Прогулюючись пляжем, австралійка виявила пляшкову пошту, якій 132 роки – одна з найстаріших у світі. У море скляну пляшку вкинули влітку 1886 року з німецького дослідницького човна – вона мала б допомогти досліджувати морські течії Індійського океану. Проте знайшли пляшку тільки тепер – у дорозі вона пробула так довго, як жодна інша пляшкова пошта.
Пляшкова пошта з 1886 року. Зображення: Kym Illman.
Сьогодні пляшкова пошта асоціюється з затонулими кораблями або забавкою під час відпустки. Проте на зорі морських досліджень науковці використовували такі скляні пляшки і для того, щоби досліджувати морські течії.
Перші дослідження з залученням так званих «пляшок течій» почалися 1786 року. Кожна з таких пляшок містила записку, на якій вказували час і географічні координати пункту її відправлення. А також зазначали, куди її потрібно відправити тому, хто знайде.
У Німеччині 1887 року почалися систематичні дослідницькі програми з такими «пляшками течій». Німецька морська обсерваторія (Die Deutsche Seewarte) зобов’язувала кожне судно, яке вирушало в дорогу, кидати в море на своєму шляху чимало таких пляшок. До 1933 року тисячі «послань» плавали світовим океаном.
12 червня 1886 року на півдні Індійського океану за борт німецького корабля «Паула» матроси кинули одну з таких пляшок. Корабель тоді плив з Кардіффа в британському Вельсі до Макасара, що в сучасній Індонезії. За дорученням Німецької морської обсерваторії моряки повинні були кинути в води Індійського океану кілька пляшок з записками, і в такий спосіб дослідити течії цієї ділянки моря.
Запис у бортовому журналі: «Пляшка з запискою – за бортом». Фото: Deutscher Wetterdienst.
Перш ніж викинути пляшку, капітан «Паули» записав координати «32° 49'' південної широти і 105° 25'' східної довготи – це відповідає місцю, що розташоване приблизно за 900 морських миль на захід від австралійського узбережжя. У метеорологічному бортовому журналі пообіді зазначили: «Пляшка з запискою – за бортом». Як довго вона мала бути в дорозі, не згадували ні капітан, ні науковці обсерваторії.
21 січня 2018 року австралійка Тоня Ільман (Tonya Illman) гуляла з подругою пляжем Вейдж-Айленда, що в Західній Австралії. Дорогою назад вони помітили стару, до половини поховану в піску пляшку. «Я її підняла, бо подумала, що вона буде гарно виглядати в мене вдома», – сказала Ільман.
Проте коли з пляшки висипали пісок, помітили, що всередині щось є. Це виявилося старанно загорнутим куском паперу, зв’язаним шнурком – тобто пляшковою поштою.
Коли Ільман розгорнула папір, помітила сильно вицвілі рештки тексту. «Я змогла розібрати вказану дату "12 червня", але рік було складно розшифрувати», – розповіла партнер Тоні Кім Ільман (Kym Illman). Та з допомогою дослідників Музею Західної Австралії, що в місті Перт, рік розшифрували – 1886.
Тобто пляшка була в дорозі 131 рік і 223 дні – довше, ніж будь-яка інша відома пляшкова пошта. Яким шляхом вона йшла від «Паули» до узбережжя Західної Австралії, тепер вже з’ясувати неможливо. Але це дотепер єдина пляшка, яку знайшли на австралійському узбережжі, повідомила Ільман.
Із тисяч послань у пляшках Німецької морської обсерваторії віднайшли менше 10% – решта втрачена. Останню з цих старих пляшок виявили 1934 року на данському узбережжі. Збирають й оберігають усі пляшкові послання в Федеральній агенції судноплавства та гідравліки (Federal Maritime and Hydrographic Agency of Germany) в Гамбургу. У ній зберігається приблизно 660 віднайдених листів – це, ймовірно, найбільша колекція пляшкової пошти у світі.
«Знахідка засвідчує, якими простими, проте ефективними методами почалися дослідження океану. Сьогодні не обходиться без супутників, – прокоментував відкриття Ґергард Адріан (Gerhard Adrian), президент Німецької метеорологічної служби. – Та попри весь розвиток, дані, зібрані в той час, – справжній скарб. Вони служать кліматичним дослідженням, а збережені метеорологічні журнали кораблів містять цінну інформацію і для інших галузей науки».
У майбутньому пляшку та її вміст разом із детальною інформацією про її історію виставлять у Музеї Західної Австралії в Перті.
Flaschenpost war 132 Jahre unterwegs
Bundesamt für Seeschifffahrt und Hydrographie (BSH) , 08.03.2018
Зреферувала С. К.
10.03.2018