Невипадково люди хочуть притулятися до когось під романтичну музику. Адже вона впливає на сприйняття дотиків, доводить експеримент німецьких учених. Легенькі дотики ми мимоволі сприймаємо чуттєвіше, коли при цьому чуємо повільну музику – і це зовсім не залежить від того, хто нас при цьому торкається. Позаяк така субтильна маніпуляція відчуттями функціонує навіть у тому випадку, коли до людини торкається робот.
Навіть коли робот торкався людину, музика впливала на її сприйняття дотику. Зображення: © MPI CBS.
Музика глибоко вкорінена в нашу природу: ще ненароджені реагують на гармонійні звуки, мелодії провокують сильні почуття і можуть мати цілющий ефект як для тіла, так і для духу. Навіть активність генів змінюється, коли ми слухаємо музику.
Інший музичний ефект нещодавно виявили дослідники на чолі з Томом Фрітцом (Tom Fritz) з Інституту когнітивних і неврологічних наук імені Макса Планка. У своєму дослідженні вони з’ясували, як різні музичні твори впливають на відчуття дотиків.
Інтрига була в тому, що піддослідних торкалися «інкогніто» – через завісу. Тож вони не знали, хто до них торкається пензликом – робот чи людина. Як виявилося, жанр музики, що звучить, впливає й на тактильні відчуття.
«Ми помітили, що дотик люди вважають тим спокусливішим, чим приємнішою їм здається музика, яка при цьому звучить, – пояснив Фріц. – Тож певні музичні ознаки ніби переходять у тактильні подразники».
Цікаво, що коли перед експериментом піддослідні дізнавалися, що до них торкатиметься не людина, а робот, власне музика визначала, наскільки приємним здавався цей дотик. Тобто ефект переходу музики у дотик ґрунтується на фундаментальному механізмі, а не на уявленні про певну особу конкретної статі та рівень її привабливості.
Можливе пояснення: емоційне вираження окремих музичних звуків мають ту ж динаміку, що й дотик. Сумне звучання, з огляду на ритм, сприймають як сумні дотики, агресивний звук – як агресивний контакт. Відповідно, щоби краще опрацьовувати музику, ми послуговуємося тими ділянками в мозку, що відповідають як за дотик, так і за рух.
«Наші результати унаочнюють еволюційне значення музики як соціальної технології», – пояснив Фрітц. Через вплив нашого сприйняття відповідна музика може продукувати позитивні групові настрої. Вона також керує людською поведінкою в групі і в стосунках, зрештою, може впливати на сексуальний відбір і розмноження.
Науковці пояснюють, що їхні результати суперечать гіпотезі відомого дослідника в сфері когнітивних наук Стівена Пінкера (Steven Pinker), згідно з якою музика – лише «слуховий сирник» (auditory cheesecake), тобто приємний десерт. Це означає, що з еволюційного погляду музика не має суттєвого значення, становить собою не більше, ніж побічний ефект мови. Проте глибинний вплив музики, на думку Фрітца та його колег, заперечують таке припущення.
Wie Musik unsere Wahrnehmung verändert
Max-Planck-Institut für Kognitions- und Neurowissenschaften, 06/09/2017
Зреферувала Соломія Кривенко
06.09.2017