Моя відновлена Країна
Витає всїх, витає всїх;
Витає кожну доньку й сина;
Моя відновлена Країна
Витає пасербів своїх.
Як любо степ горить у злотї,
Як буйно ллєть ся волї спів!
Кипить робота по охотї:
Палає степ у чистім злотї
І поле жде, чекає жнив.
Заходять, сходять ясні зорі,
Ідуть далеко зграї хмар,
А води чисті та прозорі,
В собі скупавши сонце й зорі,
Пливуть, хлюпочуть повні чар.
Гаї й діброви в прохолодї
Співають, грають, шелестять.
Здаєть ся, все в природї в згодї
І між дерев у прохолодї
Співцї про щастє ляскотять.
А люде скрізь... Які там люде?..
То просто сестри та брати!
І всїх нас Мати кличе, будить,
Щоб ми пішли, як вільні люде,
Гуртом до світлої мети.
І ми ідем!.. Нам сонце світить;
Ми всї веселі в боротьбі
І кожен взнає і помітить
Тепер, коли вже сонце світить,
Про що ми мріяли в журбі.
Моя відновлена Країна
Витає всїх, витає всїх!
Витає кожну доньку й сина;
Моя відновлена Країна
Витає пасербів своїх.
("Народня Воля", ч. 18).
[Вістник Союза визволення України]
16.12.1917