30 років на службі науки і нації

З приводу 30-річчя життя проф. Бориса Лисянського

Львів, 16 жовтня.

Ім'я проф. Бориса Лисянського відоме в українській науці, літературі і публіцистиці, як ученого, педаґоґа та громадського діяча.

Народився він 22 вересня 1892 р. у Мезичівці, Звенигородського повіту на Київщині у сім’ї мирового судді. Середню освіту покінчив у Новгород-Сіверській ґімназії в рр. 1902—1910. Опісля вступає він на Київській університет, де студіює фізику і математику; в 1916 р. складає державні іспити. У тому ж часі бачимо його в другій київській школі, після скінчення якої стає старшиною 45-ого полку піхоти. Коли український народ стряс із себе пута московської неволі, Борис Лисянський віддається тілом і душею праці для рідної нації. Він стає урядовцем міністерства скарбу, де працює у відділі митних зборів. Згодом є він секретарем бюджетової комісії при міністерстві скарбу та заступником-директором відділу загальних справ того ж міністерства. Большевицька неволя, в яку попадає, підриває його здоров'я. Три рази грозить йому смерть, три рази майже чудом рятується від неї. Аж вкінці вдається йому втекти з червоного пекла. 21 лютого 1920 р. опинюється у бувшій Чехословаччині на еміграції. Тут у 1922 р. стає він асистентом при катедрі фізики та викладачем фізики на матуральних курсах в Українській Господарській Академії в Под’єбрадах. У 1922—23 навч. році викладає фізику на агрономічному і хеміко-технологічному відділі Академії. Згодом стає доцентом того ж відділу і завідує катедрою технічної фізики і електротехніки. У 1935—1938 рр. викладає фізику і математику в українській реальній ґімназії в Ржевніцах — Маджанен, а опісля навчає математику в українській державній ґімназії в Рахові. Коли мадяри займають Закарпаття, Лисянський виїздить через Румунію до Праги, звідки у червні 1939 р. Іде з транспортом робітників до Німеччини. Тут працює деякий час, як звичайний робітник і щойно від вересня 1940 р. вертається до своєї улюбленої праці фізика о світлотехнічній лабораторії Сіменса у Берліні.

Проф. Лисянський займається сьогодні теж оптикою. У ділянці практичної оптики є він автором нової методи розв'язування проєктографічної проблеми та автором проєкту нових конструкцій модерних світил. З цієї ділянки пише він підручник освітлювальної техніки, що буде мати немале значення для наших студентів-техніків, що мусять сьогодні користуватися у своїх студіях підручниками, писаними чужими мовами, що також утруднює належне засвоєння матеріялу.

Як учений, може почванитися Борис Лисянський поважним дорібком своєї наукової творчости. 5 томів курсу лєкцій фізики, "Основи електродинаміки", "Основи електротехніки", "Технічна фізика", "Основи радіотехніки" й інші — це твори, написані із знанням, гідним справжнього вченого фізика. Не диво, що Українське Наукове Товариство ім. Шевченка обрало його членом своєї технічної секції. На становищі голови термінологічної комісії інженерного відділу Української Господарської Академії, творить Лисянський нову українську технічну термінологію, що є дуже важною допомогою у праці наших техніків. Крім того пише він популярні статті на різні теми з ділянки астрономії і фізики.

Як педаґоґ, Б. Лисянський записаний золотими буквами у серцях його ґімназійних учнів та сотень українських інженерів, що виховалися під проводом цього справжнього батька української молоді. Їй помагав Лисянський дуже багато і то в часі сумної дійсности злиденного життя на еміґрації.

Українська література знає теж проф. Лисянського. як поета. Заохочений приятелем пок. В. Самійленком, Лисянський починає в 1921 році друкувати свої поезії у львівському журналі "Визволення" та містить їх у "Дзвонах", в "Готуймося", в "Нашій Культурі", в "Українському Тижневі", в "Літературно-Науковому Вістнику", в "Новій Україні" та по інших журналах і часописах. У 1922 р. появляється альманах "Сонцецвіт", що в більшій частині є твором Лисянського. У часі окупації Галичини большевицькими варварами видає він у Празі другу вже збірку своїх поезій п. н. "Про Патрія" та біографічний нарис про В. Самійленка. Цей нарис написав він на основі зібраних матеріялів та особистих споминів.

Також українській публіцистиці не чуже ім'я Бориса Лисянського. Національна проблєматика, еміґрація та її завдання — оце зміст його статтей, в українських і неукраїнських часописах і журналах, які писані, з почуванням дійсности і знанням справ, промовляють до розуму і серця.

30 років на службі науки і нації проф. Б. Лисянського не пройшло даремно. Величаві твори його духа, якими він збагатив скарбницю української науки і літератури, це пам’ятники, що їх він залишив поза собою на шляху свого 50-річного життя. Сотні вихованих ним учнів і студентів несуть у своїх серцях і душах золоті зерна його науки, задивлені у світлу постать їхнього Професора, Опікуна і Виховника.

[Львівські вісті]