Як ударить дзвін любови,
Дзвін любови:
Жар обнови,
То прийде весна —
І спід криги сна
Збудить шуми,
Стопить думи,
Сколихне до дна.
І розвіє попіл з димом,
Попіл з димом,
І килимом
Поміж Дон та Сян
Заяснїє лан:
З землї й моря,
З крови й горя
Підійметь ся тан.
Піде селами й містами,
І містами,
І хатами.
Він серед утїх
Всїх обійме, всїх...
І з слїпого,
І з нїмого
Струтить рабства гріх!
Зійде рястом під хрестами,
Під хрестами,
В тїнях ями,
Де лягли мерцї:
Без імен борцї!..
Зложать ранні
Їм на скронї
Вольнії вінцї.
Як ударить дзвін любови,
Зійдуть всї течії крови
Квітом на траві...
. . . . . . . . .
Спадуть з народу окови
Слїдом болю, слїдом крови!..
І обіймуть ся на волї
І забудуть вмерлі болї:
Всї — на волї,
Й до людства мети
Будуть разом йти
Через гори,
Хмари в зорі —
В соняшні світи...
[Вістник полїтики, лїтератури й життя]
27.01.1918