В рядах науки і письменства.
Придивляючись ближче до культурної діяльности українських збігців зі сxiдно-українських земель в останньому чвертьстолітті мoжна спостерігти, що вони в порівнянні з еміґрантами інших народів, майже нічого не створили специфічно-еміґрантського, відірваного від загального культурного життя. Це явище можна пояснити хіба тим, що українські збігці були відгороджені китайським муром від своєї батьківщини — проте вони мали зв'язок з рідними західно-українськими землями, і їх праця сильними струмиками вливалася до загально-українського культурного річища цих земель, поширюючи і пожвавлюючи його течію. Це в однаковий мірі стосується і до науки і прикладного знання, і до мистецтва, зокрема до літератури, що виявилося насамперед у співробітництві утікачів у наукових, культурно-просвітніх, технічних, господарських виданнях, у різних альманахах, календарях та інших пресових органах Галичини, Буковини і Закарпаття.
В останніх десятиліттях із західно-українських землях виходило дуже мало періодичних публікацій, в яких не співробітничали б автори зі східно-українських земель. Бібліографія праць української еміграції в тих публікаціях заняла б надто багато місця, тому згадаємо бодай деякі органи, в яких вони співробітничали. Це були "Записки НТШ", "Життя й Знання", Літопис Червоної Калини", "Записки ЧСВВ", "Дзвони", "Шлях виховання і навчання", "Учительське Слово", "Українська Музика", "Лікарський Вістник", "Життя й Право", "Технічні Вісті" та інші видання, часописи і журнали: "Батьківщина", "Вогні", "Дажбог", "Дзвіночок", "Діло", "Новий Час", "Наш Прапор", "Назустріч", "Українські Вісті", "Жінка", "Жіноча Доля", "Світ Молоді", "Дніпро", "Жіноча Воля", "Мистецтво", "Напередодні", "Обрії", "Нова Хата", "Нові Шляхи", "Світ Дитини", "Сокільські Вісті", "Хліборобський Шлях" та багато інших. На Буковині — "Рідний Край", "Час", "Ластівка", "Самостійна Думка", "Хліборобське Слово" тощо. На Закарпатті — "Свобода", "Пробоєм", "Нова Україна", "Світло", "Земля і Воля", "Українське Слово", "Народна Сила" та інші.
Деякі органи на західно-українських землях були фактично Й засновані та ведені силами утікачів. Для прикладу доволі пригадати: "Літературно-Науковий Вістник" і "Вістник" Д. Донцова, його "Квартальник", також давнішу "Заграву", "За Україну", "календар-альманах "Дніпро" та інші. Серед співробітників цієї першої Української Загальної Енциклопедії, зокрема в півтомі "Україна" працювало зверх 60 культурних діячів було з рядів української еміграції.
З давніших наддніпрянців у Львові працює від 1909 р. визначний співробітник Союзу Визволення України, видатний науковий діяч і бібліофіл В. Дорошенко. Крім праці в бібліотеці НТШ він співробітничав у багатьох органах, редагував "Дніпро", публікував бібліографію і праці з літературознавства, а спеціяльно з Шевченкознавства тощо. З 1922 р. у Львові працював у складі професорів і в Кураторії високих українських шкіл, у "Просвіті", в Науковому Т-ві ім. Шевченка — кол. заступник губ. комісаря Буковини — Михайло Корчинський. В 1935 р. вийшла у Львові його книга про "Кооперативне Право" (помер 7 жовтня 1937 р.) — У "Літературно-Науковому Вістнику", в календарі "Дніпро" та в інших галицьких виданнях співробітничав аж до своєї смерти Ю. Магалевський. 27 травня 1936 р. у Львові помер учасник бою під Крутами Ігор Лоський, що працював від 1932 р. як педагог і співробітник різних галицько-українських видань.
З письменників-наддніпрянців у Львові працював М. Вороний, Клим Поліщук, що видав тут свою повість "Світ червоний", збірку новель "Безмежність" та писав "Трилоґію українського визволення". Письменниця Галина Орлівна виготовила у Львові до друку третю книжку новель п. н. "Жага життя". У Винниках коло Львова помер 13 листопада 1923 р. український письменник Іван Липа. Дуже плідною була в Галичині літературна продукція кол. Калішського "Веселківця" Івана Зубенка, що писав повісті, романи, та драматичні твори. Зубенко траґічно скінчив своє життя в Коломиї 21 серпня 1940 р.
В оглядах письменства Західної України двох останніх десятиліть, крім названих уже осіб, можна зустріти ще й імена таких письменників, братів зі Сходу, що їхні твори публіковано найбільше в галицьких літературних виданнях: М. Асканича, Б. Гомзина, Ю. Дарагана, Ф. Дудка, Ю. Клена, Н. Королевої, Ю. Косача, А. Крижанівського, О. Латуринської, Ю. Липи, В. Лисянського, Н. Лівицької-Холодної, Г. Мазуренкової, Є. Маланюка, Ф. Мелешка, Л. Moceндза, І. Наріжної, М. Oбiдного, О. Олеся, О. Ольжича, Р. Печеніга, С. Риндика, У. Самчука, О. Стефановича, О. Черкасенка, М. Чирського та богато інших.
Подібне явище бачимо і в науковому житті Галичини. І тут також значна кількість і особистого складу науковців і виявленої в останній час праці належала саме діячам знад Дніпра. Так напр. тільки в списках дійсних членів Наукового Товариства ім. Шевченка знаходимо коло 40 осіб, що перебували або й далі перебувають на еміграції. В різних галицьких наукових виданнях оголошено багато праць дослідників-емігрантів. Також у складі українського тайного університету у Львові були професори наддніпрянці.
В українських виданнях на Буковині з письменників-наддніпрянців працювали — І. Гаврилюк, Д. Геродот, Б. Гомзин, В. Королів-Старий, С. Черкасенко, М. Галін та інші.
На Закарпатті особливо визначилася своєю працею на літературному полі відома діячка-письменниця з Галичини, Марія Підгірянка (Домбровська), що тут учителювала аж до 1930 р., коли її влада виселила за межі кол. ЧСР. Твори Підгірянки появилися в різних тамошніх часописах як "Пчілка", "Віночок", а також виходили окремими збірниками. Участь українських утікачів у літературному житті Закарпаття здійснювалася в спосіб публікації творів еміграційних авторів у карпато-українських органах. Таких авторів за останнє двадцятиліття було багато. Дехто з них, як напр., С. Черкасенко або В. Бірчак і самі довший час перебували або постійно працювали на Закарпатті.
В різних карпато-українських виданнях публікували свої твори, крім згаданих уже, ще й — О. Олесь, С. Русова, В. О’Коннор-Вілінська, С. Сірополко, І. Бочковський, М. Литвицький, С. Шелухин, А. Животко, Б. Мартович, В. Королів-Старий, М. Боровський, Т. Павліченко, Ю. Сірий, В. Куриленко та інші. Видавничу працю виконували — П. Кукурудза, Ю. Сірий.
При співредакторстві учителя-наддніпрянця М. Храпка в 1936 р. в Севлюші вийшов "Альманах підкарпато-українських письменників".
Але цей перегляд літературної праці українських утікачів на Закарпатті далеко не повний. З огляду на формальні моменти, що перешкоджали авторам-емігрантам видавати свої твори під власними іменами, значну кількість їx праць було видано на Закарпатті під іменами місцевих людей, або під іменами приїжджих чеських громадян.
[Краківські вісті]
06.04.1943