Так далеко не сягав ще жоден створений людиною об'єкт. Дебати скінчилися: густина електронного газу довкола «Вояджера» однозначно свідчить, що космічний блукалець перетнув кордони геліосфери – зони космосу, де домінує Сонце, – та увійшов у міжзоряний простір.
Такого висновку дійшла команда астрофізиків з Університету Айови під керівництвом Дона Гарнетта. Стаття, опублікована 14 вересня у журналі Science, поставила крапку у дискусії, що тривала серед вчених понад рік.
«Це – віха в освоєнні простору. Вихід «Вояджера» у міжзоряний простір можна порівняти хіба з навколосвітньою подорожжю Ф.Магеллана чи висадкою людини на Місяць», - стверджує Ед Стоун, головний інженер проекту.
Висновки учених ґрунтуються на вимірюванні іонізованої плазми, крізь яку мандрує «Вояджер». Частота коливання плазми вказує на густину електронів, яка у холодному міжзоряному просторі мала б бути у 100 разів більшою, ніж у зігрітій Сонцем «бульбашці» геліосфери.
Гарнетт та його колеги обчислили, що густина електронів довкола «Вояджера» точно відповідає тій, яку слід було сподіватися у міжзоряному просторі. З їхнього дослідження випливає також те, що зонд покинув геліосферу приблизно 25 серпня 2012 р., перебуваючи на відстані 121 а. о., або 18 млрд. км від Землі.
"Бліда блакитна точка" - Земля (посередині правої смуги розсіяного сонячного світла) з відстані 6,4 млрд. км. Фото "Вояджера 1"
Щоправда, довкола мандрівки «Вояджера» є ще чимало таємниць. Зокрема, науковці не можуть достеменно пояснити, чому довкола зонду не змінюються лінії індукції магнітного поля Сонця. Причиною цього може бути те, що вони просто співпадають з лініями індукції магнітного поля міжзоряного простору, але прямого підтвердження цьому немає.
Як стверджує Ед Стоун, хоча «Вояджер» покинув геліосферу, він ще досі перебуває всередині Сонячної системи. Так, наприклад, хмара Оорта – джерело комет з довгим періодом обертання, - лежить далеко за межами геліосфери, однак все ще в межах Сонячної системи, адже вона гравітаційно прив’язана до Сонця.
Але, оскільки «Вояджер» вже у міжзоряному просторі, перед ним «відкриваються нові перспективи досліджень», - каже Ед Стоун. Зонд може досліджувати космічний простір та передавати сигнал на Землю до 2025 р., поки не сяде джерело його живлення - радіоізотопний плутонієвий генератор. Брат-близнюк «Вояджера 1», «Вояджер 2» нині перебуває на відстані 15 млрд. км від Землі (або 102 а. о.). За межі геліосфери він вийде за кілька років.
16.09.2013