Ніколас Карр

Питання 2017 року від Edge: Який науковий термін чи поняття має бути відомий ширше?

 

 

Стрімко чи помалу, хай зиґзаґами, але наука прогресує. Її, здавалобися, нестримний рух породжує відчуття, що ми можемо знати все — і будемо все знати. Шляхом спостережень і експериментів, багато і тяжко думаючи, ми зможемо зрозуміти навіть найтемніші і найскладніші таємниці природи: свідомість, темну матерію, час, повністю пояснити історію Всесвіту.

 

А що, коли наша віра в пізнаванність природи — це лиш ілюзія, трюк самовпевненого людського розуму? Ця робоча гіпотеза лежить в основі філософської школи, відомої як містеріанізм. Будучи на плідному, навіть якщо часами і переповненому перетині наукових і філософських досліджень, містеріаністичні погляди по-різному проголошувалися багатьма авторитетними мислителями — від філософа Колін Макґінна до коґнітивіста Стівена Пінкера. Містеріанці припускають, що людський інтелект обмежений, а деякі із загадок природи вічно можуть перебувати поза межами нашого розуміння.

 

Містеріанізм найближче пов'язаний із так званою важкою проблемою свідомості: як нежива матерія мозку продукує суб'єктивні відчуття? Містеріанці стверджують, що людський розум може виявитися неспроможним зрозуміти себе, що ми ніколи не зможемо збагнути, як працює свідомість. Але якщо містеріанізм стосується роботи розуму, то нема жодних причин, чому він не мав би стосуватися і природи в цілому. Як припустив Макґінн, «можливо, в природі нема нічого такого, що було б повністю нам зрозумілим».

 

Найпростіший і найкращий аргумент на користь містеріанізму — в даних еволюції. Коли ми досліджуємо будь-яку іншу живу істоту, то відразу розуміємо, що її інтелект обмежений. Навіть найвидатніший і найцікавіший пес не збирається опановувати арифметику. Навіть наймудріші сови нічого не знають про анатомію польової миші, яку пожирають. Якщо всі розуми, які випродукувала еволюція, обмежені в розумінні, то логічно, що наш власний розум (яко також продукт еволюції) теж буде обмеженим. Як зауважив Пінкер: «Мозок — продукт еволюції; і так само, як мізки тварин мають свої обмеження, ми маємо свої». Припускати, що немає меж людського розуміння — це вірити, що рівень людей є винятковим, а це виглядає надприроднім, якщо не містичним.

 

Містеріанізм, важливо підкреслити, не суперечить матеріалізму. Містеріанці не стверджують, що непізнаване мусить бути одухотвореним. Вони кажуть: матерія сама собою має складності, які лежать за межами кола нашого пізнання. Як і будь-які інші тварини на землі, ми, люди, просто недостатньо розумні, щоби зрозуміти всі закони природи і як вони працюють.

 

Що дійсно бентежить у містеріанізмі: якщо наш розум обмежений, то ми ніколи не зможемо знати, скільки буття лежить за межами нашого розуміння. Те, що ми знаємо або можемо знати в майбутньому, може бути дрібкою порівняно з незбагненним незнанням. «Сам собі, — зазначив Ісаак Ньютон на схилі літ, — я здаюся лиш хлопчиком, який бавиться на морському узбережжі, розважаючись тим, що час від часу знаходить камінчик гладший, ніж звикло, або гарну мушлю, — в той час як великий океан істини розстеляється переді мною недослідженим». Можливо, ми всі подібні на цю дитину на узбережжі, що бавиться випадковими камінцями чи мушлями — і ми приречені такими й залишатися.

 

Містеріалізм вчить нас смирення. Завдяки науці ми багато зрозуміли про природу, але набагато більше може залишатися за межами нашого сприйняття і розуміння. Якщо містеріанці мають рацію, то кінцевим досягненням науки може бути розкриття нам власних меж.


Nicholas G. Carr
Mysterianism
Edge, 2017
Переклад О.Д.

 

27.11.2017