Театральна резиденція на «Драбині»

Наприкінці квітня у культурному просторі Львова відбулась цікава подія: на мистецьку резиденцію було запрошено київського режисера, актора, куратора Павла Юрова. Організатором проекту стала Мистецька майстерня «Драбина» у співпраці з Центром культурного менеджменту та за підтримки Центру міської історії й управління культури Львівської міської ради.

 

Зустріч режисера Павла Юрова з акторами і командою Мистецької майстерні "Драбина"

 

І для режисера, і для команди «Драбини» це був перший досвід у форматі резиденції. Вона тривала з 19 по 30 квітня, і за цей час Павло Юров підготував сценічне читання обраної ним п’єси сучасного білоруського драматурга Павла Пряжка «Життя вдалося». Для роботи над читанням були запрошені львівські актори, представники різних шкіл та театрів – Вероніка Шостак, Анастасія Дєлайчук, Катерина Саченко, Андрій Бучко, Денис Соколов, Роман Шепель. «Загалом це була подія і для моєї голови, і для душі, – констатує акторка Вероніка Шостак. – Ніколи не думала, не гадала, що братиму участь у такій читці. Специфіка п’єси не захопила мене, але цікавість взяла гору. Зустрівшись із режисером, я подивилась на ситуацію іншими очима, зрозуміла, що не все так страшно і «кримінально», відчула бажання працювати над образом Лєни, на яку і була затверджена. Наступний тиждень пройшов для мене дуже натхненно. Переборювання своїх комплексів перетворилось у захоплюючий процес, коли бачила, що з кожною репетицією роблю крок вперед, до досягнення «органіки» із своїм персонажем. Після того прийшла впевненість, що тепер мені під силу будь-який специфічний матеріал».

 Протягом дванадцяти днів режисер мав можливість ознайомитись із культурним простором міста, відвідати львівські театри, мистецькі галереї, познайомився із молодими митцями галереї «Detenpyla», разом з якими й було створено візуальне оформлення сценічного читання.

 

Режисер Павел Юров на обговоренні п'єси "Життя вдалося"

 

Прем’єра сценічного читання п’єси Павла Пряжка «Життя вдалося» відбулась 29 квітня у приміщенні театру «Воскресіння». У організаторів були певні побоювання з приводу публічного читання через провокаційність п’єси – тож це стало своєрідним тестом для львівської публіки, дало можливість побачити та зрозуміти, чи готові глядачі сприймати нові формати та сучасну драму. «Момент читання був кульмінаційним, страх перед нерозумінням публіки зашкалював, проте все пройшло гідно. Люди зрозуміли суть п’єси та ідею режисера – це головне», – вважає акторка Вероніка Шостак.

Прем’єру читання, яка відбулася у розпал робочого тижня – у понеділок, відвідало понад 80 глядачів, половина глядацької аудиторії ще й залишилася на дискусію щодо почутого. На обговоренні йшлося про мову сучасної драми, використання у ній ненормативної лексики, сценічність п’єси, режисера та акторів запитували про причини вибору п’єси та тематики. Більшу частину обговорення зайняли емоційні роздуми глядачів. Приємно вразило те, що серед них були не тільки студенти з кафедри театрознавства та акторської майстерності.

 

Сценічне читання п'єси Павла Пряжка "Життя вдалося" (реж. Павел Юров)

 

Для акторів робота над таким матеріалом стала цілком новим досвідом. «Шкода, що львівські театри нехтують таким сценічним читанням, – вважає Андрій Бучко (читав текст Алєксєя), – бо за дуже короткий термін можна досягти непоганого завершеного результату. Це дозволяє економити гроші і час. Врешті – це дуже по-сучасному виглядає. Що стосується самої драматургії, то для мене вона має багато спільного із тими текстами, з якими ми працюємо у театрі». Тішиться, що взяла участь у читанні, і актриса, яка читала текст Анжели, Анастасія Дєлайчук: «Це щось нове, цікаве і, головне, актуальне. Хоча перше враження було неоднозначним. Спочатку – внутрішнє обурення, а згодом, з розвитком сюжету, усвідомлення іншого боку життя, про яке назагал “неприйнято” говорити, чи швидше – не бажано чути, визнавати і приймати його».

Підсумковою подією резиденції став круглий стіл «Драматурги, режисери, куратори, менеджери та інші. Як робити проектний театр в Україні», який відбувся 30 квітня у книгарні «Є». Обговорювалися питання відмінності між репертуарним, антрепренерським і проектним театрами, джерела їх фінансування, обмірковували різницю між посадами у державних театрах (директор, завліт, завтрупою), та у проектному театрі (куратор, менеджер). Присутні на круглому столі Ірина Волицька та Лідія Данильчук («Театр у кошику») розповіли про ситуацію існування свого театру. Також обговорили переваги – динамічність, іноваційність, співпраця між митцями, мобільність – та небезпеки проектного театру, його неспрямованість на довготривалу стратегічну перспективу. Значна і важлива частина обговорення була присвячена глядачам, більшість учасників дискусії погодились, що театрали не думають про глядачів та не готові до діалогу з ними, у державних театрах України немає спеціальних програм для глядачів, дітей, студентів, інших категорій населення, як це відбувається у театрах закордоном. У дискусії також приймали участь Тарас Федорчак (завліт Першого українського академічного театру для дітей та юнацтва), Павел Юров, Анна Хвиль (координатор резиденції від «Центру культурного менеджменту»), Вікторія Швидко (театрознавець та координатор резиденції від Мистецької майстерні «Драбина»), Ірина Магдиш (заступниця начальниці управління культури ЛМР), Ольга Генда (адміністратор Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки). Модерувала дискусію Оксана Дудко.

Підбиваючи підсумки резиденції, хотілося б звернути увагу на те, що подібні проекти не те що актуальні, а вкрай потрібні місту. Вони дозволяють розширити межі львівського, багато у чому консервативного, театрального процесу, а також залучити митців з різних регіонів України. Резиденції були доброю нагодою познайомитися ближче із сучасною драматургією та новітніми можливостями організації театральної справи, обговорити можливості співпраці між драматургами, режисерами, кураторами та мистецькими середовищами. Хотілося б знову не забути про глядачів. Перша театральна резиденція показала, що глядачам потрібен новий матеріал, нові теми та нові читання.

 

Автор фото - Андріана Стахів. Архів Мистецької майстерні "Драбина"

 

22.05.2013