Вертеп у 3-х відслонах
ПЕРША ВІДСЛОНА
Перед палатою Ірода
(вартовий стоїть перед палатою. 1 ОПРИЧНИК надходить).
1 ОПРИЧНИК: Здоров, вояче!
ВАРТОВИЙ:
А, вітай!
Накрила нічка гори й доли,
Дрімає ліс, заснуло поле,
А ти не спиш? Відповідай!
1 ОПРИЧНИК:
На серці в мене сум, неспокій,
Чомусь не можу спати я...
Он глянь, у темряві глибокій
Незнана блиснула зоря.
ВАРТОВИЙ:
Еге ж, пів неба освітила,
Із ночі день ясний зробила...
Яка у неї дивна сила!
1 ОПРИЧНИК:
А зорі — це знаки пророчі,
Віщують долю серед ночі,
Царям, державам, людям всім.
Піду, цареві розповім,
Нехай учених поскликає,
У зірки долі запитає.
ВАРТОВИЙ:
Стрівай, он бачиш, цар іде!
ІРОД (вийшов з палати):
Ти хто?
1 ОПРИЧНИК (упав навколішки):
Слуга з Енкаведе...
Чи пак... з прибічної сторожі.
Слідкую, чи думки ворожі
Не будиться між людом де
Чи хто не тільки словом, вчинком,
А й думкою одну хвилинку
Напроти тебе не грішить.
ІРОД:
Його велю спіймати вмить
І катові віддати в руки,
Нехай його бере на муки
А жінку і дітей його
Хай з дому вивезуть того
У Казахстан... пробач, в пустиню.
Туди, на схід, за Мертве море
На каторгу, в яку твердиню,
Де смерть навчила б їх покори.
1 ОПРИЧНИК:
Ми втішно сповнимо всі враз
Кожніський, царю наш, наказ.
ІРОД (побачив зорю):
Небачена, незнана зоря
З-за Мертвого виходить моря,
На південь свій керує літ,
Ясна, осяяла ввесь світ.
1 ОПРИЧНИК (схопився і показує рукою):
І кедр вклонився їй, мов колос...
ІРОД:
І здаля дивний чути голос...
(З далечини лунає колядка "Бог предвічній" і зараз же по перших словах звільна розпливається в просторах).
2 ОПРИЧНИК (вбігає):
Поклін тобі, могутній пане!
ІРОД (неспокійно):
Що сталося?
2 ОПРИЧНИК:
Із-за Йордану
Он там, від перської границі
Ідуть якісь три чужаниці.
ІРОД:
Ловити треба чужаниць
І замикати до в'язниць!
2 ОПРИЧНИК:
На них багатий, инший одяг...
Вони самі сюди надходять.
(Три МУДРЕЦІ входять)
МУДРЕЦІ:
Благословенний, царю, будь!
ІРОД (незадоволено):
Куди провадить ваша путь?
1 МУДРЕЦЬ:
На південь наша йде дорога
За світлом зірки — дива з див,
Вона провадить нас до Бога,
Що десь в цю нічку народивсь.
ІРОД (до себе):
У серці я почув тривогу...
Ні, я не вірю цьому Богу!
2 МУДРЕЦЬ:
З поклоном ми йдемо до нього
Мале побачити Дитя
Просити щастя у Малого,
І долі на усе життя.
1 ОПРИЧНИК (до Ірода):
Хто знає, що за хитку зраду
Цей Бог малий тобі несе?
2 ОПРИЧНИК:
Ти нам дозволь піти позаду
Підглянути, почути все.
ІРОД (потакує їм головою, потім звертається до Мудреців):
Ідіть і поклоніться Богу
І я б із вами теж пішов
За світлом зірки у дорогу,
Та щось я дуже нездоров.
А повертаючись додому,
Зайдіть в мій дім, прошу я вас,
Бенкетам перервати втому,
Спочити хоч короткий час.
3 МУДРЕЦЬ:
За ці слова тобі спасибі!
Щасливий будь!
МУДРЕЦІ:
Здоровий будь!
(Виходять)
ІРОД (до опричників):
Готуйте тюрми, муки, диби,
Великий нас чекає труд.
Дивіться, як з усіх усюдів
Ідуть за світлом зірки люди
Вітати Бога і царя —
(гнівно) Забули, що живу ще я,
Я, Йосип Ірод, їх владика —
Ух, кара буде злюща, дика
Про правду мріють і про волю,
Яку їм дасть цей Бог малий —
Кажу ж, немов бурян на полю
Я знищу мрії ті якстій.
А ви, опричники, мерщій
Біжіть-летіть за мудрецями,
Перебігайте манівцями.
До всього бачно придивляйтесь,
До всього чуйно прислухайтесь,
Про все мені ви доносіть!
Чого ж стояти ще? Біжіть!
(ОПРИЧНИКИ вибігають) ІРОД (чванливо):
Я, Йосип Ірод, Бога ворог
Всю правду розітру на порох,
А сміх і радість взагалі
Я знищу на землі.
ЗАСЛОНА.
(Далі буде)
[Голос Підкарпаття, 27.12.1942]
ДРУГА ВІДСЛОНА
Біля вертепу
У вертепі в яслах лежить Ісус, над ним похилилась Божа Мати. Царі навколішках складають дари. Ангелики грають на скрипочках, інші танцюють перед вертепом поважний, але радісний танок.
Надходять ДІТИ.
1 АНГЕЛИК:
Ви хто такі?
ДІТИ:
Широкий степ
Нас виростив, мов рідна мати.
1 ДИТИНА:
Ідем побачити вертеп,
Дитинку-Бога повітати.
2 ДИТИНА:
Йому колядку заспівати.
3 ДИТИНА:
Я без батьків сюди прибіг
Крізь холод, вітер, лід і сніг.
Було так прикро на морозі,
Та ще й у мене... босі нозі.
1 АНГЕЛИК:
А де ж твоя матуся, брате?
3 ДИТИНА:
Ой, якже гірко це згадати!
Прийшли опричники кати
Від Ірода, царя лихого,
Забрали батенька мойого,
Поволікли кудись в світи.
А опівнічною порою
Схопили матір із сестрою —
"Ви підлі зрадники!" — кричали —
"Ви Ірода не покохали".
А я сховався в буряни,
Аж поки не пішли вони.
2 ДИТИНА:
А я братів четвірко мала,
І всіх голодна смерть забрала.
Це Ірод нам таке зробив,
Бо Богу щиро ми молились,
Його наказам не скорились.
"Ви батька-неньки не любіть!"
Так слуги Ірода нас вчили —
І обіцянками манили
Нас, мов павук комах у сіть:
"Хто рідний дім із вас забуде
Тому за батька Ірод буде!"
Та хто ж би ката полюбив?
За те нас Ірод погубив —
Я в полі ріпою жила,
І смерть від мене відійшла.
ДІТИ (підносять руки):
Ми всі без матері, без тата,
Без сміху вянем, без краси...
Спаси, Ісусе, нас від ката
І нашу земленьку спаси!
АНГЕЛИКИ:
Від гніву Божого і кари
Не заховатися ніде —
Вам блисне сохне з-поза хмари,
Цар Ірод нині пропаде!
1 АНГЕЛИК (до Ангеликів):
Сестриці, братчики, ідіть,
Сиріт до серці пригорніть!
(Ангелики беруть за руки Дітей і приводять їх ближче до вертепу. ХОР Ангеликів і Дітей співає колядку).
1 і 2 ОПРИЧНИКИ придивляються збоку.
1 ОПРИЧНИК:
В гніву посинів я, мов боз,
Ти чув на Ірода донос?
Оці малі бунтарські діти
На Ірода прийшли жалітись.
2 ОПРИЧНИК:
Я все списав — і хто, і де,
Подам письмо... в Енкаведе.
1 ОПРИЧНИК:
І мудреці у змові з ними,
З малими ангелами тими,
О, не минути їм вже мук!
Не випустимо їх із рук!
2 ОПРИЧНИК:
Біжім до Ірода щосили.
Скажімо: "Зрада навісна!"
(Погрожує в бік вертепу)
Поломить вам цар Ірод крила
А помста Ірода страшна.
ЗАСЛОНА.
ТРЕТЯ ВІДСЛОНА
Кара
Обстанова сцени, як у І-ій відслоні. Перед палатою Ірод, коло нього два Опричники.
1 ОПРИЧНИК:
Були ми, царю, в Вифлеємі,
Де народився Божий Син.
ІРОД:
І що ж?
2 ОПРИЧНИК:
Народ пливе без стриму
До Вифлеєму з всіх сторін.
Неначе повідь на ріці
Ідуть царі і мудреці,
Ідуть діди, батьки і діти,
Несуть кадило, миро, квіти,
Співають, моляться...
ІРОД:
А як?
1 ОПРИЧНИК:
Щоб рятувало їх життя
Новонароджене Дитя
Від Іродових посіпак...
ІРОД (гнівно):
О, горе їм! В моїй країні
Дитя це затіває бунт!
Прочищу край від них ще нині
Неначе від будяччя ґрунт.
Я сотникам даю наказ
Із військом виступити враз,
Вертеп довкола обступити
І всіх, що в ньому, половити
І привести сюди до нас.
2 ОПРИЧНИК:
Усім повяжемо ми руки
І поведено їх на муки.
ІРОД:
Не мук, а смерти треба їм!
Ударю я на них, мов грім,
Мов блискавка спалю і знищу,
Розвію степом попелище.
(Ще більш лютує)
Прелюта смерте! Гей, сюди
Із того світу ти прийди,
Прийди і стань. І подивися
На помсту Ірода й жахнися!
Пощади, ласки я не знаю —
Самую смерть я налякаю.
(Над палатою схоплюється буря. Серед шуму і свисту з'являється на сцені СМЕРТЬ із двома ЧОРТИКАМИ).
СМЕРТЬ (глумливо):
Яка для мене честь велика
Сам Ірод-цар мене покликав!
Ну я послухала, прийшла
Ще й чорних хлопців привела,
Бо в мене єсть до тебе справа.
ІРОД (вкрай заляканий):
Не підступай! Геть, геть, лукава!
СМЕРТЬ:
Ти ж сам мене призвав сюди.
ІРОД:
Не хочу я тебе! Іди!
Не вірив я, що справді ти
На поклик можеш тут прийти.
СМЕРТЬ:
Ха-ха! А я пришла сказати,
Що вже твоїм знущанням край.
ІРОД (в розпачу):
Ні, я не хочу умирати,
Я хочу жити. Смерте, знай!
СМЕРТЬ:
Вже досить крови ти напився,
Червоний царю, дотепер,
Знай, Бог Обнови народився,
Над світом руки розпростер,
І кожний серцем звеселився,
Хто з рук твоїх іще не вмер.
Гей, гинули батьки і діти
З твоїх страшних неситих рук,
А ти ще хочеш, кате, жити?
Вже над тобою кряче крук.
1 ЧОРТИК:
Ти засилав людей в пустині,
Не дарував й малій дитині.
Тепер поїдеш з нами ти.
ІРОД:
Ні, я не хочу з вами йти!
(до опричників)
Рятуйте, служники, єдині!
СМЕРТЬ (ловить його):
Дарма! Ти, друже, не крути!
Згадай, як неодин ти рік
На муки, смерть людей волік.
Рятунку вже нема ніде,
На тебе, друже, пекло жде!
Чорти скучають за тобою,
Пекельне все Енкаведе
Пізнатись хоче страх з тобою,
Все пекло втіхою гуде!
2 ЧОРТИК (ловить опричників):
А й вам, поганці, не втекти,
І нам за "батьком" треба йти!
СМЕРТЬ (вимахує косою):
Перуни, бурі, загриміть,
Проводьте ката на той світ!
(Всі виходять. Зривається громова буря. Грім ударяє в палату Ірода, вона розколюється надвоє і валиться наліво й направо, а з-за неї виходить хоровід ангеликів і дітей. — Лунає величне "Слава во вишних Богу...")
ЗАСЛОНА ЗВІЛЬНА ОПУСКАЄТЬСЯ.
В. п.
[Голос Підкарпаття, 03.01.1943]
03.01.1943