наступного візиту, лікарі винаходять цілу серію нових ліків і вдосконалень. Завдяки цьому ми знов втікаємо від смерті на наступні 10 чи 20 років. Коли запитують: "Чи ти хочеш жити мільйон років?" або "Чи ти хочеш бути безсмертним?", більшість людей взагалі не розуміють сенсу питання. У зв'язку з цим відповідають "ні". Але якщо ми питаємо: "Чи ти хочеш жити наступні десять років при доброму здоров'ї?" – то майже кожен відповість "так".

– Перечитував я недавно в черговий раз "Подорожі Гулівера". У цьому романі з'являється народ безсмертних. Винятково понурі і вічно нарікають...

– Ви питаєте, чи це все забезпечить, що люди будуть щасливі й задоволені? Радше ні. Ми сподіваємось, що як тільки подолаємо проблеми старшого віку, суттєво поправимо наші фізичні і розумові можливості, то врешті станемо щасливі. На жаль, не вдасться. Ми можемо подовжити людське життя, можемо знайти, як створювати нові і нові задоволення, але людина реагує завше в той сам спосіб – вона не задоволена. Хоче ще більше. І тому наш вид був настільки ефективним, здобуваючи владу над світом – але ніколи ми не зуміли конвертувати цю більшу владу над світом у щастя. Потуга, яку ми здобудемо в XXI столітті, може, і змінить нас на богів, але це будуть дуже незадоволені боги.

– Коли ж homo sapiens зникне з лиця землі, коли його замінить homo deus?

– Дуже ймовірно, що впродовж двох століть homo sapiens у нинішній версії перестане існувати. Не тому, що нас винищать роботи, як в голлівудському фільмі. Просто тому, що ми будемо використовувати біотехнології, аби створювати нові форми органічного життя. А також інтерфейси, що безпосередньо з'єднають мозок з комп'ютером, створюючи кіборгів. Поступ в ділянці штучного інтелекту, можливо, дозволить нам навіть створити повністю неорганічних істот. Головним продуктом економіки в XXI столітті буде не продовольство, одяг чи автомобілі, а тіло, мозок і розум. Це буде не тільки найбільша революція в історії. Це буде також і найбільша революція в біології від появи життя на Землі.

– Наскільки сильно ця нова людина буде від нас відрізнятися? Чи так само, як неандерталець від homo sapiens?

– Так. Через двісті років на Землі, ймовірно, домінуватиме вид, який відрізнятиметься від нас ще більше, ніж ми відрізняємося від неандертальців чи шимпанзе. Нині нас з неандертальцями чи шимпанзе пов'язує не тільки будова тіла, фізичні ознаки чи розумові здібності, але також і подібний характер. Через двісті років застосування біотехнологій разом із штучним інтелектом може призвести до виникнення рис, які не матимуть нічого спільного із типом гомінідів.

– Люди, які втрачають контакт зі своїм тілом, почуваються цілком розгубленими. Це досвід на межі божевілля. Чому людина мала би відмовитися, наприклад, від власного тіла?

– Це буде поступовий процес. На початках ми збережемо основні людські ознаки з практичних та емоційних міркувань. Неорганічні інструменти будуть лише доповненням. Тому буде все більше людей, схожих на грецькі статуї або голлівудських зірок. Однак у довгостроковій перспективі людське тіло, найімовірніше, втратить свій колишній сенс і привабливість.

– А якщо ми не захочемо такого світу? Чи можна зупинити технологічний прогрес?

– Ні, це просто неможливо. Припустимо, що Сполучені Штати не захочуть створювати кіборгів. Але це не означає, що Китай чи Північна Корея чинитимуть так само. У результаті США скасують це обмеження, щоби не втратити технологічної переваги. Ми не можемо зупинити технології. Ми можемо тільки мати вплив на те, як вона буде використана. Від того, як ми будемо застосовувати нові технології, залежить не тільки майбутнє людства, але навіть майбутнє самого життя. Ми можемо їх використовувати так, щоби створити собі пекло на землі чи рай. Вибір належить нам.

– Чи ми яко людство готові до змін, які ви заповідаєте?

– Всі політичні системи, які ми успадкували після XX віку, переживають велику кризу. Іноді добре функціонують у задоволенні повсякденних потреб, в будівництві доріг, в прибиранні сміття, виплаті зарплати вчителям. Але вони не здатні артикулювати яке-небудь бачення майбутнього. Ніхто – ані з правиці, ані з лівиці – не думає, яким світ буде за тридцять років. Водночас більшість людей відчувають нехіть до радикальних змін і бояться невідомого.

– Може, просто прагнуть стабільності.

– А перш за все – точно окресленої ідентичності, яка надасть сенс їхньому життю. Саме звідси береться ця хвиля ностальгічних політичних візій. Політики в таких різних країнах, як США, Великобританія, Росія, Індія чи Польща, звертаються до давніх – націоналістичних і релігійних – наративів і обіцяють повернення у золотий вік. В моїй країні, Ізраїлі, уряд посилається на Біблію і єврейську традицію, щоб виправдати свої дії. Націоналізм і релігія несуть розраду, бо в простих словах пояснюють, що робиться у світі.

На жаль, ностальгічні фантазії націоналізму і релігії не розв'яжуть жодної з великих проблем XXI віку. Як впоратися зі зміною клімату? Націоналісти просто не вірять у глобальне потепління, бо цю проблему неможливо розв'язати в масштабах держави. Що робити, коли штучний інтелект виштовхне сотні мільйонів людей з ринку праці? Трамп говорив про те, що мексиканці чи китайці забирають роботу, але жодним словом не згадав про те, що роботу забирають роботи. Відповіді на наведені питання неможливо знайти у Біблії чи в іудаїзмі, бо ті, що написали Біблію і створили іудаїзм, не надто знали про глобальне потепління. А ще менше про генетику чи комп'ютери. Реальність XXI віку буває жахливою. Я розумію бажання втекти в різні фантазії, але ми не маємо вибору – мусимо дивитися в обличчя реальності.

– Чи домінуючий після 1989 року ліберальний порядок приречений на загибель? Чи, може, ще якось відродиться?

– Лібералізм у теперішній формі не має шансів на виживання. Але його, очевидно, можна придумати заново, адаптуючи до нової реальності. Лібералізм має велику перевагу над іншими ідеологіями, бо є дуже еластичним і недоґматичним. Він вже пережив кілька циклів кризи і відродження у XX столітті. Пережив три великі виклики: Першу світову війну, фашизм 30-х років і комунізм в 1950-1970 роках. Тому існують вагомі шанси на велике повернення лібералізму, хоч яко історик я завше пам'ятаю про одне – не слід недооцінювати людську глупоту.

– А як ви бачите найближче майбутнє? Ми щойно є перед великим наступом популізму і націоналізму?

– Націоналістично-популістська хвиля має тривожний розмір, але все одно не має надто багато спільного з націоналістичними ексцесами з минулого. Сто років тому європейці вбивали мільйони інших європейців у націоналістичних боях. Нині брекзіт приніс одне політичне вбивство. В XVIII столітті англійці реагували на шотландські прагнення до незалежності, висилаючи війська, які палили міста і мордували населення. Але якщо в 2018 році Шотландія вирішить розлучитися з Великою Британією, то я не очікую, щоб аж так багато людей хотіло би через це когось вбивати або бути вбитим. Справжня небезпека в іншому. Націоналістична хвиля спричинить, що виклики, перед якими ми стоїмо в XXI столітті, неможливо буде вирішити. Бо основні виклики мають глобальну природу. В масштабі одного народу їх неможливо розв'язати.

– Що станеться, коли – як ви заповідаєте – в результаті технологічних змін усе більше люди втрачатимуть роботу?

– Це надзвичайно суттєве питання. Якщо ми нічого не зробимо, людство може поділитися на різні класи – одні повною мірою скористаються технологічною революцією, інші дуже від неї постраждають. В XX столітті рівність була однією з головних цінностей людства. Прецінь можна розповісти цілу історію цього століття, показуючи, як долалися нерівності між расами, класами, етнічними групами. Після закінчення холодної війни люди мали надію, що глобалізація поступово принесе достаток і свободу по всьому світі. Ціле покоління виховалося в дусі цієї обітниці. Тепер виразно видно, що так не сталося. На додаток розвиток техніки може спричинити до того, що все більша частина людей стане непридатною і не зможе від того захиститися. Можна бунтувати проти експлуатації, але важче бунтувати проти непридатності. І це ще не все – розвиток біотехнології спричинить, що людство поділиться також і на біологічні касти. Давніше бідний мав принаймні втіху, що перед лицем смерті він рівний разом із багатим. Тепер і цю втіху йому заберуть. Нові чудесні терапії, про які я раніше говорив, будуть, напевно, дуже дорогими – і цілком недоступними для багатьох людей. Тому суспільство XXI століття може бути відмічене найбільшими в історії нерівностями. Вперше економічна нерівність перекинеться на біологічну нерівність. Вперше вищі класи будуть не тільки значно багатшими за решту, а й житимуть довше. І будуть значно талановитішими завдяки апґрейту мозку.

– Які переваги люди мають над штучним інтелектом? Він не має емпатії, не має почуттів? Наскільки це утруднить його домінування?

– Якщо мова йде про технічні можливості, то я не бачу в довгостроковій перспективі жодної прерогативи, де люди матимуть перевагу над штучним інтелектом. Вже зараз ми віддаємо щораз більше владу алгоритмам. Коли хочеш взяти кредит у банку, то про те, чи ти його дістанеш, найчастіше вирішує алгоритм. Коли думаєш повернути ліворуч чи праворуч, то питаєш Google Maps. Люди при вирішенні багатьох проблем базуються на своїх відчуттях, але комп'ютери можуть це робити зовсім по-іншому. Так само, як літаки літають значно швидше від птахів, хоч не мають пташиних крил. Очевидно, комп'ютери муситимуть дуже добре відчитувати людські емоції, щоб лікувати хвороби (думаю, що зрештою діагностика стане прерогативою комп'ютерів, і професія лікаря буде значною мірою вимирати), ідентифікувати терористів, вибирати нам друзів або керувати транспортним засобом, що пересувається по вулиці, повній пішоходів. Але щоб відчитувати ці емоції, вони зовсім не мусять їх відчувати. В найближчі десятиліття біометричні датчики стануть повсюдними. А під'єднаний до них комп'ютер зможе аналізувати не тільки наш вираз обличчя чи тон голосу, але також і те, що робиться в нашому тілі. Штучний інтелект визначить, чи ти відчуваєш гнів, смуток і кохання, значно точніше за психолога або лікаря.

– У своїй книжці ви заповідаєте пришестя технорелігії без бога. Що б мало визначати її успіх?

– Думаю, що нині найцікавішим з релігійної точки зору місцем є не Близький Схід, а Кремнієва долина. Інженери Google, Facebook, Apple і Microsoft творять щось значно більше, за нові алгоритми чи аплікації. Творять наступну хвилю універсальній релігії. Технорелігія сповнятиме обіцянки, на яких базувалась давні віри: обіцянки щастя, справедливості, достатку чи вічного життя. Але тут, на землі, і за допомогою технології, а не після смерті за допомогою надприродних істот.

– Ми вже бачили одну таку технорелігію: соціалізм. Не занадто справдилася.

– Це правда, але цього разу інструменти будуть значно досконалішими: не пара, електрика і потяги, а біотехнологія і алгоритми. "Датаізм" обіцяє величезну владу. І тому може стати надзвичайно популярним.

– Людство має щораз більшу владу над світом. До чого воно повинне прагнути?

– Зрозуміти правду про нас самих. Перш ніж ми знищимо світ у гонитві за нашими фантазіями.

Розмовляв Мацєй Новицький

Юваль Ной Гарарі (1976 р.н.) – ізраїльський історик, філософ, професор історичного факультету Єврейського університету в Єрусалимі. Один із найважливіших мислителів XXI століття. Його книжку "Sapiens. Від тварин до богів" 2014 року перекладено на близько сорока мов, вона стала бестселером у багатьох країнах. "Homo deus. Коротка історія майбутнього", наступний міжнародний бестселер Гарарі, описує найбільші виклики людству в XXI столітті.