100 років ІІІ Універсалу Центральної Ради

20 листопада 2017 року минає 100 років від дня прийняття Третього Універсалу Центральної Ради, яким було проголошено Українську Народну Республіку (УНР). За «старим стилем» це було 7 листопада.

Універсал (див. Додаток) ухвалювала Мала Рада (Комітет Центральної Ради). На засіданні були присутні 47 осіб. За ІІІ Універсал проголосували 42 члени Малої Ради, п’ятеро утрималися (4 росіяни, один поляк).

Ратифікувала цей документ VIII сесія Української Центральної Ради (УЦР) 12 (25) грудня 1917 року. Тут і далі спочатку подається дата за "старим стилем" (Юліанським календарем), а в дужках – за "новим стилем" (Григоріанським календарем), який був запроваджений в УНР 16 лютого (1 березня) 1918 року.

У перший день роботи VIII сесії УЦР її голова Михайло Грушевський заявив: «За цих 6 тижнів прийшлось зробити ту працю, якої в інший час стало б на кілька років. При виключних умовинах приходилось працювати з найбільшим напруженням снаги і робити простою сокирою там, де при інших умовах треба було б якихось кращих інструментів. Найважніше, що було за цей час зроблено, – це проголошення Української Народної Республіки. Проголошення її викликано було бажанням самого народу українського, і я думаю, що і ви обізветесь щиро, коли я кликну: «Слава Українській Народній Республіці!»… Ми робили все, що відповідало домаганням і бажанням народу, коли ж ми не вправились чого зробити, то це залежало не від волі Малої ради, а від того, що програма роботи – велетенська. Отже, з цього розгляду я і прошу оцінювати діяльність Малої ради» ¹.

Восени 1917 року в Україні та в Росії відбувалися процеси переходу влади, утворилося кілька керівних центрів. Нагадаємо деякі тодішні події, які упорядкував безпосередній їх учасник, член УЦР Яків Зозуля (1893–1984):

«3 (16) Жовтень. Вівторок.

В Чигирині того самого дня розпочався З’їзд Вільного Козацтва. Цей з’їзд тривав до 7 (20) жовтня… Ген. Павла Скоропадського обрали отаманом…

17 (30). Жовтень. Вівторок. Російський Тимчасовий Уряд на донесення прокуратора Київської судової палати С.Чабакова ставить під слідство Генеральний Секретаріят України за намір скликати Українські Установчі Збори. До Петрограду викликані В.Винниченко, Стешенко і Зарубін. Міністер юстиції телеграфом дав наказ негайно розпочати слідство…

Будівля цирку на вулиці Миколаївській

20 жовтня (2 листопада). П’ятниця. Відкрився в Києві 3-й Всеукраїнський військовий з’їзд в будинку цирку иа Миколаївській вулиці. Присутніх при відкриттю 965 делегатів, а пізніше доїздили нові делегати, що запізнилися. З них було 639 укр. есерів, 101 укр. соціял-демократів, 23 укр. соц.-федералістів, 21 укр. самостійників, 8 большевиків, 3 безпартійні соціялісти і 82 невияснені…

24 жовтня (6 листопада). Вівторок. Винниченко, Стешенко і Зарубін виїхали до Петрограду для вияснень непорозуміння через справу Українських Установчих Зборів. Коли ж вони прибули до Петрограду, то Тимчасового Уряду вже не було.

25 жовтня (7 листопада). Середа. В Петрограді настав державний переворот. Всеросійський Совєт робітничих і солдатських депутатів на пропозицію В.Леніна (Владимира Ульянова) проголосив, що він скинув Тимчасовий Уряд і доручив Ленінові створити новий Уряд…

Мала Рада зійшлася на надзвичайне засідання для обговорення подій в Петрограді. Ухвалено обрати „Краєвий комітет для охорони революції в Україні”, до якого увійшли представники всіх партій, Українського Генерального Військового Комітету, Всеукраїнської Ради Військових Депутатів, залізничники та представники від Харкова, Одеси й Катеринослава. Комітет підлягав Центральній Раді і мав розпоряджатися всіма силами революційної демократії на всій території України.

26 жовтня (8 листопада). Четвер. Краєвий комітет обрав собі на голову члена Центральної Ради та повітового комісара київського повіту Микиту Шаповала. Комітет видав відозву до „Громадян України” в справі подій в Петрограді та про поширення своєї діяльности на всі 9 губерень.

В Києві рівночасно повстало три центри, які виявили ініціятиву стати на чолі подій: Штаб Київської військової округи, з прихильниками Тимчасового Уряду, Рада Робітничих і солдатських депутатів у Києві, з симпатіями до большевиків, і Українська Центральна Рада… Цього дня Центральна Рада (Мала Рада) ухвалила резолюцію проти большевицького повстання в Петрограді. Делегати від рос. партії большевиків негайно покинули Краєвий Комітет та вийшли зі складу Центральної Ради.

28 жовтня (10 листопада). Субота. Штаб військової округи розпочав збройну боротьбу з большевиками, напавши на них в 5-ій годині пополудні в Царському палаці. Штабовці були в перевазі й розгромили канцелярію Совєта та намагалися арештувати лідерів. Тимчасом українці договорилися зі Штабом округи і підписали з ним умову про визнання Центральної Ради…

Тогож дня 3-й Всеукраїнський Військовий з’їзд відновив свої наради, ухваливши резолюцію: „Виходячи з засади цілковитого, нічим необмеженого самовизначення націй, 3-й Всеукраїнський Військовий З’їзд домагається від свого вищого революційного органу Центральної Ради негайно проголосити в найближчій своїй сесії Українську Народню Республіку”.

30 жовтня (12 листопада). Понеділок

Від 5-ої години відновилися бої між Штабом округи і большевиками. Боротьба мала перемінний успіх.

31 жовтня (13 листопада). Вівторок.

Центральна Рада поширила територію України, підлеглу українській владі, на Хер­сонщину, Катеринославщину, Харківщину, материкову Таврію і частини Курщиии та Вороніжчини.

Увечорі в будинку Штабу округи почалися переговори про замирення в місті Києві. Штаб округи увільнив заарештованих членів Революційного Комітету в заміну за звільнення 140 полонених юнкерів. Ухвалено місто перевести на мирне становище й вивести військо з Києва, яке було сюди викликане з фронту. Передати владу Центральній Раді.

В цей час була одержана звістка, що військо штабу відмовилося далі битися, а сам Штаб виїхав в невідомому напрямку.

Український Генеральний Військовий Комітет призначив під-полк. літунства Віктора Павленка Командувачем військової округи.

1 (14). Листопада. Середа.

Ліквідується боротьба за владу, як в Києві, так і на провінції. Центральна Рада і Генеральний Секретаріат визнані за краєву владу. У Києві большевики також визнали у військовій справі призначення полк. Віктора Павленка командувачем війська, але на ділі діє їх Революційний Комітет, який одначе не виступає проти української влади.

Генеральний Секретар військових справ С.Петлюра підпорядковує київську міську міліцію українській владі…

4. (17). Листопада. Субота.

Об’єднана рада робітничих і солдатських депутатів у Києві домагається для себе влади в Києві.

7 (20). Листопада. Вівторок.

Мала Рада ухвалила 3-й Універсал, яким: а) проголошено Українську Народню Республіку, якою відновлено українську державність; б) устійнено її територію з таких областей: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму) і сусідні райони Курщини, Холмщини, Вороніжчини та інших, в яких розмежування має наступити по згоді з волею місцевої людности; в) до Установчих Зборів законодавча влада належить Українській Центральній Раді, а виконавча Генеральному Секретаріятові; г) Вибори до Українських Установчих Зборів визначено на 27-го грудня (ст. ст.), а їх скликання на 9-те січня 1918 року (ст. ст.); ґ) проголошено скасовання права власности на поміщицькі, удільні, манастирські, кабіиетські та церковні землі, а розпорядження цими землями переходить до Земельних Комітетів; д) Скасовано кару смерти; е) Установлено 8 годин праці на день; ж) забезпечено свободи: слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторкальности особи й мешкання, право уживання місцевих мов.

9 (22). Листопада. Четвер.

Урочисте проголошення 3-го Універсалу на Софійській площі в Києві і парада війська. Молебень служив архиєпископ Олексій із трьома іншими єпископами. М. Грушевський виголосив промову, а Універсал читали Ген. Секретар Микола Ковалевський і Секретар Центральної Ради Михайло Єреміїв. Парадою командував полк. Юрій Капкан. Були представники Франції, Італії й Бельгії» ².

Як згадував ще один учасник подій, Роман Бжеський (1897–1982), відомий як історик Національної революції під псевдонімом Роман Млиновецький, у параді «брало участь, як подавала преса, коло 40 тисяч вояків. Участь у дефіляді брали: полк українських юнаків, полк "георгієвських кавалерів”, дві сотні кубанців, полк ім. Полуботка, полк ім. Хмельницького, запасовий полк ім. Хмельницького, полк ім. Шевченка, артилерійська дивізія, вільне козацтво Київа, міліція укр. соц.-революціонерів, та ін. Треба тут звернути увагу на те, що дальша політика автономістів, ведена в дусі III Універсалу, довела до того, що коли довелося боронити Київ – то дуже й дуже мало було війська, яке б узяло активну участь у тій обороні» ³.

Переважна більшість населення України становили селяни, для яких найважнішим питанням була земля. Натомість УЦР замість того, щоб передати конфісковану в поміщиків та інших великих власників землю у приватну власність сільським господарям, обіцяє ними «порядкувати земельним комітетам, обраним народом». Більшовики ж почали негайно ділити землю, хоча насправді згодом її фактично відібрали загнавши господарів до колгоспів.

«Коли прийшла колективізація, то селянство втратило властиво цілу землю і перетворилося в робітників, що працюють на державній землі.

З наведеного бачимо, що здійснюючи соціялістичні доктрини не можливо було "переліцитувати” московських большевиків але стоячи на національному ґрунті українські політики без найменшого сумніву могли дати українському народові значно більше ніж будь-який чужий уряд, у тому числі й московсько-большевицький.

Не треба дивуватися тому, що третій Універсал зробив на українські маси далеко менше вражіння аніж перший Універсал. Слова першого Універсала "від нині самі будемо... творити своє життя”, слова, яких автономісти й не думали здійснювати, промовляли до уяви і під ту пору звучали справді рішуче й революційно. Маси їх розуміли майже як проклямовання самостійносте України.

У Третьому Універсалі не було нічого атракційного, а саме проклямовання республики при одночасному переконуванню, що Україна лишається частиною "Росії”, не могло імпонувати» ⁴.

Тим часом:

«14 (27) листопада. Вівторок.

Центральна Рада ухвалила протест проти наміру прилучити Галичину до Польщі, підтримуючи такий самий протест українського парламентарного клюбу в Австрії.

16 (29). Листопада. Четвер.

Мала Рада ухвалила на доповідь Олександра Севрюка закон про Українські Установчі Збори. Членів мало бути 301: від Київщини 45, Волині 30, Поділля 30, Катеринославщини 36, Полтавщини 30, Херсонщини 34, Харківщини 35, Таврії 9, Чернігівщини 28 і Острогозької округи 15. Один депутат на 100 000 населення. Активне право від 20 років…

29 листопада (12 грудня). Середа.

З наказу Генерального Секретаріяту Українська сердюцька дивізія обезброїла протягом ночі проти 30-го листопада ст. ст. всі московські збольшевичені частини в Києві, випередивши тим постанову большевицького Революційного Комітету про повстання проти Центральної Ради» ⁵.

У відповідь російський більшовицький уряд переслав 4 (17) грудня ультиматум Центральній Раді, в якому зокрема вимагалося «повернути зброю, відібрану у большевиків у Києві». Натомість УЦР не поспішала зректися автономного статусу УНР у федеративній Росії: «Ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів». Та й сам ІІІ Універсал проголошувався «во ім’я рятування всеї Росії».

Практично нічого не робилося для творення українських збройних сил. Намагаючись позбутися російського війська Південно-Західного та Румунського фронтів УЦР відправляла військовиків за межі України, часто залишаючи їм зброю. Це мало фатальні наслідки вже взимку 1918 року.

Примітки:

¹ Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. Т. 2 – Київ, 1997. – С. 17.

² Календар історичних подій за лютий 1917 року – березень 1918 року / Упор. Яків Зозуля. – Нью-Йорк: УВАН у США, 1967. – С. 26–35.

³ Млиновецький Р. Нариси з історії Українських визвольних змагань. 1917–1918. Т. 2. – Торонто, 1973. – С. 86.

⁴ Там само. – С. 85.

⁵ Календар історичних подій за лютий 1917 року – березень 1918 року / Упор. Яків Зозуля. – Нью-Йорк: УВАН у США, 1967. – С. 35–37.

Додаток

УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

 

Народе Український і всі народи України.

Тяжка і трудна година впала на землю Республіки Російсь­кої. На півночі в столицях іде межиусобна і крівава боротьба. Центрального Правительства нема і по державі шириться безвластя, безлад і руїна.

Наш край так само в небезпеці. Без власти, дужої, єдиної, народньої Вкраїна теж може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду.

Народе Український! Ти, разом з братніми народами Украї­ни, поставив нас берегти права, здобуті боротьбою, творити лад і будувати все життя на нашій землі і ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, во ім’я творення ладу в нашій країні, во ім’я рятування всеї Росії, оповідаємо:

Однині Україна стає Українською Народньою Республікою.

Не одділяючись від Республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів.

До Установчих Зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони і правити належить нам, Україн­ській Центральній Раді і нашому правительству — Генеральному Секретаріятові України,

Маючи силу і власть на рідній землі, ми тою силою і властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але і всеї Росії.

Отож оповідаємо:

До території Народньої Української Республіки належать землі₍ заселені у більшости Українцями: Київщина, Поділя, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народньої Республіки, як що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлено по згоді організованої волі народів.

Всіх же громадян сих земель оповіщаємо:

Однині на території Української Народньої Республіки існуюче право власности на землі поміщицькі та инші землі нетрудових хазяйств сільсько-господарського значіння, а також На удільні, манастирські, кабінетські та церковні землі – касується.

Признаючи, що землі ті єсть власність всього трудового народу і мають перейти до нього без викупу, Українська Централь­на Рада доручає Генеральному Секретареві по Земельних Справах негайно виробити Закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих Зборів.

Праця робітників в Українській Народній Республіці має бути негайно упорядкована. А зараз оповіщаємо: на території Народньої Республіки України з сього дня встановлюється по всіх підприємствах вісім годин праці.

Тяжкий і грізний час, який перебуває вся Росія, а з нею і наша Україна, вимагає доброго упорядкування виробництва, рівномірного роспреділення продуктів споживання і кращої організації праці. І через те приписуємо Генеральному Секретарству Праці від сього дня, разом з представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією України, пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії.

Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх народів світу. Волею і іменем Української Республіки ми, Українська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир було встановлено як найшвидше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через Центральне Правительство примусити і спільників і ворогів негайно розпочати мирні переговори.

Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права народу українського в Росії і по за Росією не було в замиренню порушено. Але до миру кожен громадянин Республіки України, разом з громадянами усіх народів Російської Республіки повинен стояти твердо на своїх позиціях, як на фронті, так і в тилу.

Останіми часами ясні здобутки революції було затемнено відновленою карою на смерть Оповіщаємо:

Однині на землі Республіки Української смертна кара касується.

Всім увязненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до сього дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальности не потягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде виданий закон. Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові Народу. З тою метою приписуємо Генеральному Секретарству Судових Справ зробити всі заходи упорядкувати судівництво і привести його до згоди з правними поняттями народу.

Генеральному Секретарству Внутрішніх Справ приписуємо:

Вжити всіх заходів до закріплення і поширення прав місцевого самоврядування, що являються органами вищої адміністра­тивної влади на місцях і до встановлення найтіснішого зв'язку і співробітництва його з органами революційної демократії, що має бути найкращою основою вільного демократичного життя.

Так само в Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібрану союзів, страйків, недоторканости особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов в зносинах з усіма установами.

Український народ, що сам довгі літа боровся за свою національну волю і нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо: що народам великоруському, єврейському, польському та иншим на Україні принаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свободи самоврядування в справах їх національного життя, та доручаємо нашому Генеральному Секретарству Національних Справ дати нам в найближчому часі законопроект про національно-персональну автономію.

Справа продовольча є корінь державної сили в сей тяжкий і відповідальний час. Українська Народня Республіка повинна напружити всі свої сили і рятувати як себе, так і фронт і ті ча­стини Російської Республіки, які потребують нашої допомоги.

Громадяне! Іменем Народньої Української Республіки в Федеративній Росії ми Українська Центральна Ради, кличемо всіх до рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом, та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній Республіці Росії здоров’я, силу і нову будучність. Вироблення тих форм має бути проведено на Ук­раїнських і Всеросійських Установчих Зборах.

Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27 грудня (декабря) 1917 року, а днем скликання їх — 9 січня (января) 1918 року.

Про порядок скликання Українських Установчих Зборів — негайно видано буде закон.

 

У Київі, 7 листопаду року 1917.

Українська Центральна Рада

 

(Календар історичних подій за лютий 1917 року – березень 1918 року / Упор. Яків Зозуля. – Нью-Йорк: УВАН у США, 1967. – С. 70–73)