У Тернополі з’явиться кіномайстерня, пам’ятник вчителю та контейнери для одягу. Саме за ці ідеї та ще понад десяток інших проголосували жителі міста у рамках Громадського бюджету. Всього зробили свій вибір 5 тисяч 477 активних тернополян, які віддали 6 тисяч 881 голос за найрізноманітніші громадські ініціативи. Це на дрібку менше, як минулого року. Цьогорічний відбір проектів та голосування проходили емоційно і напружено: значна кількість критичних відгуків у соцмережах стосувалася залучення адмінресурсу та некоректної агітацї.
Громадський бюджет став віддзеркаленням проблем та протистоянь, які вже давно існують у місті. Посадовці кажуть, механізм будуть вдосконалювати. Активісти ж наголошують, що громадський бюджет має бути інструментом громади, а не політиків і чиновників.
На одного тернополянина – 44,5 гривні
Громадський бюджет у Тернополі реалізовують другий рік поспіль. Цьогоріч на реалізацію ідей містян виділили 9,4 млн гривень з міського бюджету. На одного тернополянина припадає 44,5 гривні цих коштів – це найвища цифра в Україні.
Переможцями Громадського бюджету стали сім великих (бюджет до 1 млн грн) та одинадцять малих (бюджет до 100 тис. грн) проектів. Серед них дуже різні за тематикою і спрямуванням – п’ять спортивних, обладнання для лікарні, центр молодіжного дозвілля, підтримка мистецького фестивалю, реконструкція старовинного дворика, розробка інтерактивних карт з історії.
«У голосуванні взяло участь на 62 людини менше, аніж минулого року, – розповідає Мар’яна Зварич, член Номінаційного комітету. – Причина у тому, що минулого року могли голосувати за проекти і люди, які працюють в Тернополі або ж навчаються. Натомість цього року віддати свій голос за проекти могли лише ті, хто має тернопільську реєстрацію. Це зробили, щоб уникнути різних маніпуляцій. Тож такий спад, зважаючи на ці зміни, є зовсім не значний. Натомість організатори розширили можливості тих, хто подає проекти. Тепер це може зробити житель будь-якого міста, країни і навіть особа без громадянства. А ще знизили віковий поріг – проголосувати могли люди віком від 16 років».
У Тернополі не виникло проблеми із бумом освітніх проектів, як, до прикладу, у Львові. Тут це обмежили з допомогою регламенту.
«Серед основних вимог до проекту – він має бути загальноміським, доступним для всіх жителів міста, реалізованим на території об’єктів чи землі комунальної власності, не вимагати додаткової штатної одиниці, – додає Мар’яна Зварич. – Проекти, які не були загальнодоступними для всіх мешканців міста, ми намагалися відсіювати, адже це суперечило положенню Громадського бюджету. Освітні проекти якраз належать до цієї категорії. Також до нас телефонували люди із запитаннями, чи можна подати на Громадський бюджет проект утеплення будинку. Ми пояснювали їм, що, звичайно ж, вони можуть це зробити, однак його не допустять до голосування через порушення регламенту.
Представники Тернополя побували на ІІ форумі «Громадські бюджети від А до Я». У ньому брали участь і представники польського міста Лодзь, які розповіли про свій досвід впровадження громадського бюджету.
«У місті живе 700 тисяч осіб. Промоцією проекту тут займається не міська рада, а дві громадські організації, – розповідає Мар’яна Зварич. – Вони розповсюджують рекламу, допомагають людям заповнювати заявки, а от вже подані проекти так само, як і у нас, розглядають структурні підрозділи міської ради і дають свої висновки, чи можливо їх реалізувати. Серед поданих проектів у Лодзі значна кількість стосувалася шкіл. Йшлося про закупівлю необхідного обладнання, проведення ремонтів та ін. Коли вони провели опитування серед школярів, що ті знають про громадський бюджет, то діти відповіли, що вони знають тільки те, що їм потрібно зібрати певну кількість голосів – і тоді вони отримають п’ятірку, приміром, з фізкультури. Однак поляки не обмежили участь закладів освіти, аргументуючи це тим, що коли держава не може забезпечити шкіл всім необхідним, то місто може долучитися до фінансування їхніх потреб. Також дали право голосу школярам.
Тож у міській раді Тернополя думають, чи все-таки дозволити і закладам освіти брати участь. Однак чи будуть впроваджені такі зміни, вирішуватиме Номінаційний комітет.
Фаховий підхід чи політичні ігри?
Ні для кого не таємниця, що у Тернопільській міській раді триває політичне протистояння між міським головою та його прихильниками з одного боку і трьома екс-свободівцями і частиною депутатів, які їх підтримують, та громадськими активістами з іншого боку. Варто зазначити, що межі цих політичних таборів доволі розмиті і дуже часто ситуативні. Все залежить від об'єкта суперечки та тих інтересів, які він зачіпає.
У порівнянні з минулим роком, цьогорічний розподіл коштів громадського бюджету проходив дуже напружено та емоційно. Почалося все з того, що про засідання Номінаційного комітету громадськість повідомили невчасно, далі тривало практично рекордне семигодинне обговорення проектів. У соцмережах з’явилися десятки постів із критикою самого процесу впровадження громадського бюджету від громадських активістів.
«Взагалі ідея громадського бюджету дуже хороша, але в Тернополі його перетворили на фарс. Якщо недоліки першого року можна було би ще списати на брак досвіду, то цього разу все було сумно, – каже Андрій Кір, керівник ГО "City Project", ініціатор дослідження підземель у місті. – Від моменту подачі адміністратор неякісно перевіряв, чи не хотів перевіряти, подані проекти, щоб мати додатковий аргумент їхнього подальшого недопуску чи навпаки – щоб пропустити "свої". Відповідно, про необхідність доопрацювань авторів не повідомляли. Далі, під час формулювання висновків управлінь творився безлад через вказівки «зарубати» той чи інший проект. Аргументи висмоктували з пальця. Наприклад, щодо неугодних майданчиків придумали стандартну відмазку про їхню вартість в 1 млн 400 тисяч гривень і що, відповідно, коштів не вистачить. Члени Номінаційного комітету ігнорували засідання, щоб не зібрався кворум, не публікують висновків профільних управлінь щодо проектів, не надають авторам можливості пояснити суть власних ідей та, можливо, внести якісь правки, затягуючи їхній розгляд та приховуючи інформацію про рішення щодо них».
Ще одним фактором невдоволення тернополян стало те, що минулорічних проектів, які мали значну підтримку громади, досі не реалізували. Люди переконані – їхню реалізацію затягували спеціально. Тернополянин Олег Різник у соцмережах заявив, що не голосуватиме цьогоріч за хороші проекти, аби не визнавати «Громадського бюджету - 2017», який став справжнім розчаруванням для містян.
«Насамперед розчарувався виконанням минулорічних проектів-переможців, – аргументує він свою позицію. – Ключові негативні моменти: повне ручне управління Номінаційним комітетом з боку міського голови Сергія Надала. До складу Номінаційного комітету було введено половину клерків з міськради, які хоч-не-хоч, а повинні підкоритись волі начальника. Саме з цієї причини на етапі прийняття "рубали" проекти неугодних подавачів. В результаті на етап голосування пройшли тільки ті проекти, котрі не створювали іміджевих виграшів для політичних конкурентів міського голови. В самому головуванні з боку управління освіти було задіяно лютий адмінресурс, в результаті чого переміг проект, на мою думку, дуже сумнівної необхідності «Пам'ятник вчителю». Що потрібно змінити, щоб повернути довіру? Насамперед вивести з Номінаційного комітету клерків як людей підневільних. Завести у склад комітету представників громадськості, але не більш як 40% від складу. Решту 60% мають становити депутати (представники від фракцій)».
Щодо застосування адмінресурсу, то у fb з’явилося повідомлення, яке нібито розсилало у школи і садочки міське управління освіти. Також агітували у приміщенні ЦНАПу, а ще рекламні матеріали з’явилися на сайті управління житлово-комунального господарства міськради. У Номінаційному комітеті кажуть, що наступного року обов’язково візьмуть до уваги ці випадки і правила агітації за проекти також пропишуть у регламенті.
Щодо критики громадськості і закидів про відсіювання проектів, у міськраді запевняють, що детально вивчали кожну пропозицію.
«Висновки щодо кожного проекту готували у письмовому варіанті всі структурні підрозділи міської ради, які будуть дотичні до реалізації проекту, – каже Мар’яна Зварич. – Це два-три управління міської ради, які власне у перспективі займатимуться втіленням в життя ідеї, яку підтримає громада. Вони перевіряють, чи дійсно приміщення громадської організації або ж ділянка для спортивного майданчика є комунальною власністю. Чи вистачить коштів для втілення в життя ідей».
Всього тернополяни подали 66 проектів, 35% з них відхилили.
«Були проекти, які ми відхиляли через те, що вони не відповідали регламенту, – пояснює Мар’яна Зварич. – Інші – через перевищення кошторису. Наприклад, щоб встановити якісний спортивний майданчик, потрібна хороша основа. Експерти порахували, щоб все це якісно зробити, необхідно півтора мільйона гривень. Тому цей проект відхилили, однак рекомендували його внести у титульний список ремонтів на 2018 рік. Тому якщо депутати цю ідею підтримають, то цей майданчик все-таки встановлять. У порівнянні з минулим роком, проекти, які подавали, дуже якісні. Щодо кожного з них ми маємо обґрунтовані висновки. До голосування ми допустили ті, які на 100% вдасться реалізувати цього року».
Особливий резонанс і обурення громадськості викликала перемога проекту встановлення пам’ятника вчителю. Однак у Номінаційному комітеті зазначають, що він відповідав всім положенням регламенту, тому його допустили до голосування.
Щодо реалізації минулорічних проектів, то у міській раді повідомляють, що станом на 1 листопада реалізовано один великий та шість малих проектів. Один із великих – мультиспортивний зал – не може бути реалізований через те, що бюджет проекту перевищує мільйон гривень. На ремонт покрівлі, приміщення та закупівлю обладнання необхідно 4 мільнони гривень, пояснюють у мерії. Мільйона гривень не вистачить, а правилами Громадського бюджету передбачено, що реалізувати проект потрібно повністю і до кінця року, тож, найімовірніше, цю ідею, яку дуже активно підтримували тернополяни, втілити в життя не вдасться.
«Громадський бюджет» поступово стає не лише способом активізації ролі громади у житті міста, а й політичним інструментом. Депутати або лобіюють, або самі подають проекти, які однозначно додають їм популярності серед своїх виборців. Тож це ще один спосіб здобути собі політичні девіденди. Для самих містян це принесе тільки користь, але до того моменту, поки не почнеться конкуренція між депутатами та політичними силами, яка не завжди буває чесною, або ж застосування адмінресурсу.
Громадський бюджет не є ідеальним інструментом. Його потрібно вдосконалювати та напрацьовувати, переконані у міській раді. Номінаційний комітет закликає тернополян подавати свої ідеї та пропозиції щодо організації подання проектів і голосування, щоб наступного року ця ініціатива стала кращою та дієвішою. Та чи змінить це реальний стан речей і чи поверне довіру до Громадського бюджету, невідомо.
04.12.2017