Сесар Гідальґо

Питання 2017 року від Edge: Який науковий термін чи поняття має бути відомий ширше?

 

 

У фізиці ми кажемо, що система в критичному стані, коли вона дозріла до фазового переходу. Розглянемо воду, що перетворюється в лід, чи вагітну дощем хмару. Обидва ці приклади ілюструють фізичні системи в критичному стані.

 

Однак динаміка критичності не є такою інтуїтивною. Скажімо, раптовість замерзання води. Для зовнішнього спостерігача нема різниці між холодною водою а водою, яка ось-ось замерзне. Бо вода, яка ось-ось замерзне, залишається рідкою. Хоча – мікроскопічно – холодна вода і вода перед замерзанням не є однаковими.

 

Коли вода близька до замерзання, вона наповнюється неймовірною кількістю малесеньких кристалів льоду – настільки дрібних, що залишається рідкою. Але це вода в критичному стані – будь-яке додаткове охолодження призведе до того, що ці кристали почнуть стикатися, створюючи тверду сітку, яку ми називаємо льодом. Все ж кристалики льоду, утворені в момент переходу, є нескінченно малими. Вони – лиш "остання крапля". Тому замерзання не можна вважати результатом утворення цих останніх кристаликів. Вони тільки відображають нестабільність, необхідну, щоб запустити перехід; справжня ж причина переходу – це критичність стану.

 

Але чому когось з-поза статистичної фізики мала би хвилювати критичність?

 

Річ в тому, що історія кишить індивідуальними наративами, які, можливо, варто інтерпретувати в термінах критичних феноменів.

 

Це Роза Паркс розпочала рух за громадянські права? Чи рух уже розпочався в головах тих, кому пообіцяли рівність, а дали дискримінацію? Саме крах Lehman Brothers виявився необхідним триґером світової фінансово-економічної кризи? Чи ж фінансова система була настільки критичною, що будь-яке зрушення могло запустити кризу?

 

Яко люди ми любимо індивідуальні наративи. Ми еволюціонували, щоби вчитися на історіях і комунікувати майже винятково в термінах таких розповідей. Але, як неодноразово казав Річард Фейнман, уява природи є часто більшою за людську. Тому, можливо, наша одержимість окремими наративами є ніщо інше, як віддзеркалення нашої обмеженої уяви. Просуваючись вперед, нам варто пам’ятати, що система часто робить індивідів нерелевантними. Як жодна з ваших клітин не може заявити про контроль над вашим тілом, так і суспільство працює в системний спосіб.

 

Тому наступного разу, коли картковий будиночок впаде, пам’ятайте – фокусуватися слід передусім на меті побудови цього карткового будиночка, а не зосереджуватися на тому, остання карта була дзвінковою дамою чи двійкою хрести.

 


Cesar Hidalgo
Criticality
Edge, 02.01.2017
переклад Христини Семанюк

 


Рефлексія перекладача:
Стан критичності – цікавий феномен; питання в тому, наскільки можна його розпізнати й алярмувати про можливі кризи. Може, й не так важливо, хто став останньою краплею, проте варто зрозуміти, як створилися самі умови для відповідного стану критичності та її динаміки наростання. Системи, «які роблять індивідів нерелевантними», створені все ж індивідами.

 

 

 

 

12.10.2017