Науковцям Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA) вдалося запустити двигуни запущеної в 1977-му році міжпланетної станції «Вояджер-1», яка перебуває зараз на відстані більш ніж 20 млрд км від Землі. Сигнал до космічного апарата йде 19 годин 35 хвилин.
Команду на запуск двигунів дали у вівторок, 28 листопада. Про її успішне виконання вчені дізналися наступного дня, коли отримали відповідь зі станції. Для того щоб виконати цю процедуру, вчені вивчили документацію на програмне забезпечення апарата, яке було написане нині вже застарілою мовою програмування.
«Вояджер-1» — єдиний створений людиною космічний апарат, що перебуває за межами Сонячної системи. Тим не менш, він, як і раніше, підтримує зв'язок з Землею через Мережу далекого космічного зв'язку NASA (DSN), яка дає змогу інженерам агентства посилати апарату нові інструкції. Для мікрокоригувань «Вояджер-1» використовує мікродвигуни керування орієнтацією. Для того щоб антена апарата завжди була спрямована у бік Землі, їх запускають всього на тисячні частки секунди. Однак починаючи з 2014 року інженери агентства зрозуміли, що ці двигуни зносилися і вже не так ефективно справляються зі своєю роботою.
Співробітникам Лабораторії реактивного руху (JPL) довелося шукати альтернативний спосіб стабілізації космічного апарата, і в результаті вони його знайшли – у вигляді двигунів для маневрової корекції траєкторії. Вони розташовані позаду космічного апарата, востаннє ці двигуни запускалися в листопаді 1980 року, коли автоматична міжпланетна станція «Вояджер-1» потрапила в гравітаційне поле тяжіння Сатурна. Звідтоді їх ніколи не використовували. Коли команда JPL їх запустила, то зі здивуванням виявила, що вони все ще працюють.
Повністю перейти на коригування курсу «Вояджера» за рахунок цих двигунів команда управління зондом планує в січні майбутнього року, однак у цієї системи є один серйозний недолік. Ці двигуни вимагають прогріву, який витрачає і без того обмежені енергетичні запаси зонда. Інженери збираються використовувати ці двигуни, допоки можна буде використовувати системи їхнього прогріву. Після цього планують повернутися до управління апаратом за допомогою базових двигунів системи орієнтації.
Спочатку «Вояджер-1» був призначений для дослідження Юпітера і Сатурна, і він став першим апаратом, який зробив детальні знімки супутників цих планет. Максимальне зближення станції з Юпітером відбулося 6 червня 1979 року.
У вересні 2013 року у NASA оголосили, що «Вояджер-1» став першим штучним апаратом, який залишив межі Сонячної системи, точніше геліосфери, де потік сонячної плазми врівноважується гідродинамічним та магнітним тиском міжзоряного газу, і вийшов у міжзоряний простір. Якщо за критерії окреслення Сонячної системи вибрати гравітацію (тобто коли гравітація Сонця переважає над гравітацією будь-якої іншої зірки, іншими словами — якщо вважати, що "чистого" міжзоряного простору нема, а він весь поділений між різними зорями), то «Вояджер» перебуватиме в Сонячній системі ще 30 тисяч років.
На борту станції є золота пластина, на якій для інопланетян зазначено місцезнаходження Землі, а також записаний ряд зображень і звуків. Ініціатором послання був Карл Саґал. Він і його колеги приготували для NASA 115 зображень і звуків планети. До цього було додано музичні записи різних культур та епох, вітання різними мовами (в т. ч. українською: "Пересилаємо привіт із нашого світу, бажаємо щастя, здоров'я і многая літа".) і надруковані послання від Президента США Джиммі Картера та Генерального секретаря ООН Курта Вальдгайма. Саґан спочатку мав намір долучити бітлівську «Here Comes the Sun» з «Abbey Road». Хоча «Бітлз» погодились, звукозаписна компанія EMI не дала свого дозволу — і пісня не увійшла до диска.
04.12.2017