Історія Чернівців у картинах

“Чернівці / Czernowitz” – так називається художній альбом на 360 сторінок, де зібрані роботи художників, які малювали місто над Прутом впродовж 200 років.

Про історію Чернівців багато написано, але так само місто й малювали. На презентації альбому мер Чернівців Олексій Каспрук сказав: “Міська програма підтримки книговидання імені Бургомістра Антона Кохановського підтримує багато проектів. Переважно це художні твори. Читаючи їх, ми у своїй уяві малюємо Чернівці. А цей альбом нам не розказує, а показує місто”.

Ця книжка – унікальна, бо в ній зібрані роботи художників із цілого світу, художників,  які малювали Чернівці ще на початку XIX століття, і тих, які зараз живуть у місті. Особливою родзинкою видання є ексізи резиденції буковинських митрополитів, які робив сам чеський архітектор ції споруди – Йозеф Главка.

Роботи Йозефа Главки у книзі.

Митці малювали все: панораму міста,  його вулички, площі, храми, події у місті… Їхні роботи й увійшли в перше видання з іконографії міського пейзажу Чернівців. 360 сторінок, 313 репродукцій художніх творів, 120 художників, які творили у Чернівцях і малювали Чернівці впродовж  200 років. Над виданням працювали мистецтвознавець, багаторічний директор Чернівецького художнього музею Тетяна Дугаєва й історик, дослідник Чернівців  Сергій Осачук. Книга побачила світ у “Видавництві 21”, тексти у ній українською та німецькою мовами. Як кажуть упорядники, книга для тих, хто любить це місто. Тексти в альбомі подані не лише українською, а й німецькою, оскільки 80% туристів, які відвідують Чернівці, приїздять із Австрії та Німеччини.

Той, хто візьме книгу до рук і гортатиме її сторінки, побачить місто впродовж двох століть. А головне, побачить, яким воно було і як змінювалося. Ось, наприклад, робота художника Шубірса “Вид на Чернівці з півночі” 1840 року, де видніються звичайні хатини.

Антон Ріттер фон Борковський (роки творчої активності 1830–1850-ті). "Чернівці. Площа Ринок" (близько 1854 року, папір, олівець)

А це  робота Антона Ріттера фон Борковського, де він зобразив чернівецьку площу Ринок у 1854 році. На ній ще стоїть скульптурна композиція "Пієта".

Франц Ксаверій Кнапп (1809–1883) "Кафедральний собор у Чернівцях" (1860-ті рр.), акварель.

А це вже Франц Ксаверій Кнапп, він намалював  Святодухівський кафедральний собор 1860 року, поруч проїздить бричка, вершник на коні, прогулюються чернівчани.

Цей же художник зобразив купальню в Народному саду (зараз це парк імені Т.Шевченка, а про купальню навіть мало хто пам’ятає).

Франц Ксаверій Кнапп (1809–1883) "Пожежа в Чернівцях 21 серпня 1859 року" (1859), папір, кольорова літографія.

Цей же художник намалював картину “Водохреща біля Турецької криниці” (цікаво, що цю традицію відновили кілька років тому) та картину “Пожежа у Чернівцях 21 серпня 1859 року”.

Леон Копельман (1904–1982) "Чернівці. Єзуїтський костел у Чернівцях" (вигляд від сучасної вулиці О.Поповича, 1968), папір, фломастер.

А ось уже Чернівці 1968 року. Художник Леон Копельман зобразив вулицю Леніна (що тепер Головна) і єзуїтський костел Найсвятішого Серця Ісуса тих років.

А це вже залізничний вокзал і панорама Чернівців Євгена Удіна. На іншій картині – радянські автівки і радянські Чернівці у роботі Рудольфа Лекалова “Чернівці, новобудови”.

Станіслав Іванчишин (1925 р. н.) "Чернівці. Центральна площа" (1980-ті рр.), папір, кольоровий лінорит, білила.

А ось радянська Центральна площа 1980 року на картині Станіслава Іванчишина, де вже замість "Пієти" – пам’ятник Леніну.

Марина Рибачук (1964 р. н.) "Осінній день. Чернівці" (2017), полотно, олія.

А це ось прекрасні чернівецькі пейзажі сучасної чернівецької художниці Марини Рибачук, один із них – “Осінній день. Чернівці”...

Мер Чернівців Олексій Каспрук і посол Австрії в Україні Герміне Поппеллер на презентації альбому.

«У цьому альбомі дуже важливо дійсно спостерігати за тим, як розвивалося місто. А ще важливіше, які почуття наповнювали митців, як місто надихало їх на творчість. Адже одна річ, коли ти приїжджаєш сюди, захоплюєшся містом, а зовсім інша, коли ти живеш тут і створюєш його характер”, - сказала на презентації художнього альбому “Чернівці / Czernowitz” Герміне Поппеллер, посол Австрії в Україні.

Мистецькі роботи, які представлені в альбомі, можна сказати, збиралися по всьому світу. Адже у Чернівцях зберігається лише невелика частина цих шедеврів. Оригінали робіт, які представлені у альбомі, зберігаються у Чернівецькому  художньому музею, у закордонних музеях, у приватних збірках художників. А сама географія  митців надзвичайно широка – це художники з різних міст України, а також з Австрії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Чехії, Румунії, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, США та Японії.

У виданні немає текстів, окрім вступу. Весь альбом – у картинах, під кожною підпис: назва роботи, художник і коли робота була створена. Одна з упорядників, Тетяна Дугаєва, у своїй статті знайомить читачів з історією міського пейзажу, зупиняється на постаттях художників, які малювали місто, акцентує увагу, що саме у місті малювали митці.

- Нічого складного у моїй праці над альбомом не було, – розповів на презентації інший упорядник, Сергій Осачук. – В історії з цієї книгою треба було, образно кажучи, лише диригента, який би зібрав разом те, що вже є. Тому цей альбом – це симфонія любові до Чернівців. Коли в мене народилася ідею втілити у життя такий проект, відразу ідеєю поділився з пані Інною Кіцул, директором Художнього музею. Відтак ішов до наших художників, запитував у них дозволу на репродукцію. Звісно, представлені у альбомі картини про Чернівці – це далеко не всі роботи, які є на тему міста. Отримати художні твори не завжди легко. Наприклад, європейські музеї давали згоду на репродуктивне відтворення роботи, але за певну плату. Дуже цінними в альбомі є ексізи резиденції буковинських митрополитів, які робив сам архітектор Йозеф Главка. Вони збергіаються в Празькому технічному музеї, і щоби отримати репродукцію оригіналів, необхідно було заплатити 600 євро. Але хіба можна було від такого відмовитися? Тим більше я знав, що це буде світова прем’єра, бо досі ці твори Главки ніде не публікувалися. 

Йозеф Главка (1831–1908) "Митрополичий корпус. Резиденція буковинських митрополитів у Чернівцях" (1867), папір, акварель

Взагалі, важко назвати митців, які жили у Чернівцях і не малювали це місто. Однак перші чернівецькі пейзажі, як стверджують фахівці, були створені заїжджими майстрами на початку ХІХ століття. Німецький картограф Едуард фон Ґрайпель зобразив панорамний вигляд місцевості понад Прутом. А львівський художник, випускник Віденської академії Антон Ланґе намалював «Вид міста Чернівці з наплавним мостом через Прут» (приблизно 1810 рік).

Франц Ксаверій Кнапп (1809–1883) "Вулиця Головна в Чернівцях" (близько 1860 року), папір, кольорова літографія.

А коли у центрі Чернівців постала ратуша, вже місцеві художники – Антон Ріттер фон Борковський, Йоган Рібауер – зображували місто з центром життя на площі Ринок. Інший живописець, Франц Ксаверій Кнапп, зображує сюжетні сцени на ринковій площі, на вулицях міста, біля храмів.

Йозеф Главка (1831–1908) "Інтер’єр Синодальної (Мармурової) зали. Резиденція буковинських митрополитів у Чернівцях" (1867), папір, акварель.

Резиденція буковинських митрополитів (нині головні корпуси Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича) впродовж дуже багатьох років поставала на полотнах художників Йогана Кірхнера, Августи Кохановської, Рудольфа Бернта, Юліуса Гельцеля, Євгена Максимовича, Ріккардо Ріґетті, Леона Копельмана.  Але найпершим, можна припускати, зобразив її сам Йозеф Главка. Архітектор залишив серію акварельних творів із зображенням майбутньої резиденції буковинських митрополитів: «Семінарський корпус із церквою Трьох Святителів», «Митрополичий корпус», «Інтер’єр Синодальної (Мармурової) зали», «Каплиця Св. Іоана Сучавського та монастирський корпус». Дуже цікаво розглядати в альбомі ці твори та порівнювати з теперішнім виглядом резиденції. В ті часи резиденцією, як видно на картинах, прогулювалися духовні особи, а біля корпусів видно ще незабудовану територію.

Митці передавали на полотні й урочисті події, які відбувались у Чернівцях. Наприклад, робота Вінсента Кацлера «Святкові заходи в Чернівцях» (на честь відкриття пам’ятника Австрії на площі Австрії, тепер Соборній) і Йогана Рібавера «Святкова хода-парад з нагоди подвійного свята 4 жовтня 1875 року» (на Центральній площі, де проводилося святкування 100-річчя приєднання Буковини до Австрії та з нагоди заснування Чернівецького університету).

- У мирні довоєнні часи Центральна площа традиційно була улюбленим місцем для прогулянок та ділових зустрічей, - зазначає мистецтвознавець Тетяна Дугаєва. – Вслід за творами кінця ХІХ століття зображення цього мотиву чернівецького краєвиду митцями пізніших років також несли в собі характерні ознаки міської культури. Зовнішній вигляд мешканців, прояви їхньої поведінки в спілкуванні, жести та манери залюбки подавалися художниками. Розлогу розповідь про це надає нам чернівецький живописець Бертольд Клінгофер («Чернівці. Центральна площа», 1911). Від 1920–1930-х років інтерес до урбаністичних мотивів з докладною увагою до чернівчан ставав дедалі відчутнішим. Наприклад, завдяки творчості І.Шерфа, Я.Айзеншера, Р.Ріґетті, К.Ольшевського ми більше дізнаємося про неповторність тієї атмосфери, яка вирізняла життя різних прошарків населення міста. Одною з улюблених була тема ринків. У цих композиціях митці розгортали сцени, в яких легко читається розмаїтість етнічного складу, що була характерною для населення Чернівців. Закоханий у стрімку круговерть велелюддя, розповідає про колоритну чернівецьку публіку в серії міських композицій і Оскар Ласке. На звучанні чернівецького міського пейзажу тривожною луною відбилися події Другої світової війни, початок яких відтворений у малюнку сучасника цих драматичних подій Еда Арно «Темпль у вогні». Втім, драматична круговерть історії внесла подальші зміни в краєвид міста. Через два роки постало полотно «Вхід Червоної Армії до Чернівців». Його створив місцевий художник Корнелій Дзержик. Цей міський пейзаж став одним із перших творів воєнно-історичної скерованості наступного періоду, сповнених радянської патетики. Тим часом протягом 1940-х років урбаністичну тему активно продовжував Леон Копельман. Прикметно, що деякі зображені ним споруди, які були в Чернівцях до війни, вже неможливо побачити. Серед них, наприклад, Лютеранська церква. Урбаністична творчість художників часів соцреалізму дедалі ставала відчутним виявом політизованої сучасності. Це й пояснює їхню особливу увагу протягом 1960-х до таких тем, як індустріальний пейзаж, мотиви новобудов та відпочинку трударів.

Сьогодні сучасні Чернівці на полотно переносять художники, яких щодня можна бачити у місті. Це і Орест Криворучко, і Рудольф Лекалов, і Сергій Колісник, і Іван Балан,  і Олександр Гармидер, і Олег Любківський. Їхні роботи відомі також далеко за межами міста.

Один із упорядників книги – історик Сергій Осачук.

- Дуже цікавими є і долі самих художників, представлених у альбомі, - додає Сергій Осачук. – Але це вже, певно, може бути темою іншої книги. Наприклад, художник Борковський. Він був одним із пропагандистів фортепіанної музики у Чернівцях. Був батьком відомого архітектора, який прославився у Відні, – Карла Борковського, який  збудував у Відні цілий квартал, і його іменем названа одна з вулиць у столиці Австрії. І ось цей Борковський, який малював, молодим офіцером запасу австрійської армії у 1809 році брав участь у наполеонівських війнах. Франц Ксаверій Кнапп теж був із Австрії, залишив низку прекрасних акварельних робіт. Якщо ми перестрибнемо у XX століття, то слід згадати Леона Копельмана, який найбільше вразив мене своєю графічною роботою на тему міської панорами. Долі чернівецьких художників після війни – хто приїжджав сюди, хтось виривався з цього радянського рабства. Найбільш емоційними для мене (як доля,  так і  роботи) є постать  нашого сучасника Олександра Вайсмана (такий свого роду чернівецький Шагал). Він зображує тему еміграції – прощання і покидання цього міста назавжди тими чернівецькими євреями, які виїжджали звідси у 1970-1980-х роках.  І коли ось так заглиблюєшся у життя людей, які малювали історію Чернівців, цей альбом “Чернівці / Czernowitz”  стає таким своєрідним філософсько-історичним трактатом.

Олександр Вайсман (1967 р. н.). "Чернівці – Ізраїль. Пункт відправлення" (із серії “Коли я повернуся…”, 1998), папір, чорнило, акварель.

Світлини авторки, Степана Карачка та надані “Видавництовм 21”  .