котрий — як уже відомо нашим читателям — випав так величаво, заколов дуже ворогів руского народу, а спонуканий тою колькою скрегіт зубів відозвав ся вчера в консервативно-католицко-польскім Przegląd-i. Дневник той, використовуючи скандал, викликаний купкою молодежи, затроєної аґітацією москвофільскою, пописав на той темат брехнї і допустив ся грубих напастей на комітет ювілейний, а передовсїм на проф. Волод. Шухевича, котрий дуже богато причинив ся до світлої удачі вечера. Перегляньмо ті брехнї і напасти:
На початку Przegląd каже: "...На жаль, завдяки аґітаціям москвофільским, нетактови [?] і злій воли [?!] комітету устроюючого той вечерок, він перемінив ся на велику демонстрацію против св. отця і митрополита Сембратовича. Вихованцї рускої бурси [якої?], ученики рускої ґімназії [лож] і рускі академики [які?] уставивши ся в сїнях [лож] будинку і на сходах [лож] повитали достойного князя рускої церкви криками "Pereat!" Серед ряду молодиків, виючих то "Pereat" мусїв о. митрополит переходити через сходи аж до салї, а на жаль, нїгде не знайшов ся нї один комітетовий, котрий би прпвернув порядок". [Все те лож.] Дальше Przegląd каже, що в сали підчас відчиту проф. Шараневича "на заповнених щільно ґaлєpiяx відозвали ся голоси: Тучапи! Тучапи!" [Також лож, бо лиш на одній ґалерії відозвав ся один голос.] Дальше Przegląd напастує комітет ювілейний головно проф. В. Шухевича, думаючи, що він був головою комітету. "На однім из засїдань постановлено — каже — не запрошувати священиків утїкших з Холмщини. В першій лінії виключено о. Бобровича, потім постановлено не запрошувати завідателя гр.-кат. парохії св. Петра і Павла, думаючи, що ним єсть холмчук О. Крипякевич, як і пароха св. Пятниць також холмчука о. Василевского. Не досить того. Ще видатнїйше замаркував комітет на вечерку свою нехіть до холмчуків, тих правдивих мучеників за вірність гр.-кат. церкві. о. Василевскій, хоч не дістав запрошеня від комітету, прийшов на вечерок, бо дістав запрошенє від о. митрополита. Однак коли з тим запрошенєм увійшов до салї і хотїв заняти місце призначене для гонораціорів, проф. Шухевич не хотїв єму того місця визначити. Нїчо не помогло пояснюванє о. Василевского, що має запрошенє від о. митрополита; проф. Шухевич відповів, що о. митрополит нїчо не має тут рядити, отже о. Василевскій мусїв опустити салю. Так комітет не запрошував на вечерок честних [zacnych] священиків холмских, але запросив радикалів, москвофілів і инших bezwyznaniowców ruskich, щоби робили демонстрацію о. митрополитови і криками заколочували хід вечерка. Вчерашні пригоди характеризують найлучше: якою-то вірностію відзначує ся більшість нapoдoвцїв для своєї церкви, своїх князїв церкви і столицї святої. Бо проф. Шухевич єсть стовпом сторонництва народовцїв, а в комітетї засїдали рівно-ж самі народовцї, бо москвофіли були бодай щирі і від початку усунули ся від участи в торжестві ювілейнім."
Кілько у всїм тім правди, побачать наші читателї из спростованя, яке проф. В. Шухевич доручив нинї Przegląd-ови. Спростованє то звучить дословно:
"Світла Редакціє!
На основі §.19 закона прасового прошу о уміщенє слїдуючого спростованя:
В відповіди на заміти починені менї в Хроніцї 42 н-ру Przegląd-y з д. 21 лютого с. р. "Rusini-a jubileusz" заявляю:
Неправда, мов-би крики "Pereat" виходили "від молодежи уставленої в сїнях будинку і на сходах", бо крики ті дали ся чути з подвіря "Народного Дому", котре за-для браку брами з того боку було сосниною і коцами відгороджене від головних сїней, де наглядали за порядком два жовнїри поліційні і стражник поліції. З причини тої штучної перегороди они й не могли схопити ексцедентів.
Неправда, мов-би "зі щільно переповнених ґалєрій відозвали ся голоси: Тучапи! Тучапи!" — бо то був єдиний голос одного пана, котрого зараз вислїджено, а котрий неправно вдер ся в двері ґалєрії.
Неправда, мов-би на однім из засїдань комітету постановлено не запрошувати на вечерок священиків утїкших з Холмщини. Така ухвала запала лише що-до особи о. Бобровича, позаяк комітет мав пересвідченє, що з причини напастей на Єго Ексц. о. митрополита, які були свого часу міщені в редаґованій о. Бобровичем "Руси", а кромі того і з инших причин личність тая не буде мило бачена на вечерку устроюванім під протекторатом Є. Е. о. митрополита. Коли-ж Є. Е. о. митрополит, довідавшись о тій ухвалї комітету, сам вислав о. Бобровичеви свій білєт з запрошенєм, о. Бобрович з запрошеня того не скористав.
Неправда мов-би то постановлено не запрошувати завідателя парохії св. Петра і Павла, а найвимовнїйше свідчить о тім се, що о. адміністратор був на вечерку разом з женою.
Неправда, мов-би о. Василевскій не був запрошений. Навпаки, дістав запрошенє, як мене о тім запевнили уста високого достойника церкви. Але о. Василевскій не постарав ся о білєт вступу, як того жадало запрошенє. Що холмских священиків не поминено, свідчить о тім факт, що кромі о. Василевского запрошено о. Панасиньского з Кульпаркова і він з запрошеня в відповідний спосіб скористав та й був на вечерку.
Неправда, мов-би я не хотїв о. Василевскому визначити місця на сали, бо я анї секунди не був на сали, маючи з порученя комітету повнити обовязок приниманя гостей на вступі. Правда, о. Василевскій удавав ся до мене, але в дверех входових, з жаданєм, щоби визначити єму місце. Я заявив єму, що повинен був, після вимоги запрошеня, постаратись о білєт а як не постарав ся, то я готов казати внести єму крісло, щоби міг сїсти. Коли-ж о. Василевскій моєї услуги приняти не хотїв, я упросив Вп. о. сов. А. Тороньского, щоби він заявив єму мою охоту до услуги. Але о. Василевскій не хотїв приняти також предложеня о. Тороньского і остентаційно вийшов из салї.
Неправда, мов-би я на заявленє о. Василевского, що має запрошенє від Є. Е. митрополита, відповів, що о. митрополит нїчого не має тут рядити. Я заявив лише, що само запрошенє, навіть від о. митрополита, ще не уповажнює засїдати межи гонораціорів, бо Є. Е. митрополит запросив своїми картами не лише cпpaвдїшниx достойників, але й многих инших, між ними н. пр., як сказано висше, і о. Бобровича, котрого прецїнь за достойника ще не узнано.
Неправда, мов-би комітет не запрошував zacnych священиків холмских, але радикалів, москвофілів і инших "bezwyznaniowców ruskich", бо комітет постановив запросити поперед всего всїх Русинів, котрі належать до якогось товариства руского а не виступали против церкви католицкої. Сим хотїв комітет ухилити тую практику, що сли коли-небудь Русини устроюють якійсь безплатний вечерок, зараз знайдуть ся люде обряду грецкого, що на той один вечер стають ся патріотами рускими, і то такої масти, якої на той час треба, щоби тілько без коштів приятно провести вечер. Спис маючих запроситись на сей вечер гостей був предложений Є. Е. митрополитови до затвердженя і на єго основі вислано запрошеня.
Проф. Володимир Шухевич, член комітету."
Послїдний уступ Przеgląd-y, котрий пахне вже підлостію, подиктованою Przegląd-ови очевидячки якоюсь чорною душею, проф. В. Шухевич поминув мовчки — і добре зробив, бо на таку підлоту найлучша відповідь: мовчалива погорда.
[Дѣло]
21.02.1893