Вчені з Іллінойського університету створили комп'ютерну модель океанського хижака, яка поводиться майже так само, як живий організм. Віртуальна істота Cyberslug (дослівно: кіберслизняк) реагує на їжу та представників свого виду достеменно наче жива тварина — морський слизень Pleurobranchaea californica.
Морський слизняк Pleurobranchaea californica, чию поведінку науковці майже точно відтворили у віртуальній симуляції.
На відміну від більшості істот на основі АІ, кібеслизняк має просту самосвідомість, — розповідає професор молекулярної біології Іллінойського університету Ранор Джілетт. Разом із розробником програмного забезпечення Міхаїлом Волошиним Джілетт є одним із творців віртуальної істоти.
“У випадку Cyberslug самосвідомість означає те, що він транслює свою мотивацію і спогади у сприйняття зовнішнього світу та реагує на інформацію на основі того, як вона змушує його почуватися”, — каже Джілетт. Наприклад, кіберслизняк знає, коли він голодний. Він також здатний навчатися, які з видів віртуальної їжі поживні, а яких варто уникати.
Коли морські слизняки зустрічають іншу істоту, вони зазвичай обирають один із трьох варіантів поведінки — з’їсти, спарюватись або втікати. Щоби прийняти рішення, вони повинні поєднати інформацію про свій внутрішній стан (“Чи я голодний?”) з інформацією про об’єкт (“Як він пахне?”) та минулі зустрічі з ним (“Чи ця штука на мене не нападала минулого разу?”).
“Їхня відповідь за визначенням — це уникання. Але голод у парі з навчанням формує їхній “збудливий стан”, і якщо він достатньо високий, слизняк нападатиме”, — розповідає Джілетт. Якщо P. californica дуже голодний, він нападатиме навіть усупереч больовому подразнику. Якщо ж тварина сита, вона уникатиме навіть апетитного подразника. Кіберслизняк поводиться точно так само.
У своєму попередньому дослідженні Джілетт та його колеги вивчили аж до окремих нейронів нейрофізіологічну мережу морських слизняків, яка дозволяє їм орієнтуватись у природному середовищі. В своїй комп’ютерній симуляції вони застосували складні алгоритми, які дозволяють симулювати та зважувати конкурентні цілі слизняка (з’їсти чи втікати?). Якщо слизняк достатньо наситився, він уникає навколишніх істот і перебуватиме у більшій безпеці. Але голод змушує його покинути комфортний стан і вирушити на пошуки їжі.
“Ми створили комп’ютерну модель, яка дуже нагадує примітивний мозок наших далеких предків. Тепер ми хочемо додати до нього нові мережі, щоби навчитися симулювати соціальність і когнітивні здібності”, — розповідають творці Cyberslug.
Virtual predator is 'self-aware', behaves like living counterpart
ScienceDaily, 01/03/2018
Зреферував Є. Л.
11.03.2018