Документи з архіву Служби безпеки України свідчать про те, що Нарком держбезпеки СРСР керував відновленням патріархату Російської православної церкви у 1943 році після десятиліть його заборони та тотального переслідування Церкви більшовицькою владою. Зокрема, народний комісаріат КҐБ формував агентурну мережу у лавах Церкви після того, як у вересні 1943 року Кремль дозволив РПЦ провести перший за 17 років собор для обрання нового патріарха (котрим став Сергій Страгородський) і фактично відновити свою легальну – але повністю контрольовану – діяльність.
Ці документи опублікував чебоксарський священик Андрєй Бєрман, який досліджує історію Російської православної церкви у часи СРСР. Бєрман стверджує, що документи походять із архіву Служби безпеки України.
Так, у документі за 22 вересня 1943 за підписом народного комісара державної безпеки Всєволода Мєркулова, адресованому наркомам у совєцьких республіках та керівникам на місцях, ідеться про те, що уряд СРСР дозволив Російській православній церкві ставити питання про відкриття церков та розпоряджання парафіяльним майном, відкривати богословські курси, займатися промислом на кшталт виготовлення свічок, видавати власний часопис. Мєркулов інформує, що «патріархом московським і всея Русі» на соборі РПЦ 8 вересня обрано Сєргія (Страгородського), відомого своєю лояльною позицією до большевиків іще з 1920-х років.
Аби контролювати процес відновлення Церкви, Рада наркомів постановила організувати Раду у справах РПЦ.
Мєркулов наказував підлеглим «не перешкоджати духовенству» виконувати обумовлені урядом рішення.
«Водночас забезпечити неослаблений агентурний нагляд за діяльністю єпископів та решти духовенства православної церкви, припиняючи можливі спроби з їхнього боку перевищувати надані їм права або використовувати ці права у антисовєцьких цілях», – ідеться в документі.
«Кожну знову відкриту церкву забезпечувати перевіреною агентурою з числа духовенства або церковного активу», – писав Мєркулов.
У наступному документі, датованому 25 листопада 1943 року, Мєркулов радить «не чинити переходу груп віруючих або загалом приходів за бажанням віруючих із «"обновлєнчєської" в Сєргіївську церкву», а в разі «звернення до вас за порадою б. агентів із "обновлєнчеського" духовенства […] подавати заяви на ім’я патріарха Сєргія».
Коли ж патріарх Сєргій помер, то НКҐБ цілковито контролював новий собор для обрання нового патріарха.
«Важливо забезпечити, щоби в числі визначених кандидатів переважали агенти НКҐБ, спроможні провести на соборі потрібну нам лінію», – йдеться у документі, датованому 28 вересня 1944 року.
«Агентам із числа єпископів» та «учасникам передсоборної листопадової наради» рекомендували по прибутті до Москви телефонувати в управління НКҐБ.
Допис російського священика Андрєя Бєрмана був опублікований 7 грудня, але самі документи набули розголосу після того, як 8 грудня їх у livejournal опублікував Андрєй Кураєв, відомий у блогосфері священик і богослов — під промовистою назвою «Зачатіє московської патріархії». 9 грудня ці копії також опублікував у Facebook Алєксєй Лєбєдєв, один із учасників Російської православної автономної церкви – станом на вечір 12 грудня допис Лєбєдєва «розшарило» більш ніж 3,5 тисячі користувачів FB.
Автором же фотокопій виявився львівський історик Роман Скакун.
У своєму дописі на Facebook Роман написав: «Так вийшло, що я на днях провів інформаційну диверсію проти РПЦ. Переслав одному російському колезі кілька документів з архіву СБУ – серед іншого, на тему післявоєнного відродження РПЦ – про санкціоноване й зорганізоване органами НКДБ обрання патріарха, "повернення" "обновленців", відкриття церков і т.п. Не без здивування бачу, що ці документи вже розійшлися по Facebook тисячами».
Позаяк в заголовках ці документи подаються як оприлюднені Службою безпеки України, то Роман жартома пропонує СБУ «зарахувати собі ефектну інформоперацію».
Митрополит Сєргій, про котрого йдеться у документах, відомий тим, що у 1927 році він видав Послання (знане як «Декларація»), в якому визнав Радянський Союз цивільною батьківщиною, закликав членів Церкви до громадянської лояльності радянській владі, а також зажадав від закордонного духовенства повної політичної лояльності до радянського уряду. Послання і наступне за ним звільнення деяких незгідних з цим єпископів призвело до протестів низки груп всередині Церкви з відмовою йому підпорядкуватися та до утворення інших «староцерковних» організацій, що не визнавали законність церковної влади заступника патріаршого місцеблюстителя (т. зв. іосіфляни, сєрґіанці, катакомбна Церква, непоминаючі тощо), а також до «припинення зносин» з патріархією більшості російських єпископів в еміграції.
Сєргій був виконувачем обов’язків (місцеблюстителем) патріарха московського впродовж 17 років, поки комуністи дозволили провести новий собор для обрання нового предстоятеля.
4 вересня 1943 року Сталін прийняв митрополитів РПЦ місцеблюстителя патріаршого престолу Сєргія (Страгородського), митрополита Ленінградського Алєксія (Симанського) та екзарха України митрополита Київського і Галицького Ніколая (Ярушевича). На зустрічі були присутні також Вячеслав Молотов і полковник НКҐБ Ґеорґій Карпов, майбутній голова Ради у справах Російської православної церкви. На цій зустрічі Сталін дозволив проведення Собору та обрання патріарха і запевнив, що уряд СРСР надасть всіляке сприяння.
Наступного дня, 5 вересня, в газеті «Известия» було опубліковано повідомлення: «Під час бесіди Митрополит Сєргій довів до відома Голови Раднаркому, що в керівних колах Російської Православної Церкви є намір найближчим часом скликати Собор єпископів для обрання Патріарха Московського і всєя Русі та утворення при Патріархові Священного Синоду. Глава Уряду тов. Й.В.Сталін прихильно віднісся до цих задумів і заявив, що з боку Уряду не буде до цього перешкод».
8 вересня 1943 року в новому приміщенні Патріархії (у колишній резиденції німецького посла, особняку за адресою Чистий провулок, 5) відбувся Собор єпископів, який обрав Патріархом московським і всєя Русі митрополита Сєргія. 12 вересня 1943 року відбулася інтронізація новообраного патріарха в Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові.
В Соборі взяли участь 19 архієреїв, частину з них перед цим випустили з тюрем та таборів, а частину висвячена безпосередньо перед зібранням. Частина російських православних не визнала Собору й утворила катакомбну Церкву.
15 травня 1944 Патріарх Сергій помер, тож на 31 січня 1945 року був призначений Помісний собор РПЦ, який тривав до 4 лютого. Собор, участь в якому взяла участь 171 особа, 2 лютого вибрав патріархом митрополита Ленінградського Алєксія, інтронізація якого відбулась 4 лютого. Його правління тривало до 1970 року і "прославилось" ліквідацією УГКЦ в 1946 році.
За успішне проведення Собору Ґ.Карпов був нагороджений орденом Трудового червоного прапора і підвищений до звання генерал-майора.
Подаємо тексти директив мовою оригіналу:
Совершенно секретно.
НАРКОМАМ ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ СОЮЗНЫХ
И АВТОНОМНЫХ РЕСПУБЛИК
НАЧАЛЬНИКАМ УНКГБ КРАЕВ И ОБЛАСТЕЙ.
8-го сентября с.г. в Москве состоялся собор епископов русской православной церкви (тихоновско-сергиевской ориентации), который избрал митрополита Сергия (СТРАГОРОДСКОГО) «патриархом московским и всея Руси» и образовал при нем Священный Синод в составе 6 человек, в который вошли: митрополит Ленинградский Алексий (СИМАНСКИЙ), митрополит Киевский и Галицкий Николай (ЯРУШЕВИЧ), архиепископ Горьковский и Арзамасский Сергий (ГРИШИН), архиепископ Красноярский Лука (ВОЙНО-ЯСИНЕЦКИЙ), архиепископ Ярославский, Иоанн (СОКОЛОВ) и архиепископ Куйбышевский Алексий (ПАЛИЦЫН).
В связи с тем, что в течение 2-х лет Великой Отечественной войны русская православная церковь провела значительную патриотическую работу в СССР и за границей, Правительство нашло целесообразным разрешить;
а) открытие богословских курсов для подготовки кадров священнослужителей;
б) епископам по своей инициативе ставить перед местными органами власти вопрос об открытии церквей и распоряжаться церковно-приходскими деньгами;
в) открытие в епархиях предприятий по изготовлению свечей и других предметов мелкого церковного обихода;
г) издание журнала под названием «Журнал московской патриархии», первый номер которого вышел 12-го сентября 1943 года (журнал прилагается).
Для осуществления связи между правительством СССР и «патриархом московским и всея Руси» по вопросам русской православной церкви, требующим разрешения правительства СССР, Совет Народных Комиссаров Союза ССР постановил организовать при СНК СССР Совет по делам Православной Русской Церкви (постановление СНК №993 от 14-го сентября 1943 года).
Порядок разрешения вопросов об открытии церквей, создании богословских курсов и других внутрицерковных вопросов, будет определяться Советом по Делам Русской Православной Церкви при СНК СССР и доведен до сведения местных исполнительных органов в ближайшее время.
В соответствии с вышеизложенным, в дальнейшей работе по церковникам органам НКГБ необходимо руководствоваться следующим:
1. Не препятствовать духовенству проводить в жизнь официальные решения Патриарха Сергия и Синода, касающиеся назначений и перемещении священников по епархиям, открытия богословских курсов, свечных заводов, распространения печатных изданий Патриарха и Синода.
2. Наряду с этим обеспечить неослабное агентурное наблюдение за деятельностью епископов и остального духовенства православной церкви, пресекая возможные попытки с их стороны превышения предоставленных им прав или использования этих прав в антисоветских целях.
3. Каждую вновь открываемую церковь обеспечивать проверенной агентурой из числа духовенства или церковного актива.
4. До особых указаний НКГБ СССР не допускать распада обновленческой церкви и перехода обновленческого духовенства в ведение московской патриархии, путем дачи соответствующих указаний нашей агентуре из числа руководящего состава духовенства.
Не допускать также со стороны обновленцев каких-либо нападок или активных враждебных действий против Сергиевской церкви.
5. Усилить агентурную работу среди других церковных течений и сектантов, особенно по нелегальным церковным организациям и группам, пресекая возможные провокации и попытки активизировать антисоветскую работу с их стороны в связи с принятыми решениями в отношении сергиевской православной церкви.
С настоящим указанием ознакомить первых секретарей
ЦК компартий Союзных Республик краевых и областных комитетов ВКП(б).
НАРОДНЫЙ КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ СССР
КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ 1 РАНГА
В. МЕРКУЛОВ
***
Совершенно секретно.
НАРОДНЫМ КОМИССАРАМ ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
СОЮЗНЫХ И АВТОНОМНЫХ РЕСПУБЛИК
НАЧАЛЬНИКАМ УПРАВЛЕНИЙ НКГБ КРАЕВ И ОБЛАСТЕЙ.
В НКГБ СССР поступают сведения о намерении и попытках некоторых обновленческих епископов и священников перейти из обновленческой церкви в патриаршую сергиевскую церковь.
В дополнение к директиве НКГБ СССР №84 от 22-го сентября с.г., разъясняется, что в случае желания обновленческого духовенства перейти в патриаршую сергиевскую церковь препятствовать этому переходу не следует.
Также не следует препятствовать переходу групп верующих или в целом приходов по желанию верующих из обновленческой в Сергиевскую церковь.
Условия приема митрополитов, епископов и священников обновленческой ориентации, устанавливает патриарх Сергий и на месте его епископат.
В случае обращения к Вам за советом агентов из обновленческого духовенства, Вам следует рекомендовать подавать заявления на имя патриарха Сергия.
НАРОДНЫЙ КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ СССР
Комиссар Государственной Безопасности 1 ранга
В. МЕРКУЛОВ
№116
25.XI-43 г.
***
Совершенно секретно
«УТВЕРЖДАЮ»
НАРКОМ ГОСБЕЗОПАСНОСТИ СОЮЗА ССР
Комиссар Госбезопасности 1 ранга
В. МЕРКУЛОВ
НАРКОМАМ ГОСБЕЗОПАСНОСТИ СОЮЗНЫХ и АВТОНОМНЫХ
РЕСПУБЛИК
НАЧАЛЬНИКАМ УНКГБ КРАЕВ И ОБЛАСТЕЙ.
Во второй половине января месяца 1945 года в Москве состоится поместный собор (съезд) русской православной церкви для избрания «патриарха Московского и всея Руси».
Поместный собор будет состоять из выборных делегатов от духовенства и мирян.
Избирательных собраний в церковных приходах, благочиниях и епархиях проводиться не будет, а делегаты от духовенства и мирян будут определены в епархиях по усмотрению правящего епископа (епархиального архиерея) из числа лиц, рекомендуемых духовенством епархии и положительно зарекомендовавших себя на священнической или церковной работе.
На поместном соборе будут участвовать от епархий, имеющих архиереев: архиерей, один священник и один мирянин; от епархий, не имеющих архиерея, только один священник.
Для предварительного обсуждения вопросов, связанных с проведением поместного собора в период с 14 по 20 ноября с.г. в г. Москве будет проведено предсоборное совещание (архиерейский собор).
В связи с изложением НКГБ СССР предлагает:
1. Приступить к подбору кандидатов для участия на соборе из числа духовенства и мирян, наметив с этой целью лиц, имеющих религиозный авторитет среди духовенства и верующих и в то же время проверенных на агентурной или патриотической работе.
Важно обеспечить, чтобы в числе намеченных кандидатов преобладали агенты НКГБ, способные провести на соборе нужную нам линию.
2. На всех намеченных кандидатов (за исключением епископов) представить к 1 декабря с.г. справки, в которых, наряду с изложением краткой биографии, деловых качеств и политической характеристики, указать насколько данная кандидатура авторитетна в церковных кругах.
Порядок продвижения кандидатур, намеченных Вами для участия на соборе, будет сообщен Вам после ноябрьского совещания епископов. Для получения дополнительных указаний, вступать в переговоры с агентурой о кандидатурах, намечаемых для участия на соборе и вообще о поместном соборе не следует.
3. Обязать агентов из числа епископов, участников предсоборного ноябрьского совещания, по прибытии в Москву, связаться с работниками 5 Отдела 2 Управления НКГБ СССР по телефонам:
К-4-24-00, спросить Алексея Ивановича, или К-4-59-07, спросить Александра Ивановича. О выезде их заблаговременно телеграфировать.
НАЧАЛЬНИК 2 УПРАВЛЕНИЯ НКГБ СССР
Комиссар Государств. Безопасности 3 ранга
ФЕДОТОВ.
НАЧАЛЬНИК 5 ОТДЕЛА 2 УПРАВЛЕНИЯ
Комиссар Государств. Безопасности
КАРПОВ.
№122.
28 сентября 1944 года
гор. Москва
12.12.2017